Ухвала суду № 27537930, 13.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2012 р. м. Київ К-17605/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства «Віал менеджмент груп»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2010 року

у справі № 2а-36479/09/2070

за позовом Приватного підприємства «Віал менеджмент груп»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2009 року позов Приватного підприємства «Віал менеджмент груп»(позивач) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000352302/0 від 06 лютого 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Віал менеджмент груп»судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано правомірністю віднесення позивачем до складу валових витрат вартості послуг з надання персоналу, інформаційно-консультаційних послуг та послуг з абонентського обслуговування з огляду на їх пов'язаність з господарською діяльністю ПП «Віал менеджмент груп». Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2009 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2010 року та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2009 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «Віал менеджмент груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 02 листопада 2006 року по 30 вересня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 02 листопада 2006 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої складено акт № 489/23-5/34632900 від 27 січня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000352302/0 від 06 лютого 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 40 912,50 грн. (27 275,00 грн. -основний платіж, 13 637,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості послуг з надання персоналу, інформаційно-консультаційних послуг та послуг з абонентського обслуговування, не пов'язаних з підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності ПП «Віал менеджмент груп», а також не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Крім того, судами встановлено, що в охоплений перевіркою період між позивачем та Приватним підприємством «Веста-КЕ», Приватним підприємством «Веста-ТС», Приватним підприємством «Ореон-РТЗ», Приватним підприємством «Альфа-Р2», Приватним підприємством «Альфа-Р1»укладено ряд договорів на виконання послуг з надання персоналу.

Також, між ПП «Віал менеджмент груп»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договори про надання інформаційно-консультаційних послуг та послуг з абонентського обслуговування з питань охорони праці та техніки безпеки, а також пожежної та електробезпеки.

Фактичне виконання умов вказаних договорів підтверджується актами виконаних робіт.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, що особи, підібрані контрагентами ПП «Віал менеджмент груп», дійсно працювали на підприємстві позивача та виконували для нього будь-яку роботу.

Також, Харківський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що акти виконаних робіт не містять посилань на те, які саме послуги надано позивачу ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, а ПП «Віал менеджмент груп» не представлено інших документів на підтвердження фактичного надання робіт та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Однак, висновки судів як першої так і апеляційної інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі -Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

При цьому, згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, витрати для цілі визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій, при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не встановили зв'язок між придбанням позивачем послуг у контрагентів та його господарською діяльністю.

Так, суди, зокрема, не витребували у ПП «Віал менеджмент груп»докази, які підтверджують факт того, що працівники, підібрані на виконання договорів, укладених з ПП «Веста-КЕ», ПП «Веста-ТС», ПП «Ореон-РТЗ», ПП «Альфа-Р2», ПП «Альфа-Р1», працювали на підприємстві позивача та виконували для нього певний обсяг роботи.

Також, суди попередніх інстанцій повинні були витребувати належні та допустимі докази, які підтверджують фактичне отримання позивачем інформаційно-консультаційних послуг та послуг з абонентського обслуговування з питань охорони праці та техніки безпеки, пожежної та електробезпеки, а також використання підприємством вказаних послуг в межах власної господарської діяльності, а саме: протоколи ознайомлення персоналу з правилами техніки безпеки, методичні матеріали тощо.

Разом з тим, суди не вимагали від позивача надати такі докази, не створили стороні у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин у справі.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Віал менеджмент груп»задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2009 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2010 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.