Ухвала суду № 27538440, 13.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 року м. Київ К-690/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанови Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2008 року Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2008 року у справі№ 2а-3723/08за позовомПриватного підприємства «Респект-2005»до за участю Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова Головного управління Державного казначейства України у Харківській області Прокуратури Ленінського району м. Харкова провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2008 року у справі № 2а-3723/08 позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0000211620/0 від 05.07.2007 року та № 0000351620/1 від 17.09.2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України суму заборгованості по податку на додану вартість за вересень 2006 року в розмірі 99 686,00 грн. на користь ПП «Респект-2005».

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2008 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2008 року у справі № 2а-3723/08 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України суму заборгованості по податку на додану вартість за вересень 2006 року в розмірі 35,00 грн. та в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Респект-2005» судового збору у розмірі 0,35 грн. В цій частині прийнято нову постанову про відмову в позові. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2008 року у справі № 2а-3723/08 залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції повністю, а постанову апеляційного адміністративного суду в частині задоволення позову, ухвалити нову про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. п. 1.3, 1.8 ст. 1, пп. пп. 7.7.1, 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання відповідача про заміну Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова її правонаступником Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби підлягає задоволенню.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за наслідками господарської діяльності за вересень 2006 року позивачем надано до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій задекларовано бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 99 686,00 грн.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проведена позапланова документальна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, про що складено довідку № 26/23-504 від 11.01.2007 року. За результатами перевірки порушень не встановлено.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проведена невиїзна документальна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2006 року, за результатами якої складено акт перевірки № 1444/16-204/33606859 від 25.06.2007 року, яким зафіксовано порушення з боку позивача п. 1.8. ст. 1 та пп. 7.7.7. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки Начальником ДПІ у Ленінському районі м. Харкова прийняте податкове повідомлення -рішення від 05.07.2007 р. № 0000211620/0, яким зменшено суму заявленого до відшкодування податку на додану вартість за вересень 2006 року на 99 686,00 грн.

В акті перевірки № 1444/16-204/33606859 від 25.06.2007 року зазначено, що у вересні 2006 року розрахунки за ТМЦ позивач проводив у грошовій формі, в тому числі сплативши у складі вартості товару ПДВ, але жодним з основних постачальників товару та самим підприємством не нараховано та не сплачено до бюджету податок на додану вартість.

За наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку, що позивач відповідно до п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не має права на отримання відшкодування за вересень 2006 року у сумі 99 686,00 грн. через відсутність надмірної сплати ПДВ до державного бюджету.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в чинній на момент виникнення спірних відносин редакції) передбачав, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

На підставі пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 цього Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що надані позивачем копії податкових накладних, повністю відповідають вимогам п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відповідні платіжні доручення підтверджують проведення розрахунку з постачальниками товарів у звітних періодах.

Відповідачем-1 правильність формування позивачем суми податкового кредиту у вересні 2006 року також не заперечується.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2006 року на 99 686,00 грн.

В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на те, що відсутність доказів сплати платниками податку на додану вартість по ланцюгу господарських відносин відповідних сум податку до Державного бюджету України має наслідком відсутність права на податковий кредит і права на бюджетне відшкодування у позивача.

Дані доводи підлягають відхиленню, оскільки невиконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання нечинним спірного податного повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування (за виключенням суми 35,00 грн., використаної шляхом погашення поточних зобов'язань) підлягають задоволення у зв'язку з безпідставністю тверджень податкового органу про допущення позивачем порушень п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Решта доводів касаційної скарги підлягає відхиленню, оскільки зводиться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не належить до компетенції касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Замінити Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Харкова її правонаступником Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2008 року у справі № 2а-3723/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак