Ухвала суду № 27538928, 19.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2012 р. м. Київ К-44420/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

на постанову Господарського суду Львівської області від 01.07.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2009

у справі № 12/101А

за позовом Приватного підприємства «СВ Холдинг»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «СВ Холдинг»звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000112200/0/4331/22-0 від 05.03.2007, № 0000112200/2 від 03.08.2007, №0000112200/3/22475 від 29.10.2007 та № 0000112200/4/679/22-0 від 12.01.2008.

Постановою Господарського суду Львівської області від 01.07.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2009, позов задоволено повністю; скасовані рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000112200/0/4331/22-0 від 05.03.2007, № 0000112200/2 від 03.08.2007, № 0000112200/3/22475 від 29.10.2007 та № 0000112200/4/679/22-0 від 12.01.2008.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 01.07.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2009, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- ДПІ у Личаківському районі м. Львова була проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства «СВ Холдинг»з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003 по 30.09.2006, в ході проведення якої встановлено порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та за результатами якої складено акт № 72/23-0/31215513 від 22.02.2007;

- за висновками перевірки, порушення позивачем вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»полягало у тому, що станом на 30.09.2006 року у позивача рахується дебіторська заборгованість у сумі 254 100 рос. руб. по контракту №5/10 від 11.10.2001, укладеному з фірмою ТОВ «Профіт», яка не закрита, у зв'язку з чим позивачу нараховано пеню по імпортних операціях у сумі 142 424,41 грн.;

- за наслідками перевірки відповідачем було прийняте рішення № 0000112200/0/4331/22-0 від 05.03.2007 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 142 424,41 грн.;

- за результатами адміністративного оскарження позивачем вказаного рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова були винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000112200/2 від 03.08.2007, №0000112200/3/22475 від 29.10.2007 та № 0000112200/4/679/22-0 від 12.01.2008, якими позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції у такому ж розмірі.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Порушення резидентами термінів, передбачених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Статтею 4 названого Закону визначено, що:

- порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості;

- у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується;

- у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

- у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Суди попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем в акті перевірки № 72/23-0/31215513 від 22.02.2007 зроблено висновок про порушення позивачем вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»без дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку позивача по спірній господарській операції, оскільки плановою виїзною перевіркою охоплено період з 01.10.2003 по 30.09.2006, а вказана господарська операція відбулась у 2001 році (по зовнішньоекономічному контракту № 5/10 від 11.10.2001), а отже, питання дотримання позивачем вимог валютного законодавства не могло бути в повній мірі досліджене відповідачем, оскільки такі операції відбулись у періоді, який перевіркою не охоплювався.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 21.04.2004 у справі № 5/2717-19/422 за позовом ДПІ у Личаківському районі м. Львова до ПП «СВ Холдинг»про стягнення в дохід держави грошових коштів (яке набрало законної сили) встановлено фактичне виконання умов зовнішньоекономічного контракту № 5/10 від 11.10.2001 (шляхом підписання контракту № 120402,01 від 12.04.02 про зміну предмета поставки та, в подальшому, підписання акту приймання-здачі виконаних робіт від 03.06.2002).

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Львівської області від 01.07.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний