Постанова № 27537234, 14.11.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2664/2012

14 листопада 2012 року 14год. 45хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АДС-ВЕСТ" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002462342 та № 0002472342 від 15.06.2012 року ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АДС-ВЕСТ" (далі -ТОВ "АДС-ВЕСТ") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у м. Рівному) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002462342 та № 0002472342 від 15.06. 2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та вказав, що валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Трейд-Фокс" позивачем сформовано відповідно до вимог чинного законодавства. Обґрунтовуючи проведені донарахування та застосовані штрафні санкції ДПІ у м. Рівному стверджує, що з метою формування податкового кредиту та несплати податкових зобов'язань з податку на прибуток ТОВ "АДС-ВЕСТ" (вигодонабувач) в супереч моральним засадам суспільства було проведено безтоварну операцію через "контрагента" ТОВ "Трейд-Фокс", по купівлі товарно-матеріальних цінностей без належних документів. Разом з тим, представник позивача вказав, що валові витрати, понесені ТОВ "АДС-ВЕСТ" при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Трейд-Фокс", підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями. Вказані вище первинні бухгалтерські документи були надані позивачем відповідачу під час проведення перевірки. Придбані у ТОВ "Трейдд-Фокс" товари були використані позивачем у своїй господарській діяльності, шляхом їх продажу третім особам, що підтверджується видатковими накладними. З урахуванням вище викладених обставин з боку позивача відсутні порушення формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій з купівлі у ТОВ "Трейд-Фокс" товарів. В зв'язку з наведеним, представник позивача вважає висновки акту перевірки безпідставними, а податкові повідомлення-рішення таким, що підлягають визнанню незаконними та скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечила та зазначила, що за результатами перевірки позивача встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість та порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 39572,00 грн. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ТОВ "Трейд-Фокс". Вказала на те, що ДПІ у м. Рівному було отримано акт перевірки від 05.01. 2012 року за № 2/23-10/36186021, проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо контрагента позивача - ТОВ "Трейд-Фокс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.11. 2008 року по 31.12. 2009 року. Зі змісту вказаного акту перевірки вбачається, що у ТОВ «Трейд-Фокс» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та операції ТОВ «Трейд-Фокс» не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Отже зазначені правочини відповідно до пп. 1, 2 ст. 215, пп. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Представник відповідача також вказувала на неможливість отримання ТОВ «АДС-ВЕСТ» від ТОВ "Трейд-Фокс" товарів, оскільки зазначений правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину, а. також у однієї з сторін правочину відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності. У зв'язку з наведеним, просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівному була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «АДС-ВЕСТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Трейд-Фокс» за період з 01.11 .2008 р. по 31.12. 2009 р. По результатам перевірки був складений акт № 174/22-100/22567434 від 01 червня 2012 року (а.с. 8-21).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем, з урахуванням вимог ст.. 102 Податкового кодексу України, було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0002462342 від 15 червня 2012 року, яким, із посиланням на пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12. 1994 року, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 9526,25 грн., з яких 7621,00 грн. - основного платежу, 1905,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції та прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0002472342 від 15 червня 2012 року, яким, із посиланням на пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3568,75 грн., з яких 2855,00 грн. - основного платежу, 713,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 22, 23, 24).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню форми "Р" № 0002472342 від 15 червня 2012 року, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що спірне грошове зобов'язання в розмірі 2855 грн. задеклароване в деклараціях за травень, червень 2009 року сформовано за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операції з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Трейд-Фокс".

Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ, сум по господарським операціям з придбання у ТОВ "Трейд-Фокс" товарів. Вказані заключення зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ТОВ "АДС-ВЕСТ" з ТОВ "Трейд-Фокс", висновків, викладених у акті перевірки від 05.01. 2012 року за № 2/23-10/36186021, проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва, щодо контрагента позивача - ТОВ "Трейд-Фокс". Зокрема, у акті перевірки від 05.01. 2012 року за № 2/23-10/36186021, податковим органом, за місцем реєстрації контрагента позивача, вказується, що відповідно до Постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12. 2009 року, винесеної у справі № 2а-13115/09/2670, встановлено, що ОСОБА_4 (згідно установчих та реєстраційних даних є засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Трейд-Фокс») не збирався виступати засновником чи керівником ТОВ «Трейд-Фокс», не планував займатись підприємницькою діяльністю, не складав статут підприємства, не отримував печатки, не вносив майна в статутний фонд, невідомі особи використовуючи його паспортні дані проводили від його імені протиправну діяльність, про яку він дізнався лише згодом, за весь час існування підприємства він не підписував ніякої фінансової-господарської чи бухгалтерської документації, договорів, звітність та декларації не здавав, печатки підприємства ніколи не бачив, хто виконував ці дії від його імені йому не було відомо, до підприємства відношення не мав. Контролювати діяльність ТОВ «Трейд-Фокс» як власник він не мав змоги і нічого про його діяльність не знає. Виходячи з наведеного, ТОВ «Трейд-Фокс» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Відповідно до наведено відповідачем зроблено висновок, що ТОВ "Трейд-Фокс" є "транзитером", а отже ТОВ "АДС-ВЕСТ" - "вигодонабувач". Єдиною метою документування фактично не здійснених господарських операцій по отриманню продукції ТОВ "Трейд-Фокс" - вигодоформуючий суб'єкт, є отримання підприємством податкової вигоди для ТОВ «АДС-ВЕСТ" - "вигодонабувач", і як наслідок несплата платежів до бюджету.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЄ № 236687 щодо ТОВ "Трейд-Фокс", вбачається, що контрагент позивача знаходився на момент господарських операцій і досі перебуває в Єдиному державному реєстрі. Крім того, види діяльності ТОВ "Трейд-Фокс": неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням, допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення, рекламна діяльність, інші види оптової торгівлі (а.с. 81-82).

Крім того, ТОВ "Трейд-Фокс" у встановленому порядку було зареєстроване платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мало свідоцтво платника податку на додану вартість за № 100150243, індивідуальний податковий номер 361860226557, видане 11.11. 2008 року ДПІ у Печерському районі м. Києва. Як вбачається із акту перевірки № 2/23-10/36186021 від 05.01. 2012 року, складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва, вказане свідоцтво анульоване лише 21.07. 2009 року (а.с. 83).

Вказані обставини доводять, що контрагент ТОВ "Трейд-Фокс" на момент вчинення спірних господарських операцій володів необхідною право та дієздатністю, що ставляться податковим органом під сумнів.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Трейд-Фокс" було укладено усний договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

На виконання Договору ТОВ "Трейд-Фокс" поставило позивачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 17130,24 грн. у тому числі ПДВ - 2855,04 грн. Вказані обставини підтверджуються

- видатковою накладною: № 5550 від 05.05. 2009 року на загальну суму 1923,84 грн., у т.ч. ПДВ - 320,64 грн.;

- видатковою накладною: № 5803 від 13.05. 2009 року на загальну суму 3110,40 грн., у т.ч. ПДВ - 518,40 грн.;

- видатковою накладною: № 9913 від 24.06. 2009 року на загальну суму 12096,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2016,00 грн.;

- податковою накладною: № 5550 від 05.05. 2009 року на загальну суму 1923,84 грн., у т.ч. ПДВ - 320,64 грн. Вказана податкова накладна була відображена позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року (додаток 5);

- податковою накладною: № 5803 від 13.05. 2009 року на загальну суму 3110,40 грн., у т.ч. ПДВ - 518,40 грн. Вказана податкова накладна була відображена позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року (додаток 5);

- податковою накладною: № 9913 від 24.06. 2009 року на загальну суму 12096,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2016,00 грн. Вказана податкова накладна була відображена позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року (додаток 5) (а.с. 25, 26, 27, 28, 29, 30, 40-44, 45-49).

Придбані товарно-матеріальні цінності були отримані представником позивача, на підставі довіреностей № 143 від 05.05. 2009 року, № 144 від 13.05. 2009 року та № 146 від 22.06. 2009 року, виданої ОСОБА_5, який займає посаду директора у позивача, відповідно до Протоколу зборів учасників товариства № 2 від 24.01. 1995 року. Вказані довіреності відображені у журналі реєстрації довіреностей за період з 01.06. 2004 року по 27.07. 2009 року (а.с. 79-80, 101, 102).

Розрахунки за отриманий товар були проведені повністю згідно платіжних доручень № 44 від 07.05. 2009 року, № 47 від 22.05. 2009 року та № 57 від 25.06. 2009 року. Також надходження коштів підтверджено виписками з банків станом на вищевказані дати (а.с. 31, 32, 33).

Перевезення товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Трейд-Фокс" відбувалося за рахунок продавця.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, на яке посилається відповідач, то це свідчить лише про недотримання норм законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу -це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було взято до уваги пояснення позивача про переміщення товарно-матеріальних цінностей за рахунок продавця, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Більше того, ні в Податковому кодексі України, ні в інших нормативних актах не згадується про товарно-транспортну накладну, як документ на підставі якого податковий орган має право визначати суму податкового зобов'язання або податкового кредиту з ПДВ платнику податків.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" визначені обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної.

Законодавством України, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05. 1997 р. № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за №233/2037 (із змінами, далі -Порядок № 165) встановлено вичерпний перелік підстав для встановлення факту недійсності чи фіктивності податкової накладної. Так, відповідно до п. 5 Порядку № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно п. 2 Порядку № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі i якій присвоєно iндивiдуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Тобто, єдиною підставою для визнання податкової накладної недійсною, відповідно до положень Закону "Про ПДВ" та Порядку № 165 є випадок, коли така накладна заповнена та видана особою, що не зареєстрована платником ПДВ.

