Ухвала суду № 27539240, 19.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2012 р. м. Київ К-34067/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Господарського суду Сумської області від 05.03.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2009

у справі № АС 3/714-08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Гідромаш»

до 1. Державної податкової інспекції в м. Суми

2. Головного управління Державного казначейства України в Сумській області

3. Державного казначейства України

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Науково-виробниче об'єднання «Гідромаш»звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області та Державного казначейства України про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ.

Постановою Господарського суду Сумської області від 05.03.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2009, позов задоволено повністю; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 04.11.2008 № 0000462306/0/83535; стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Науково-виробниче об'єднання «Гідромаш» 80 133,00 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та витрати по сплаті державного мита в сумі 804,73 грн.

ДПІ в м. Суми (відповідач-1) подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів відповідача-1 заперечує та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- ДПІ в м. Суми було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за листопад 2007 та березень 2008, в ході проведення якої встановлено порушення ЗАТ «Науково-виробниче об'єднання «Гідромаш»вимог п.1.3, 1.8 ст.1, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(а саме -не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 166 799,68 грн., в т.ч. за листопад 2007 -у розмірі 86 666,68 грн., за березень 2008 -у розмірі 80 133,00 грн.), та за результатами якої складено акт перевірки № 8412/23-6/04654431 від 20.10.2008;

- за наслідками перевірки Державною податковою інспекцією в м. Суми прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000462306/0/83535 від 04.11.2008, у відповідності до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2007 та березень 2008 у розмірі 166 799,68 грн.

За висновками перевірки, порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»полягало у відсутності права на отримання бюджетного відшкодування в сумі 166 799,68 грн. Позиція податкового органу полягає у тому, що у позивача відсутнє право на відшкодування з бюджету податку на додану вартість за листопад 2007 року та березень 2008 року за операціями з придбання товару внаслідок того, що зустрічними перевірками контрагентів позивача не підтверджено джерела відшкодування з бюджету, а тому ЗАТ «Науково-виробниче об'єднання «Гідромаш»втрачає право на бюджетне відшкодування (оскільки право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку).

Інших правових та фактичних підстав для невідшкодування позивачеві суми бюджетного відшкодування податковим органом не наведено.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем п.1.3, 1.8 ст.1, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

При виникненні від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», за відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема, за відсутності з боку платника податку порушення приписів п.п.7.4.5. п.7.4., п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 названого Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог пп.«а»п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього Закону щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п.7.7.4 п.7.4 ст.7 цього Закону щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог позивачем наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування на рахунок у банку в залежність від підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого постачальникам у складі ціни товару, та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння платником податку ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Обставини, на які посилається податковий орган, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження права на отримання відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Якщо контрагент платника не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то ця обставина тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі документальні підтвердження розміру суми бюджетного відшкодування.

Отже, попередні судові інстанції дійшли правильного та не спростованого доводами касаційної скарги висновку стосовно того, що позивачем надані всі необхідні докази, які підтверджують його право на бюджетне відшкодування ПДВ в розмірі 80 133,00 грн. за березень 2008 року. При цьому, сума грошових коштів у розмірі 86 666,68 грн. позивачем до відшкодування з державного бюджету в декларації за листопад 2007 року заявлена не була.

Таким чином, зменшення відповідачем позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2007 року та березень 2008 року у розмірі 166 799,68 грн. є безпідставним, у зв'язку з чим передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Сумської області від 05.03.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний