Ухвала суду № 27537890, 13.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2012 р. м. Київ К-21929/10

К-22005/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим та Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2009 року

та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року

у справі № 2а-4057/09/6/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим,

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим

про визнання незаконними дій та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2009 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком»(позивач) до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (відповідач-2) задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо ненадання відповідному органу державного казначейства висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 29 414,00 грн., що піддягає відшкодування з Державного бюджету України ТОВ «Автоегас.ком». Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Автоегас.ком»суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 29 414,00 грн. Стягнуто на користь ТОВ «Автоегас.ком»з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач-1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року апеляційну скаргу ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2009 року змінено та викладено її в новій редакції. Позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо ненадання до органу державного казначейства висновку із зазначенням суми податку на додану вартість за вересень 2008 року в розмірі 29 414,00 грн., що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України ТОВ «Автоегас.ком». Зобов'язано ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим надати ГУДК України в Автономній Республіці Крим висновок щодо відшкодування ТОВ «Автоегас.ком»суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2008 року в розмірі 29 414,00 грн. Зобов'язано ГУДК України в Автономній Республіці Крим здійснити бюджетне відшкодування шляхом перерахунку коштів з бюджетного рахунку на поточний рахунок в обслуговуючому банку ТОВ «Автоегас.ком»протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР). В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Автоегас.ком»судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідачі звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами.

В поданій касаційні скарзі відповідач-1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове -про відмову в задоволенні позову.

ГУДК України в Автономній Республіці Крим в поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2009 року.

В запереченні на касаційні скарги позивач просить залишити їх без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим слід задовольнити частково, а касаційну скаргу ГУДК України в Автономній Республіці Крим -задовольнити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подано до ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим декларацію з податку на додану вартість за вересень 2008 року, в якій визначено суму, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, в розмірі 29 414,00 грн.

В свою чергу, відповідачем-1 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Автоегас.ком»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2008 року за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 серпня 2008 року по 31 серпня 2008 року, за результатами якої складено акт № 9567/23-4/33979676 від 19 грудня 2008 року.

Перевіркою підтверджено заявлену позивачем до відшкодування суму податку на додану вартість за вересень 2008 року в розмірі 29 414,00 грн.

Однак, на думку відповідача-1, можливість надання органу державного казначейства висновку із зазначенням вказаної вище суми бюджетного відшкодування виникне виключно після отримання матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу постачання.

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилили зазначені доводи податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Отже, оскільки, відповідачем-1, незважаючи на підтвердження заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість за вересень 2008 року в розмірі 29 414,00 грн., не надано належним чином оформлений висновок органу державного казначейства, то позивач правомірно скористався своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.

При цьому, слід зазначити, що неможливість проведення податковим органом зустрічних перевірок не є підставою для позбавлення платника права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Разом з тим, виходячи за межі позовних вимог та змінюючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не врахував того, що зобов'язання податкового органу надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, є нічим іншим як вимогою про підтвердження наявності факту (встановлення факту), що має юридичне значення, а отже не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В даному випадку саме звернення до суду з позовом про стягнення суми податку на додану вартість є належним способом захисту права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим задовольнити частково, а касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим задовольнити.

Скасувати постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2009 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.