Постанова № 27537174, 28.04.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2012 року Справа № 1170/2а-838/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Хилько Л.І.,

суддів Брегей Р.І., Нагібіна Г.П.,

при секретарі Бабіч О.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_2,

відповідача1: представник Максимчук О.А.,

відповідача2: представник Максимчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (далі -позивач) до Державної податкової служби України (далі - відповідач1, ДПА України), Державної податкової служби у Кіровоградській області (далі - відповідач2, ДПС України у Кіровоградській області) про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України, Державної податкової служби у Кіровоградській області про: -скасування наказу Державної податкової служби України від 20.01.2012р. № 84-о "Про звільнення ОСОБА_2."; - поновлення позивача на посаді Голови державної податкової служби у Кіровоградській області; -зобов'язання Державної податкової служби у Кіровоградській області здійснити нарахування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу; -стягнення з Державної податкової служби у Кіровоградській області моральної шкоди у розмірі 10000 грн.; -звернення рішення суду до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що його, відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 23.02.2007 року № 347-0, призначено на посаду голови Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області. Згідно наказу Державної податкової служби України від 20.01.2012р. № 84-о позивача звільнено з вищеназваної посади у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності державної податкової адміністрації у Кіровоградській області за п.1 ст. 40 КЗпП України.

Наказ Державної податкової служби України від 20.01.2012р. № 84-о "Про звільнення ОСОБА_2." позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню з тих підстав, що Державна податкова адміністрація у Кіровоградській області реорганізована шляхом перетворення у Державну податкову службу у Кіровоградській області і всі права та обов'язки Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області у порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи: Державної податкової служби у Кіровоградській області. А тому, вважає позивач, відповідач повинен був, відповідно ст. 49 Кодексу законів про працю України, врахувати переважне право на залишення позивача на роботі, виходячи з його рівня кваліфікації, та, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці -запропонувати усі вакантні посади, які позивач, міг займати, що відповідачем зроблено не було.

Також позивач зазначає, що відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серія 10ААА № 870386 Міністерства охорони здоров'я України виданої 03.01.2012 року ОСОБА_2 відноситься до категорії осіб, яким, згідно закону надано переважне право на залишення на роботі в зв'язку з професійним захворюванням, посилаючись при цьому на ч. 1 ст. 42 КЗпП України, відповідно до норм якої перевага в залишенні на роботі надається працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації професійне захворювання.

Позивач стверджує, що відповідачем було порушено право позивача, визначене ст. 42-1 КЗпП України, на переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу працівника аналогічної кваліфікації. Тому, вважає позивач, прийняття відповідачем - після проведеної реорганізації Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області шляхом перетворення у Державну податкову службу у Кіровоградській області - на посаду голови Державної податкової служби у Кіровоградській області іншої особи -є незаконним.

Окрім того позивач посилається на норми ст.ст. 235, 237-1 КзпП України відповідно яких, у разі звільнення без законних підстав, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом який розглядає трудовий спір та працівнику має бути відшкодована моральна шкода, яку позивач пов'язує з моральними стражданнями у зв'язку з втратою ним нормальних життєвих звязків та оцінює її у 10000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позов повністю та просив його задовольнити.

Відповідач1 - Державна податкова служби України позов не визнає, обґрунтовуючи заперечення: Указом Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.10 № 1085/2010, яким постановлено утворити Державну податкову службу України, реорганізувавши Державну податкову адміністрацію України; Постановою КМ України «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади»від 20.10.11 №1074 та постановою КМ України від 21.09.11 № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», відповідно яких утворено Державну податкову службу у Кіровоградській області, реорганізувавши Державну податкову адміністрацію у Кіровоградській області.

Відповідач1 зазначив, що згідно наказу Державної податкової служби України №82 від 21.10.2011 „Про реорганізацію окремих територіальних органів Державної податкової служби" та наказу Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області №505 від 07.11.2011 „Про реорганізацію державних податкових інспекцій Кіровоградській області" в ДПА у Кіровоградській області було розпочато реорганізацію, яка включала в себе створення ДПС у Кіровоградській області, передачу повноважень від ДПА у Кіровоградській області до ДПС у Кіровоградській області та ліквідацію (припинення) ДПА у Кіровоградській області і скорочення всього штату працівників. Тому припинення ДПА у Кіровоградській області було підставою для звільнення позивача на підставі п. 1 ч.І ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідач1 пояснив, що ДПА у Кіровоградській області, станом на момент звільнення позивача, знаходилася в стані припинення діяльності й будь-які вільні вакансії були відсутні. Також відповідач1 вважає, що ч.2 ст.40 КЗпП не поширюється на випадки ліквідації (припинення) підприємств, установ, організацій та не може бути застосований до спірних правовідносин, а має бути застосована норма ст. 43-1 КЗпП України, відповідно якої, допускається розірвання трудового договору з ініціативи власника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації у випадку звільнення керівника підприємства, установи, організації, членом якої позивач не був.

Відповідач1 заперечив проти поновлення позивача на посаді Голови ДПС у Кіровоградській області, пославшись при цьому на норму ч.1 ст.235 КЗпП України, відповідно якої, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, а оскільки ДПА у Кіровоградській області припинена - поновити позивача на зазначеній посаді позивача неможливо. Відповідачем1 наголошено, що, враховуючи п.п. 18,19 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.92 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», позивач не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Представник відповідача1 просив відмовити у задоволенні позову повністю із зазначених вище підстав.

Відповідач2 - Державна податкова служба у Кіровоградській області, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що оспорюваний наказ виданий з дотриманням норм чинного законодавства, у тому числі норм, визначених ст.ст.42,49-2 КЗпП України.

Відповідачем2 зазначено, що підставою для видання наказу Державної податкової служби України від 20.01.2012р. № 84-о "Про звільнення ОСОБА_2."стали: п.1ст.40, ст..49-2 КЗпП України, Указ Президента України №1085/2010 від 09.12.2010 „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", Постанова Кабінету Міністрів України №981 від 21.09.11 „Про утворення територіальних органів державної податкової служби".

Заперечуючи позовні вимоги відповідач2 посилається також на наказ ДПА України №737 від 27.11.2008 „Про затвердження номенклатури посад та кваліфікаційних вимог", яким затверджено перелік посад працівників органів державної податкової служби України, які призначаються на посади та звільняються з посад головою ДПА України та затверджено інструкцію про порядок призначення на посади та звільнення з посад працівників номенклатури ДПА України. Відповідно до названої інструкції - звільнення голови ДПА в області здійснюється виключно ДПА України за погодженням з Міністром фінансів України.

Відповідач2 пояснив, що позивачеві було надано попередження про наступне вивільнення із займаної посади та повідомлено про дату вивільнення.

Відповідачем 2 наголошено на тому, що згідно ст.49-2 КЗпП України - одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації. А у даному випадку Державну податкову адміністрацію у Кіровоградській області реорганізовано у Державну податкову службу у Кіровоградській області.

Також відповідачем 2 зазначено, що ст. 42 КЗпП України встановлює переважне право на залишення на роботі визначеним в ній особам і, при цьому, чітко не визначено обов'язку роботодавця пропонувати працівникові підходящу і рівнозначну посаду тій, яку він займав раніше.

Оскільки відповідач2 не визнає позов у повному обсязі, то, відповідно і заперечує проти стягнення моральної шкоди.

Представник відповідача2 просив відмовити у задоволенні позову повністю із зазначених вище підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови у повному обсязі відкладено до 03.05.2012 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідачів, дослідивши у судовому засіданні подані суду письмові докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 15 ч.1 ст.3 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються: організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Судом встановлено, що позивач з 1990 року по 2012 рік року проходив службу в податкових органах України, йому присвоєні персональні звання радника податкової служби та 04.03.1994 року позивачем прийнята присяга державного службовця, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача (а.с.43-51).

Згідно зі ст.21 Кодексу законів про працю України (КзПП України) трудовій договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін

Наказом Державної податкової адміністрації України № 347-о від 23.02.2007 року позивача призначено на посаду голови Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області (а.с.11,50-51).

Відповідно статті 1 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні»(у редакції із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI) до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби). Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), спеціалізовані (на дві і більше областей для роботи з окремими категоріями платників), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції. Структура Державної податкової адміністрації України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 2 названого закону визначені завдання органів державної податкової служби .

Суд зазначає, що станом на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи, чинний Закон України «Про державну податкову службу в Україні» встановлює наявність у системі органів державної податкової служби -Державної податкової адміністрації України, а не Державної податкової служби України.