Відповідачем не надано відомостей щодо скасування реєстрації платника ПДВ контрагента Позивача на момент здійснення правочинів.

Отже, доводи Відповідача про те, що Позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з ПДВ не можуть бути взяті до уваги (без інших обґрунтувань, а не простих тверджень Відповідача), оскільки на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та були внесені до реєстру платників ПДВ.

Таким чином, відповідно до положень ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість", Позивач на підставі проведених оподатковуваних господарських операцій та належним чином оформлених контрагентом-постачальником податкових накладних мав право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, і виходячи з цього, визначати суму свого податкового зобов'язання з ПДВ за звітний період.

Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Судом встановлено, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ "Трейд-Фокс" товарно-матеріальних цінностей та отримання доходу від її використання, підтверджується долученими до матеріалів справи документами та поясненнями позивача. Так, ТОВ «АДС-ВЕСТ» придбаний товар використало у своїй господарській діяльності шляхом продажу третім особам, що підтверджується видатковими накладними № 11 від 06.05. 2009 року, № 12 від 14.05. 2009 року, № 13 від 19.05. 2009 року, № 14 від 24.06. 2009 року та довіреностями № 30 від 06.05. 2009 року, № 335994 від 14.05. 2009 року, № 335995 від 19.05. 2009 року та № 10 від 24.06. 2009 року (а.с. 36, 37, 38, 39).

Таким чином, придбання позивачем матеріальних цінностей у ТОВ "Трейд-Фокс" здійснювалось для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Що ж до доводів Відповідача, про те, що правочини Позивача з ТОВ "Трейд-Фокс" порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість та податку на прибуток, внаслідок формування "штучного" податкового кредиту і "штучних" валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та Акту перевірки Позивача, вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Стосовно ж обставин, визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентом ТОВ "Трейд-Фокс", нікчемними, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця -на передачу покупцеві товару, у покупця -на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини реального придбання позивачем, товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Трейд-Фокс", а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів постачальнику, на чому наполягає відповідач.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про нікчемність договору через неможливість його виконання з огляду на обмеженість персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента ТОВ "Трейд-Фокс". Такі, висновки базуються на акті невиїзної перевірки податкової звітності, проведеної щодо вказаного контрагента. На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних - висновків іншого податкового органу, без встановлення достовірної інформації з компетентних джерел. ДПІ у м. Рівному не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Трейд-Фокс» та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних продавцем (постачальником) не відповідають дійсності.

Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01. 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Твердження податкового органу про необхідність застосування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12. 2009 року, винесеної у справі № 2а-13115/09/2670, є безпідставним та не береться до уваги судом, оскільки представником відповідача не надано суду належних та допустимих доказів щодо набрання вказаною постановою законної сили, а наявність запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Трейд-Фокс» на момент розгляду справи ставить під сумнів набрання нею законної сили.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0002472342 від 15 червня 2012 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному форми "Р" № 0002462342 від 15.06. 2012 року, то суду слід зазначити наступне.

Визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток ґрунтується на висновках органу державної податкової служби про заниження податку на прибуток на суму 7621,00 грн. за ІІ квартал 2009 року внаслідок порушення позивачем п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме завищення валових витрат у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Трейд-Фокс", що не підтверджено необхідними документами.

Однак, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позиції органу державної податкової служби та безпідставність визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 9526,25 грн.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12. 1994 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включається сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинного документа, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Як було встановлено судом, поставка товарно-матеріальних цінностей для використання у власній господарській діяльності ТОВ "АДС-ВЕСТ" від ТОВ "Трейд-Фокс" мала реальний характер і підтверджена належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, тому позивач правомірно та обґрунтовано відніс витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат за IІ квартал 2009 року (а.с. 98-100).

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному форми "Р" № 0002462342 від 15.06. 2012 року про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 9526,25 грн., в тому числі 7621,00 грн. основного платежу та 1905,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій, підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0002462342 та № 0002472342 від 15 червня 2012 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити із Державного бюджету України 130 (сто тридцять) грн. 95 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 49 від 25.06. 2012 р. (а.с. 3).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення № 0002462342, яке прийнято 15 червня 2012 року Державною податковою інспекцією у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби визнати незаконним та скасувати в повному обсязі з моменту прийняття.

Податкове повідомлення-рішення № 0002472342, яке прийнято 15 червня 2012 року Державною податковою інспекцією у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби визнати незаконним та скасувати в повному обсязі з моменту прийняття.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АДС-ВЕСТ" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 130 (сто тридцять) грн. 95 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.