Ухвала суду № 27539183, 14.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" листопада 2012 р. м. Київ К-21252/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.08.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 року по справі №2а-7236/09/8/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СФ Нафта-Сервіс»до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.08.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010, позовні вимоги ТОВ «СФ Нафта-Сервіс»до ДПІ у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0001001502/0 від 27.05.2009 за формою В1 та В2.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді, а п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено право, а не обов'язок платника податку на прийняття самостійного рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань із цього податку наступних податкових періодів.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим 22.05.2010 року звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 27.05.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.08.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у лютому 2009 року позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року з Додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», в якому у розділі ІІ «Податковий кредит»позивач визначив операції з придбання товарів з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту, в тому числі серед інших за періодами виписки податкових накладних за грудень 2008 року на суми 20833,33грн. та 15658,33грн. та за листопад 2008 року на суму 16666,67грн., всього на спірну суму 53158,67грн. Декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 року, позивач подав разом з Додатком 4 «Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування»на суму 78863,00грн.

Податковим органом було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку ТОВ «СФ Нафта-Сервіс»з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №1030/15-02/31460659 від 18.05.2009. На підставі вказаного акту ним прийнято податкові повідомлення-рішення №0001001502/0 за формою В1 від 27.05.2009 року, яким визначено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на 53159,00 грн. та № 0001001502/0 за формою В2 від 27.05.2009 року, яким визначено позивачу заниження суми бюджетного відшкодування на 53159,00грн. та у якому з посиланням на п.п.«а»п.п.7.7.7. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вказано, що позивач добровільно відмовився від отримання суми заниження в розмірі 53159,00грн. бюджетного відшкодування, отже зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

За встановлених судом обставин щодо виконання позивачем всіх умов, передбачених Законом, висновок судів попередніх інстанцій про підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування є правомірним.

При цьому, слід зазначити, що виходячи зі змісту п.п.7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному, а п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 вказаного Закону передбачено право, а не обов'язок платника податку на прийняття самостійного рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань із цього податку наступних податкових періодів.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.08.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв