Постанова № 27537383, 15.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2012 року 2а-4402/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КТС Інжинірінг»до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

21.09.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «КТС Інжинірінг»(далі -позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Податковий орган) про визнання неправомірними дій щодо визнання правочинів нікчемними та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 04.05.2012 №0000332310, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 115 791,50 грн., де 104 652,00 грн. -основний платіж, а 11 139,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Товариство не погоджується із висновками Акту перевірки від 18.04.2012 № 577/23-2/34023777, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вважає їх абсолютно необґрунтованими та безпідставними. Товариство зазначає, що викладене в Акті перевірки не відповідає дійсності та вимогам чинного законодавства, податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм та за межами повноважень, наданих податковим органам, з огляду на таке.

ТОВ «КТС Інжинірінг» були виконані всі вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочинів, зокрема, правочини між позивачем і ТОВ «ВСК Геос»були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Акт перевірки ґрунтується лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Також, з аналізу норм права вбачається, що Податковий орган взагалі не наділений правом на встановлення нікчемності правочинів, дії відповідача щодо висновків, зазначених в Акті перевірки про нікчемність правочинів є неправомірними та такими, що вчинені поза межами наданих відповідачу функцій та повноважень.

Підтвердженням реальності та дійсності правочинів укладених ТОВ «КТС Інжинірінг» з ТОВ «ВСК Геос», зокрема є належним чином оформленні первинні документи, надані до перевірки.

Що стосується посилання відповідача на пояснення надані, начебто, ОСОБА_1 про непричетність до діяльності ТОВ «ВСК Геос», то дані твердження спростовуються нотаріально посвідченою Заявою ОСОБА_1 від 27.04.2012, що зареєстрована в реєстрі за № 1325.

Таким чином, позивач вважає дії Податкового органу щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «КТС Інжинірінг»та визначення нікчемності і фіктивності правочинів ТОВ «КТС Інжинірінг»з ТОВ «ВСК Геос»за перевіряємий період протиправними, а податкове повідомлення-рішення, прийнято за результатами такої перевірки, - необґрунтованим та незаконним.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.10.2012 проти задоволення позовних вимог заперечував.

15.11.2012 представник відповідача, повідомлений належним чином про час, дату і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причин поважності неявки суду не повідомив, жодних заперечень чи пояснень щодо позовних вимог не подав.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що TOB «КТС Інжинірінг»зареєстроване 31.07.2006 виконавчим комітетом Ірпінської міської ради народних депутатів Київської області, код ЄДРПОУ 34023777, взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 31.07.2006 за № 199, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.08.2006 № 14370654, індивідуальний податковий номер 340237710310.

На підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та наказу начальника Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС від 03.04.2012 № 141 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки 18.04.2012 проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «КТС Інжинірінг»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках з TOB «ВСК Геос»(код за ЄДРПОУ 36756148) за період з 01.12.2010 по 28.02.2011.

За результатами перевірки складено акт від 18.04.2012 № 577/23-2/34023777 (далі -Акт перевірки), на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 04.05.2012 № 0000332310. Даним рішенням позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 115 791,50 грн., де 104 652,00 грн. -основний платіж, а 11 139,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено та у висновках Акта перевірки зафіксовано порушення з боку Товариства пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 п.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон №168/97), п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством ТОВ «КТС Інжинірінг»занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 104 652,00 грн., в тому числі: за грудень 2010 року на суму 44 550,00 грн., за січень 2011 року на суму 28 000,00 грн., за лютий 2011 року на суму 32 102,00 грн.

До вказаних вище висновків Податковий орган дійшов у зв'язку з наступними обставинами.

Між ТОВ «КТС Інжинірінг»(Замовник) і ТОВ «ВСК Геос»(Підрядник) укладено ряд договорів підряду, зокрема, №02/5 від 07.02.2011, за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати роботи з монтажу та демонтажу технологічного обладнання (системи центрального холодопостачання та систем кондиціювання) на об'єктах, а Замовник зобов'язується сплатити за роботи на умовах даного Договору; № 02/4 від 07.02.2011, № 01/4 від 10.01.2011, № 12/4 від 03.12.2010, за умовами яких Підрядник зобов'язується виконати роботи з технічного обслуговування систем кондиціювання та повітряних завіс на об'єктах, а Замовник зобов'язується сплатити за роботи на умовах даних Договорів; № 02/3 від 07.02.2011, № 02/2 від 07.02.2011, № 02/2 від 07.02.2011, № 01/3 від 10.01.2011, № 01/2 від 10.01.2011, № 01/1 від 10.01.2011, № 12/3 від 03.12.2010, № 12/2 від 03.12.2010, № 12/1 від 03.12.2010, за умовами даних договорів Підрядник зобов'язується виконати роботи комплексного технічного обслуговування електрообладнання, систем теплопостачання, водозабезпечення та водовідведення на об'єктах, а Замовник зобов'язується сплатити за них на умовах даних Договорів; № 12/6 від 03.12.2010, № 12/5 від 03.12.2010, за умовами яких Підрядник зобов'язується виконати роботи з технічного обслуговування холодильного устаткування на об'єктах, а Замовник зобов'язується сплатити за них відповідно до умов договорів.

Згідно з п. 7.1 договорів виконання робіт у повному обсязі оформляється відповідними Актами приймання-здачі виконаних робіт.

В межах виконання зазначених договорів підряду сторонами оформлено наступні акти виконаних робіт (послуг): № 02/1ВСК від 31.03.2011, № 12/6 ВСК від 28.02.2011, № 01/4 ВСК від 28.02.2011, № 01/3 ВСК від 28.02.2011, № 01/2 ВСК від 28.02.2011, № 01/1 ВСК від 28.02.2011, № 12/5 ВСК від 31.01.2011, № 12/4 ВСК від 31.01.2011, № 12/3 ВСК від 31.01.2011, № 12/2 ВСК від 31.01.2011, № 12/1 ВСК від 31.01.2011, № 02/4 ВСК від 31.03.2011, № 02/2 ВСК від 31.03.2011, № 02/5 ВСК від 31.03.2011, № 02/3 ВСК від 31.03.2011.

З метою підтвердження факту надання послуг між суб'єктами господарювання оформлено наступні податкові накладні: від 28.02.2011 № ПН-0000285, від 28.02.2011 № ПН-0000284, від 28.02.2011 № ПН-0000283, від 28.02.2011 № ПН-0000282, від 28.02.2011 № ПН-0000281, від 31.01.2011 № ПН-310109, від 31.01.2011 № ПН-310108, від 31.01.2011 № ПН-310110, від 31.01.2011 № ПН-310107, від 30.12.2010 № ПН-301217, від 30.12.2010 № ПН-301218, від 30.12.2010 № ПН-301219, від 30.12.2010 № ПН-301220, від 30.12.2010 № ПН-301221 та від 30.12.2010 № ПН-301222 на загальну суму 627 912,00 грн., в т.ч. ПДВ -104 652,00 грн.

Зазначені податкові накладні складено та підписано директором ТОВ «ВСК Геос»ОСОБА_1

Суми податку на додану вартість по вищезазначених податкових накладних за період з 01.12.2010 по 28.02.2011 включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за період 01.12.0210 по 28.02.2011, даним декларації з ПДВ за період з грудня 2010 по лютий 2011.

В ході перевірки відповідачем взято до уваги інформацію, викладену ДПІ у Печерському районі м. Києва в акті перевірки від 20.01.2012 №135/23-3/36756148 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВСК Геос»щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків». У вказаному акті зафіксовано, зокрема, наступне.

Відповідно до пояснення, отриманого 01.12.2011 працівником податкової міліції у засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «ВСК Геос»ОСОБА_1, останній працює продавцем елементів живлення у підземному переході на пл. Космонавтів у м. Києві. На початку весни 2010 року ОСОБА_1 познайомився з чоловіком на ім'я ОСОБА_2, який запропонував за грошову винагороду стати засновником та директором якогось підприємства. ОСОБА_1 надав Віктору копію свого паспорта та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера та у нотаріуса та у банку підписав, не читаючи, якісь документи. А також вказав, що ТОВ «ВСК Геос»в органах реєстрації та в інших установах він не реєстрував та нікого не вповноважував на такі дії. На керівних посадах вказаного товариства ніколи не був, оскільки не має відповідної освіти. Фінансово-господарської діяльності на ТОВ «ВСК Геос»не проводив та не мав на меті проводити. Також, ОСОБА_1 ніколи не складав та не підписував первинних і звітних документів від імені керівника ТОВ «ВСК Геос».

Оскільки за період з травня 2010 року по травень 2011 року була відсутні воля і волевиявлення директора ТОВ «ВСК Геос»щодо здійснення господарської діяльності, то всі первинні документи і правочини підписані від імені ОСОБА_1 не можуть створювати жодних правових наслідків, є недійсними. Крім того, в акті перевірки ТОВ «ВСК Геос»зазначено, що у підприємства відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах надання послуг, реалізації товарів.

У зв'язку з викладеним у ТОВ «ВСК Геос»відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Підприємство здійснювало діяльність, пов'язану з наданням податкової вигоди третім особам, у зв'язку з чим всі укладені угоди ТОВ «ВСК Геос»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Враховуючи зазначену інформацію, Податковий орган в Акті перевірки зазначає, що позивачем у зв'язку із прийняття до виконання первинні документи в межах операцій і розрахунки з ТОВ «ВСК Геос»порушено вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 №996-ХІV (далі -Закон України №996).

Таким чином, в Акті перевірки відповідач дійшов висновку, що операції по ланцюгу виконання робіт ТОВ «ВСК Геос»для Товариства порушують статтю 228 ЦК України, а отже такі правочини є нікчемними в силу закону і не створюють юридичних наслідків, крім тих що пов'язані з їх недійсністю.

Будучи незгідним з викладеними висновками перевірки та прийнятим за її результатами рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Окрім зазначених в Акті перевірки первинних документів, оформлених в межах спірних правочинів між Товариством і ТОВ «ВСК Геос», позивачем на обгрунтування позовних вимог надано копію нотаріально посвідченої Заяви ОСОБА_1 від 27.04.2012, що зареєстрована в реєстрі за № 1325. В зазначеній заяві, ОСОБА_1 підтверджує, що виконував та продовжує виконувати обов'язки директора ТОВ «ВСК Геос», та підписував усі документи, що відносяться до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, на виконання вимог суду представником позивача до матеріалів справи долучено оригінали банківських виписок з рахунку Товариства, з яких вбачається факт здійснення позивачем протягом грудня 2010 року-лютого 2011 року перерахунку коштів на користь ТОВ «ВСК Геос»у межах спірних правочинів.

Для додаткового підтвердження здійснення господарських відносин між ТОВ «КТС «Інжиніринг»та ТОВ «ВСК Геос»позивачем надано копії, укладених між ТОВ «КТС Інжиніринг»як підрядником та ТОВ «Фора»як замовником договорів (№ ФР -СО 09 від 01.01.2009, № Ф -СХ 09/01Б від 01.04.2009, № Ф -СХ 09/01Н від 01.01.2009), за якими ТОВ «КТС Інжиніринг»взяло на себе обов'язок щодо щомісячного технічного обслуговування кондиціонерів та повітряних завіс у магазинах замовника (зазначеними договорами охоплюється понад 100 об'єктів замовника).

Аналогічний договір № 12/09/1 укладено також між ТОВ «КТС Інжиніринг»та ВАТ «Ві Ей Бі Банк»31 грудня 2009 року, за яким ТОВ «КТС Інжиніринг»взяло на себе обов'язок по технічному обслуговуванню об'єктів замовника, загальний перелік яких становить 60 банківських відділень та охоплює Львівську, Рівненську, Івано-Франківську, Одеську, Житомирську, Черкаську та Кіровоградську області.

Перелік зазначених вище об'єктів по технічному обслуговуванню відповідає переліку об'єктів по договорам між ТОВ «КТС Інжиніринг»та ТОВ «ВСК «Геос» та свідчить про залучення ТОВ «ВСК Геос»як субпідрядника з метою належного та своєчасного технічного обслуговування кондиціонерів та повітряних завіс на перерахованих об'єктах.

Крім того, представником Товариства до матеріалів справи долучено постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 у справі № 2а-2701/12/1070, якими було задоволено позов ТОВ «ВСК «Геос»та визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва, що полягали у проведенні зустрічної звірки, результати якої оформлені актом про неможливість проведення зустрічної звірки від 20.01.2012 № 135/23-3/36756148, на який у свою чергу посилалась Ірпінська ОДПІ.

Керуючись частинами 4, 5 статті 11 КАС України, суд витребував у відповідача належним чином завірені копії всіх матеріалів, що були взяті до уваги під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та на які є посилання в акті перевірки від 18 квітня 2012 року №577/23-2/34023777, в тому числі копію пояснення ОСОБА_1 від 01.12.2011 та акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.01.2012 №135/23-3/36756148. Проте, відповідачем не виконані вимоги ухвали суду від 15.10.2012 щодо надання доказів.

Беручи до уваги викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що, оскільки, предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття Податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то необхідним є, зокрема, встановлення реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом і наявності правових підстав для формування Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками взаємовідносин із ТОВ «ВСК Геос».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд зазначає, що посилання відповідача в Акті перевірки на пояснення ОСОБА_1, не може бути належним доказом у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер, зокрема, договорів підряду між Товариством і ТОВ «ВСК Геос». Так, в розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину службових осіб у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Враховуючи, що свідчення керівника контрагента позивача зафіксовано лише в поясненні, яке є лише одним із засобів доказування в кримінальній або адміністративній справі, воно не є належним документом, який встановлює відповідний юридичний факт.

Як вбачається з наданої копії нотаріально посвідченої Заяви ОСОБА_1 від 27.04.2012, що зареєстрована в реєстрі за № 1325, ОСОБА_1 підтверджує, що виконував та продовжує виконувати обов'язки директора ТОВ «ВСК Геос», та підписував усі документи, що відносяться до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Також, суд звертає увагу, що в Акті перевірки відповідач безпідставно зазначає факт підписання первинних документів від імені керівника ТОВ «ВСК Геос»ОСОБА_1 іншою особою, оскільки жодних підтверджуючих таке твердження доказів суду не надано, зокрема, висновків почеркознавчої експертизи.

Отже, посилання відповідача на порушення Товариством вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»в частині прийняття до виконання неналежним чином оформлених первинних документів є безпідставними.

Позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 05.03.2012, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на таке.

У вказаній постанові зазначено, що у ході розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Фенстер-Омега»та ТОВ «Любомир-1», податкові накладні яких стали підставою для формування ТОВ «Нафта»податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, Верховний Суд України у викладеній позиції виходив з того, що факт підписання первинних документів неналежними особами було встановлено судами попередніх інстанцій. В той же час, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що первинні документи видані ТОВ «ВСК Геос»підписані від імені ОСОБА_1 іншою особою. Як зазначалось, пояснення ОСОБА_1, на які посилається Податковий орган, щодо його відмови від участі у господарській діяльності не може бути належним доказом, враховуючи походження даного документу та наявність нотаріально посвідченої Заяви ОСОБА_1 щодо підтвердження його участі у господарської діяльності ТОВ «ВСК Геос».

Крім того, суд вважає необгрунтованим посилання Податкового органу на положення статті 228 ЦК України з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 наведено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. Зокрема, це правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

У своєму рішенні Верховний Суд України зазначає, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладену позицію Верховного Суду України, суд звертає увагу на безпідставність визнання Податковим органом в Акті перевірки договорів підряду як такими, що порушують публічний порядок, оскільки жодних належних доказів вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, судом не отримано.

В той же час, суд вважає доведеним правомірність та обгрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту коштів у сумі 104 652,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «ВСК Геос»»у зв'язку з наступним.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 20.07.2010 №1112/11/13-10, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Отже, суд зазначає, що в даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Судова практика Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дозволила дійти однозначного висновку про те, що факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Відповідно до частини 1 статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит за правочинами, факт здійснення Товариством розрахунку за отримані послуги, в ціні яких включено податок на додану вартість, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Товариством податкового кредиту за договорами підряду.

В той же час, суд вважає, що про реальність правочинів, у результаті виконання яких позивачем сформовано податковий кредит, свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи щодо економічної доцільності та подальшого використання отриманих послуг у власній господарській діяльності.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999№ 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем і ТОВ «ВСК Геос», правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

Оскільки відповідач таких доказів не надав, ігноруючи вимоги ухвали суду від 15.10.2012, суд, із власної ініціативи витребував докази, які підтверджують реальність здійснення операцій Товариства з ТОВ «ВСК Геос», зокрема, щодо необхідності отримання послуг підряду та факту оплати вартості отриманих послуг.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «ВСК Геос» підтверджується наступними доказами у справі.

Укладеним відповідно до вимог чинного законодавства договорами підряду, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання вказаної угоди, а саме: податковими накладними, актами виконаних робіт, доказами оплати вартості послуг та їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання Податковим органом права на податковий кредит безпідставним.

Порядок оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість в момент здійснення фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «ВСК Геос»було врегульовано Законом №168/97 та Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, на підставі яких виникає право на формування податкового кредиту, отриманих у межах взаємовідносин з ТОВ «ВСК Геос», суду доведено.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій Товариства щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ВСК Геос».

Лише абзацом 9 п.п. 201.10. ст. 201 ПК України встановлено випадок, який не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Так, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Проте, посилаючись на наведену правову норму, треба врахувати положення п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, до числа таких платників податку відноситься позивач.

Також, суд звертає увагу, що отримана в ході протиправної перевірки ТОВ «ВСК Геос»інформація, закріплена в акті перевірки 20 січня 2012 року № 135/23-3/36756148, що підтверджено вказаними вище судовими рішеннями, не може бути належним доказом у даній справі.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав»проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавств продавцем-контрагентом, за умови необізнаності Товариства щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що ТОВ «ВСК Геос», можливо, порушує вимоги податкового законодавства. А, також, доказів того, що Товариство було безпосередньо залучено до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Товариством податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із ТОВ «ВСК Геос»у сумі 104 652,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 72 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом жодними доказами не доведено факту безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту в межах взаємовідносин із ТОВ «ВСК Геос».

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем нікчемного характеру правочинів, укладених між Товариством і ТОВ «ВСК Геос», доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум ПДВ, сплачених за отримані послуги, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В той же час, суд зазначає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Податкового органу, які полягають у викладенні в Акті перевірки суперечливих висновків задоволенню не підлягають з тих підстав, що при виконанні своїх функцій та завдань посадові особи податкового органу мають право робити висновки, за результатами яких вживаються певні дії та заходи, що несуть в свою чергу негативні наслідки для платника податків. У даному випадку на підставі складеного Акту перевірки та зазначених в ньому висновків щодо нікчемності правочинів відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Саме таке рішення, якщо воно є протиправним, і порушує права Товариства, а не факт викладення висновків в Акті перевірки, який сам по собі жодних юридичних наслідків для позивача не створює.

Таким чином, визнання дій відповідача протиправними щодо формування в Акті перевірки тих чи інших висновків є неналежним способом захисту прав та інтересів позивача, тому дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби форми «Р» від 4 травня 2012 року № 0000332310.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КТС Інжинірінг» судовий збір у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 листопада 2012 р.