Ухвала суду № 27538153, 06.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 року м. Київ К-11436/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

на постанову Господарського суду м. Севастополя від 23 червня 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року

у справі № 5020-4/003-7/167-12/010

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінт»

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квінт»(позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000972310/0 від 04 жовтня 2007 року та № 0000972310/1 від 19 грудня 2007 року.

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 23 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000972310/0 від 04 жовтня 2007 року та № 0000972310/1 від 19 грудня 2007 року в частині визначення ТОВ «Квінт»суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7 578,38 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 789,19 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Квінт» судовий збір в розмірі 1,70 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду м. Севастополя від 23 червня 2009 року в частині задоволення позову, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Квінт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої складено акт № 634/10/23-123/31578694/163 від 24 вересня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000972310/0 від 04 жовтня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 292 109,49 грн. (194 739,66 грн. -основний платіж, 97 369,83 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000972310/1 від 19 грудня 2007 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Приватним підприємством «Сан-Юг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «А енд Д Холдинг ЛТД», Свідоцтва платника податку на додану вартість яких анульовано.

Зазначений висновок податковим органом зроблено у зв'язку з тим, що актом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя № 21419/10/160 від 16 листопада 2005 року анульовано Свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Сан-Юг».

Також, постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2007 року у справі № 2а-21/07 установчі документи та Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «А енд Д Холдинг ЛТД»визнано недійсними. В свою чергу, актом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 7041/29-203 від 29 травня 2007 року анульовано Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «А енд Д Холдинг ЛТД».

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Таким чином, втрата особою статусу платника податку на додану вартість позбавляє правового значення складених такою особою податкових накладних після анулювання її реєстрації.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент виписки на адресу позивача податкової накладної № 357 від 21 червня 2006 року ТОВ «А енд Д Холдинг ЛТД»було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що мало відповідне Свідоцтво.

При цьому, слід зазначити, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання її Свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з Єдиного державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Що стосується правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ПП «Сан-Юг», то колегія судді вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень в частині визначення ТОВ «Квінт»суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 187 161,28 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 93 580,64 грн., оскільки, як встановлено судами, на момент виписки на адресу позивача податкових накладних (квітень 2006 року -вересень 2006 року, листопад 2006 року, лютий 2007 року, березень 2007 року, травень 2007 року) ПП «Сан-Юг»не мало статусу платника податку на додану вартість.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду м. Севастополя від 23 червня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя відхилити, а постанову Господарського суду м. Севастополя від 23 червня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.