Тобто назва податкового органу: «Державна податкова служба»та словосполучення «державна податкова служба»- не є ідентичними.

Стаття 106 Конституції України встановлює, що Президент України: утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.

Згідно Указу Президента України № 1085/2010 від 09.12.2010 року „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їх повноважень, забезпечення скорочення чисельності управлінського апарату та витрат на його утримання, підвищення ефективності державного управління та відповідно до пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України постановлено утворити: Державну податкову службу України, реорганізувавши Державну податкову адміністрацію України.

Стаття 113 Конституції України визначає Кабінет Міністрів України вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України, відповідно ст. 117 Конституції України, в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Постановою КМ України від 10.12.10 № 1128 „Деякі заходи щодо забезпечення виконання Указу Президента України від 09 грудня 2010 № 1085" постановлено скоротити чисельність державних службовців, які працюють у центральних органах виконавчої влади і підпорядкованих їм територіальних органах, не менше ніж на 30 відсотків.

Постановою КМ України від 21.09.2011року № 981 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено, як юридичні особи публічного права, територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши шляхом злиття, перетворення і приєднання державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім мм. Києва та Севастополя), районах у містах, спеціалізовані державні податкові інспекції, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

У Кіровоградській області утворений, шляхом перетворення, територіальний орган Державної податкової служби: Державна податкова служба у Кіровоградській області (шляхом реорганізації Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області). Цією ж постановою КМ України від 21.09.2011року № 981 встановлено, що зазначені органи державної податкової служби, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з цією постановою.

Відповідно до наказу ДПС України № 82 від 21.10.2011 року „Про реорганізацію окремих територіальних органів Державної податкової служби" розпочато реорганізацію ДПА у Кіровоградській області. (а.с. 39-40).

Згідно наказу Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області № 485 від 27.10.2011 року „Про реорганізацію ДПА у Кіровоградській області" розпочато процедуру реорганізації державної податкової адміністрації у Кіровоградській області шляхом перетворення у державну податкову службу у Кіровоградській області. (а.с.35-38).

Наказом ДПС України від 27.10.2011 р. № 93 „Про затвердження чисельності працівників територіальних органів ДПС і тимчасової типової структури ДПС в АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі" затверджено чисельність, у тому числі, працівників органу ДПС у Кіровоградській області(а.с.28-34).

Згідно штатного розпису на 2012 рік ДПА у Кіровоградській області затверджено штат у кількості 275 штатних одиниць, у тому числі: керівництво в кількості 6 штатних одиниць, з них: голова -1, перший заступник голови -1, перший заступник голови -начальник управління податкової міліції -1, заступник голови -3. У складі ДПА у Кіровоградській області, відповідно штатного розпису наявні 4 структурних підрозділи (а.с.64-65).

Згідно штатного розпису на 2012 рік ДПС у Кіровоградській області затверджено штат у кількості 236 штатних одиниць, у тому числі: керівництво в кількості 5 штатних одиниць, з них: голова -1, перший заступник голови -1,перший заступник голови -начальник управління податкової міліції -1, заступник голови -2. У складі ДПС у Кіровоградській області, відповідно штатного розпису наявні 8 структурних підрозділів (а.с.66-67).

Відповідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців припинена Державна податкова адміністрація у Кіровоградській області має ідентифікаційний код 012291882 (а.с.161).

Відповідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців Державна податкова служба у Кіровоградській області має ідентифікаційний код 012291882 (а.с.41).

Суд констатує, що чинний Закон України «Про державну податкову службу в Україні», який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, та яким врегульовано діяльність припиненої Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області та діяльність утвореної Державної податкової служби у Кіровоградській області - не зазнав істотних змін у частині статусу державної податкової служби в Україні, її функцій та правових основ діяльності.

Органи державної податкової служби України керуються чинним наказом Державної податкової адміністрації України від 23 жовтня 2007 року N 601 «Про затвердження Положення про державну податкову адміністрацію в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Севастополі»(а.с.104-108).

Повноваження керівництва та посадових осіб державної податкової служби врегульовано Типовим регламентом державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областей, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом ДПА України від 31.01.2008 р. №54 (а.с.89-90).

Повноваження керівництва та посадових осіб податкової служби Кіровоградської області врегульовано Регламентом роботи державної податкової адміністрації у Кіровоградській області, затвердженого наказом ДПА у Кіровоградській області від 29.02.2008 року № 61 (а.с.91-103).

Як встановлено судом та підтверджено представником відповідачів 1,2 у судовому засіданні, ДПС у Кіровоградській області продовжує керуватись у своїй діяльності Законом України «Про державну податкову службу в Україні», вищеназваними підзаконними нормативно-правовими актами, якими керувалась і ДПА у Кіровоградській області. Повноваження керівництва: голови та заступників голови ДПА у Кіровоградській області та ДПС у Кіровоградській області -не змінились.

Враховуючи те, що утворена ДПС у Кіровоградській області, маючи той же ідентифікаційний код 012291882, що і припинена ДПА у Кіровоградській області, виконує ті ж функції, що виконувала ДПА у Кіровоградській області - суд дійшов до висновку, що фактично відбулася реорганізація юридичної особи публічного права шляхом скорочення штатної чисельності у керівництві, та зміни в організації виробництва і праці шляхом створення більшої кількості структурних підрозділів.

Пунктом 1 ч.1 ст.40 КзПП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у окремо визначених випадках, у тому числі: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Ч.2 ст.40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Ст. 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

02.11.2011 року ОСОБА_2 -голову Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області попереджено про наступне звільнення із займаної посади (а.с.25).

У вищеназваному попередженні підставою для наступного вивільнення ОСОБА_2 зазначені: Указ Президента України від 09.12.10 № 1085/2010 „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», Указ Президента України від 12.05.11 № 584/2011 „Про Положення про Державну податкову службу України", постанова КМ України від 21.09.І1 № 981 „Про утворення територіальних органів Державної податкової служби".

Ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

У попередженні про наступне вивільнення ОСОБА_2 від 02.11.2011 року відсутні записи у графах, які визначають дату наступного звільнення та пропозиції щодо переведення працівника на іншу посаду.

Суд констатує, що відповідачем1 виконано вимоги ч.1 ст.49-2 КЗпП України та про наступне вивільнення позивача персонально попереджено 02.11.2011 року - більш як за два місяці до наступного звільнення (20.01.2012 року).

Натомість, суд вважає порушенням відповідачем1 вимог ч.2,3 ст. ст.49-2 КЗпП України, оскільки у перетвореній шляхом реорганізації ДПС України -всі посади були вакантні.

Згідно ст. 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Відповідно до ст.39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

У судовому засіданні 20.03.2012 року позивачем заявлено, що він був членом Первинної профспілкової організації ДПА у Кіровоградській області та що звільнення мало проводитись за попередньою згодою первинної профспілкової організації, що відповідачем2 не було зроблено.

Ст. 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Судом встановлено, що позивач, перебуваючи на посаді голови ДПА у Кіровоградській області з 2007 по 2012 роки не був членом первинної профспілкової організації, не сплачував членські внески, що підтверджується довідкою про заробітну плату від 13.04.2012 року № 1112/10/10-030 та довідкою Первинної профспілкової організації ДПА у Кіровоградській області (а.с.63,110-111).

Тому суд приходить до висновку, що незастосування відповідачами вищеназваних норм, які регулюють проведення звільнення позивача лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації -є правомірним.

Наказом Державної податкової служби України від 20.01.2012 року № 84-о ОСОБА_2 звільнено з посади голови Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області у зв'язку з

реорганізацією та скороченням штатної чисельності Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області за п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.12,26).

Пунктом 4 ч.1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є, у тому числі, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Частинами 2,3 ст. 36 КЗпП України передбачено, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Як встановлено судом, у тому числі: на підставі штатних розписів на 2012 рік ДПА та ДПС у Кіровоградській області -відбулося скорочення чисельності керівництва, але посада голови органу державної податкової служби у області -не скорочена. Голова органу державної податкової служби у області виконував і виконує ті ж функції, які визначені одними і тими ж нормами як до, так і після реорганізації державного податкового органу.

Статтею 42 КЗпП України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, у тому числі: працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Позивач, доказуючи своє переважне право на залишення на роботі у державному податковому органі, послався на тривалий трудовий стаж у органах державної податкової служби у Кіровоградській області, підтверджений записами у трудовій книжці, та надав: довідку до акта огляду МСЕК с. 10ААА №870386 від 03.01.2012 року, епікриз № 1425 від 28.03.2012 року.

Суд вважає, що є підстави стверджувати, що ОСОБА_2 підпадає під категорію працівників, статус яких встановлено статтею 42 КЗпП України, та визначена перевага в залишенні на роботі, як працівнику з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Так, 29.06.1990 року позивач прийнятий на роботу на посаду державного податкового інспектора (а.с.44). 26.11.1996 року, у зв'язку з ліквідацією державної податкової інспекції в області, переведений на іншу посаду(а.с.45). 11.12.2000 року позивач звільнений у порядку переведення на посаду керівника органу державної податкової службу в області (а.с47). 24.07.2001 року позивач звільнений в порядку переведення на посаду керівника органу державної податкової службу в області (а.с.49). 01.10.2001 року у зв'язку з ліквідацією ОДПІ у м. Кіровограді та створенням ДПІ в м. Кіровограді, призначений на посаду начальника ДПІ в м. Кіровограді. 31.01.2007 року позивач призначений у порядку переведення на посаду начальника ДПА у Кіровоградській області, де працював до звільнення з органів державної податкової служби.

Судом встановлено наявний тривалий трудовий стаж позивача у органах державної податкової служби у Кіровоградській області, підтверджений записами у трудовій книжці, а саме з 1990 року по 2012 рік (а.с.43-51).

Отже, враховуючи, що штатним розписом ДПС в Кіровоградській області на 2012 рік передбачено 236 штатних посад - є підстави вважати, що працівники, прийняті на роботу до ДПС у Кіровоградській області не мають такого тривалого безперервного стажу роботи у державному податковому органі Кіровоградської області, як його має позивач .

Відповідачами1,2 суду не надано доказів, які б підтвердили, що під час прийняття оскаржуваного наказу досліджувалось питання щодо наявності переважного права позивача на зайняття керівної посади у Кіровоградській ДПС.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача і у справах про поновлення на публічній службі.

Жодних доказів щодо застосування відповідачами 1,2 норм статті 42 КЗпП України -суду не надано.

Тому суд приходить до висновку, що Державною податковою службою України при виданні наказу від 20.01.2012р. № 84-о "Про звільнення ОСОБА_2." -порушено вимоги ч.2 ст.42, ч.2 ст.49-2 КЗпП України у частині незастосування переваги в залишенні позивача на роботі, як працівнику з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Проте суд не вважає належним доказом переважного права на залишення на роботі у державному податковому органі, надані позивачем: довідка до акта огляду МСЕК с. 10ААА №870386 від 03.01.2012 року, епікриз № 1425 від 28.03.2012 року, оскільки дані документи не дають підстав вважати, що позивач дістав на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання, пов'язане з виконанням трудових обов'язків.

Статтею 42-1 КЗпП України визначено переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу. Працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.

Враховуючи ті обставини, що припинену ДПА у Кіровоградській області (ід. код 012291882) перетворено у ДПС у Кіровоградській області (ід. код 012291882); враховуючи те, що посада голови податкового органу у Кіровоградській області не скорочена та те, що об'єм функцій голови податкового органу не змінився -суд вважає, що у ОСОБА_2 є переважне право на укладення трудового договору на посаді голови ДПС у Кіровоградській області.

Суд вважає, виходячи з норм, визначених ст.ст. 42,42-1 КЗпП України, що у позивача також є переважне право на укладення трудового договору при поворотному прийнятті на роботу у перетворений, шляхом реорганізації, державний орган податкової служби: а саме на посаду, за статусом не нижчій ніж та, яку він займав до звільнення з державного органу податкової служби, тобто на посаду, визначену у розділі «Керівництво»Державної податкової служби Кіровоградської області.

Суд констатує, що Державною податковою службою України при виданні наказу від 20.01.2012р. № 84-о "Про звільнення ОСОБА_2." -порушено вимоги ч.1,2 ст.42 КЗпП України у частині незастосування переважного права позивача на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу.

Суд зазначає, що законодавством однозначно не визначено порядок призначення працівників на посади в установу, яка створена (перетворена) шляхом реорганізації - в установу з тими ж функціями, але з іншою назвою, як фактично відбулося у даних спірних правовідносинах. Це може бути: звільнення з припиненої та призначення у перетворену установу; переведення з припиненої у перетворену установу; звільнення з припиненої та прийняття на роботу на відповідну посаду у перетворену установу; звільнення з припиненої та зарахування на посаду у перетворену установу; тощо.

Однак беззаперечним є те, що припинення ДПА у Кіровоградській області шляхом перетворення у ДПС у Кіровоградській області - не може бути підставою для розірвання трудового договору з позивачем, оскільки відповідно ч.2,3 ст.36 КЗпП України, дія трудового договору з ОСОБА_2 повинна бути продовжена.

Тому суд приходить до висновку, що Державною податковою службою України при виданні наказу від 20.01.2012р. № 84-о "Про звільнення ОСОБА_2." -порушено вимоги ч.2,3 ст.36 КЗпП України у частині не продовження дії трудового договору з позивачем.

Крім вказаного, відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду.

Судом встановлено, що позивач є депутатом Кіровоградської обласної ради, що підтверджується посвідченням № 16, виданим 18.11.2010 року (а.с.156). Тому порядок звільнення позивача з ініціативи власника підпадає під дію ч.3 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Представником відповідачів не надано доказів щодо попередження Кіровоградської обласної ради про наступне вивільнення ОСОБА_2, а наданий лист відповідача2 від 26.01.2012 року № 72/9/04-030 (а.с.152) є лише інформаційним повідомленням про звільнення позивача із займаної посади.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність скасування наказу ДПС України від 20.01.2012р. № 84-о "Про звільнення ОСОБА_2." як такого, який виданий з порушенням Закону.

Ч.1 ст.235 КЗпП України передбачає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

П. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»передбачено, що у випадках реорганізації підприємства, дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Ч.1 ст.43 Конституції України встановлює: "кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується".

Ч.1 ст.242 КАС України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У Постанові Верховного Суду України від 17.10.2011 року визначено правову позицію щодо обов'язку юридичної особи публічного права працевлаштувати працівників ліквідованої установи, а саме: «Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи»(а.с.138-141).

Тобто, навіть у випадку ліквідації установи, а не припинення установи з утворенням установи-правонаступника, як у даному випадку, роботодавець зобов'язаний працевлаштувати звільненого працівника.

Така правова позиція визначена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 20.05.2011 р. по справі к-44928/09-с та від 02.08.2011 р. К-26441/09 (а.с.197-202).

Суд вважає, що відповідним законодавству способом захисту порушеного права позивача на працю - мало бути переведення Гербіченка І.С. з припиненої ДПА у перетворену ДПС у Кіровоградській області, яка є правонаступником ДПА у Кіровоградській області.

Так, у матеріалах справи містяться попередження про наступне вивільнення та накази про призначення у порядку переведення посадових осіб ДПА у Кіровоградській області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.191-194).

Спосіб призначення на посаду, шляхом переведення, працівників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з ДПА у ДПС Кіровоградської області є правомірним, але він не був застосований до правовідносин з позивачем, чим порушено вищеназвані норми трудового права: ч.2 ст.36, ч.2 ст.40,п.3 ч.2 ст.40,ч.1 ст.42-1, ч.2,3 ст.49 КЗпП України.

Безумовним є те, що правонаступником припиненої ДПА у Кіровоградській області - є ДПС у Кіровоградській області, тому, відповідно ч.2 ст.36 КЗпП України, Державна податкова служба України зобов'язана продовжити дію трудового договору з ОСОБА_2

Враховуючи норму ч.1 ст.235 КЗпП України у частині обов'язку поновлення незаконно звільненого працівника на попередній роботі та те, що «попередньою роботою» у ОСОБА_2 (у контексті названої норми) була посада : голова Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області, суд вважає за необхідне поновити його на цій же посаді (на попередній роботі).

Пункт 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»визначає, що працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Враховуючи, що правонаступником припиненої ДПА у Кіровоградській області - є ДПС у Кіровоградській області, належним способом захисту порушеного права особи - є поновлення позивача на рівнозначній посаді, яку він займав до звільнення -шляхом призначення на посаду у порядку переведення з ДПА у Кіровоградській області у ДПС у Кіровоградській області.

Судом враховано позицію, зазначену в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.07.2011 року по справі к-40545/10, відповідно якої, невірним буде зазначення способу захисту порушеного права шляхом поновлення особи на рівнозначній посаді, яку вона займала до звільнення, оскільки таке рішення носить не конкретний характер. Рівнозначною посадою у спірних правовідносинах є посада голови органу державної податкової служби області або ж посада заступника голови органу податкової служби області, які визначені у штатному розписі ДПС у Кіровоградській області у розділі «Керівництво».

При цьому, суд зазначає, що спосіб поновлення порушеного права позивача, який визначений у позовній заяві, а саме: поновити позивача на посаді голови ДПС у Кіровоградської області -не є належним, оскільки поновити особу можна на тій посаді, з якої вона була звільнена. Позивач же був звільнений з посади голови ДПА у Кіровоградській області, а не з посади голови ДПС у Кіровоградській області, тому неправильним буде поновлення позивача на посаді, яку він не займав.

Суд не може брати на себе повноваження того органу, до компетенції якого відноситься вирішення питань щодо прийняття та звільнення працівників з роботи, а тому суд повинен поновити позивача на попередній роботі (ст.235 КЗпП України). Така позиція висловлена у ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 року по справі к-36448/10.

Суд вважає, що Державна податкова служба України зобов'язана поновити права ОСОБА_2 шляхом продовження дії трудового договору позивача в утвореній Державній податковій службі Кіровоградської області - яка є правонаступником Державної податкової адміністрації Кіровоградської області - на посаді голови Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області

Відповідно наказу ДПС України від 20.01.2012 року № 84-о підставою для звільнення ОСОБА_2, стали: постанова Кабінету Міністрів України від 21.09.11 № 981 „Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" та від 10.12.10 № 1128 „Деякі заходи щодо забезпечення виконання Указу Президента України від 09 грудня 2010 № 1085", ст.49-2 КЗпП України, попередження про наступне вивільнення, лист ДПС України від 03.01.12 № 3/04-0117, лист Міністерства фінансів України від 01.11.11 № 31-19030-10/1-18/26983, лист Кіровоградської обласної державної адміністрації від 14.10.11 № 12-2406/1.

Листом ДПС України від 03.01.12 № 3/04-0117)позивача попереджено про зміну дати наступного звільнення у зв'язку з тривалою процедурою реорганізації територіальних органів державної податкової служби України (а.с.133).

Листом Міністерства фінансів України від 01.11.11 № 31-19030-10/1-18/26983 погоджено подання ДПС України щодо звільнення позивача з посади голови ДПА у Кіровоградській області (а.с.134).

Вищеназване погодження передбачено ч.3 ст.5 ЗУ «Про державну податкову службу в України», яка регламентує призначення керівників органів державної податкової служби, а саме: Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі очолюють голови, які призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Державної податкової адміністрації України.

Листом Кіровоградської обласної державної адміністрації від 14.10.11 № 12-2406/1 погоджено звільнення позивача з посади голови ДПА у Кіровоградській області (а.с.135).

Зазначене погодження врегульовано ч.2 ст.36 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», якою визначено, що керівники підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, призначаються та звільняються з посад за погодженням з головою відповідної місцевої державної адміністрації.

Вищезазначене, а саме порядок призначення керівників органу державної податкової служби, підтверджує ту позицію, що суд не може брати на себе повноваження ДПС України, Міністерства фінансів України, Кіровоградської обласної державної адміністрації щодо вирішення питань про прийняття та звільнення працівників окремих категорій з роботи.

Для повного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визначити порядок, алгоритм та спосіб здійснення такого захисту, а саме: зобов'язати Державну податкову службу України затвердити тимчасовий штатний розпис Державної податкової служби у Кіровоградській області (у зв'язку з припиненням ДПА) та ввести посаду голови Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області, на яку призначити ОСОБА_2

Державній податковій службі України, одночасно з виданням наказу про призначення ОСОБА_2 на посаду голови Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області (відповідно тимчасового штатно розпису) Державної податкової служби у Кіровоградській області, необхідно попередити позивача про наступне звільнення з займаної посади згідно з п.1ст.40 КЗпП України та, одночасно з попередженням, запропонувати позивачу іншу роботу у Державній податковій службі у Кіровоградській області (ч.3 ст.49-2 КЗпП України).

Державній податковій службі України, при поновленні ОСОБА_2 на роботі, необхідно забезпечити виконання вимог ч.2,3 ст.36, ч.1,2 ст.40, п.3 ч.2 ст.42, ч.1,2 ст.42-1, ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України, якими визначений порядок вивільнення працівників у випадках змін в організації виробництва і праці, врахувавши переважне право позивача на залишення на роботі (ст.42, ч.1,2ст.42-1, ч.2ст.49-2 КЗпП України).

Суд вважає, що належним способом поновлення порушеного права позивача на працю, є забезпечення виконання Державною податковою службою України вищеназваних норм КЗпП України з наступним звільненням ОСОБА_2 з посади Голови державної податкової адміністрації у Кіровоградській області та призначенням ОСОБА_2 (за його згодою) на посаду, у порядку переведення, у Державну податкову службу у Кіровоградській області, (аналогічно призначенням у порядку переведення посадових осіб посадових осіб ДПА у Кіровоградській області ОСОБА_6 та ОСОБА_7.), врахувавши переважне право позивача на залишення на роботі (ст.42, ч.1,2ст.42-1, ч.2ст.49-2 КЗпП України).

У відповідності до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік

Відповідно до абз.3 п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України № від 06.11.1992р. „Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

При розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_2 судом взято за основу відомості довідок про заробітну плату позивача № 296/10/05-030 від 23.01.2012 року та від 13.04.2013 року № 1112/10/10-030 (а.с.27,110-111).

Заробітна плата позивача за листопад, грудень 2011 року (44 робочих дні) становить 20588,19 грн. (12514,39 + 8073,8). Одноденний заробіток позивача становить 467,91 грн.

Кількість днів вимушеного прогулу позивача за період з 21.01.2012 р. по 28.04.2012р. складає 69 робочих днів.

Таким чином, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню, становить 32 286,02 грн. (467,91х69) за виключенням суми, нарахованої позивачу Кіровоградським міськрайонним центром зайнятості (4 285,93 грн.). Тому сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з Державної податкової служби в Кіровоградській області на користь ОСОБА_2 становить 27 460,10 грн.

Крім того, в зв'язку з неправомірним звільненням та порушенням прав, позивачу заподіяно моральну шкоду, відповідно до статті 2371 КзпП України, яка підлягає відшкодуванню власником або уповноваженим ним органом.

Суд вважає, що позовна вимога щодо стягнення з Державної податкової служби в Кіровоградській області на користь ОСОБА_2 моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Позивач, відповідно довідки до акту огляду Кіровоградської обласної МСЕК № 870386, є інвалідом другої групи (а.с.13). Відповідно епікризу № 1425 від 28.03.2012 року, перебував на лікуванні у НВ №1 КЗ «ЦМЛ м. Кіровограда»з 14 по 28.03.2012 року (а.с.157). Тому суд вважає, що при незаконному звільненні з роботи позивач зазнав моральних страждань, втратив нормальні життєві зв'язки і йому необхідні додаткові зусилля для організації свого життя.

При визначенні розміру цього відшкодування суд враховує ступінь і характер моральних страждань позивача, втрати ним нормальних життєвих зв'язків і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя. Суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в межах стягнення на користь ОСОБА_2 - 1000 грн. заподіяної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Державна податкова служба України та Державна податкова служба у Кіровоградській області не надали суду безспірних доказів щодо забезпечення прав на працю ОСОБА_2 при проведенні реорганізації ДПА у Кіровоградській області шляхом перетворення у ДПС у Кіровоградській області. Натомість, порушення відповідачами порядку вивільнення ОСОБА_2 привели до необхідності частково визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 256 КАС України постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Позивач від сплати мита звільнений на підставі п.1 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Таким чином, судові витрати підлягають компенсації за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167, 256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної податкової служби України, Державної податкової служби у Кіровоградській області задовольнити частково.

Скасувати наказ Державної податкової служби України від 20.01.2012р. № 84-о "Про звільнення ОСОБА_2.".

Поновити ОСОБА_2 на посаді Голови державної податкової адміністрації у Кіровоградській області.

Стягнути з Державної податкової служби в Кіровоградській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 27 460,10 грн.

Стягнути з Державної податкової служби в Кіровоградській області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_2 та присудження виплати середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць (10294,02 грн.).

Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 03.05.2012 року.

Головуючий- суддя: Л.І. Хилько

Суддя: Г.П. Нагібіна

Суддя: Р.І. Брегей