Постанова № 27536768, 07.11.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 року Справа № 2а/0370/3365/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача Міщук І.В.,

представників відповідача Кузьменко О.О., Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Реммеблі» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Реммеблі» (далі - позивач, ПП «Реммеблі») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Луцька ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2012 року №0000111504, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2350000 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 587500 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на безпідставність висновків Луцької ОДПІ, зроблених в ході проведення позапланової перевірки підприємства про порушення останнім вимог абз. «а» п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у квітні 2012 року на 2350000 грн. Позивач зазначає, що для визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, передбачено лише одне обмеження - така сума має дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Факт здійснення ПП «Реммеблі» попередньої оплати за договором з Корпорацією «Альтіс-Холдинг» в березні 2012 року за виконання будівельно-монтажних робіт на суму 14100000 грн., в тому числі ПДВ 2350000 грн., підтвержується платіжними дорученнями, які були надані податковому органу в ході перевірки. Висновок Луцької ОДПІ про те, що окрім сплати ПДВ, підставою для бюджетного відшкодування могло бути виключно фактичне виконання робіт (підтверджене відповідними актами виконаних робіт) у березні 2012 року носить характер припущення та законодавчо не підтверджується.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просила позов задовольнити.

В поданих суду запереченнях відповідач позов не визнав, зазначивши, що в ході документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Реммеблі» у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за січень 2012 року у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах та декларації за квітень 2012 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування більше 100 тис. грн. на рахунок платника у банку, встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у квітні 2012 року на 2350000 грн. внаслідок того, що підприємством включено до бюджетного відшкодування квітня 2012 року суму попередньої оплати контрагенту Корпорація «Алтіс-Холдінг» за проведення будівельно-монтажних робіт за адресою м. Луцьк, пр. Соборності, 43 - вул. Сухомлинського,1. Акти виконаних робіт, акти форми КБ-2, КБ-3 на проведення певного етапу робіт в періоді з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року відсутні. Податковий орган вважає правомірним зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали подані заперечення та просили в задоволенні позовних вимог ПП «Реммеблі» відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з врахуванням наступного.

Судом встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Реммеблі» у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за січень 2012 року у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах та декларації за квітень 2012 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування більше 100 тис. грн. на рахунок платника у банку, Луцькою ОДПІ складено акт від 04.07.2012 року №2301/15-3/31836555. Актом перевірки позивача встановлено порушення, зокрема, абз. «а» п.200.4 ст.200 ПК України, внаслідок чого останнім завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у квітні 2012 року на 2350000 грн.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2012 року №0000111504 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року на 2350000 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 587500 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ПП «Реммеблі» оскаржило його в порядку апеляційного узгодження, однак рішеннями ДПС у Волинській області від 16.08.2012 року №3388/10/10-206 та ДПС України від 14.09.2012 року №1886/061-12/10-2115 скарги позивача залишені без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки від 04.07.2012 року №2301/15-3/31836555, податковим органом встановлено, що позивачем включено до бюджетного відшкодування квітня 2012 року авансові платежі в сумі ПДВ 2350000 грн. по договору генерального підряду із Корпорацією «Алтіс-Холдінг», предметом якого є виконання комплексу робіт по будівництву торгово-розважального центру «Порт» за адресою м.Луцьк, пр.Соборності, 43 - вул.Сухомлинського, 1. Оскільки станом на 30.04.2012 року акти форми КБ-2 та КБ-3 (що є актами прийняття певного етапу робіт) відсутні, то авансові внески, здійснені позивачем, за висновком перевірки не мають права брати участі у бюджетному відшкодуванні квітня 2012 року.

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача з таких підстав.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання в господарській діяльності.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Разом з тим, згідно зі статтею 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПК України), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, ПК України чітко визначає, що наявність фактичної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередніх періодах є визначальною умовою для бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Судом встановлено, що між ЗАТ «Гранд Маркет Груп» (Замовник) та Корпорацією «Альтіс-Холдинг» (Генпідрядник) 10.05.2007 року укладено договір генерального підряду на будівництво №23/ПЛ, відповідно до умов якого Генпідрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик власними або залученими силами та засобами у відповідності до технічної документації, діючих будівельних норм та правил та в обумовлений договором термін виконати роботи з будівництва Об'єкту - Торгово-розважального Центру «Порт» по пр.Соборності, 41 м.Луцька, загальною площею 21808 кв.м., та Торгово-розважального Центру «Порт» по пр.Соборності, 43 - вул.Сухомлинського, 1 в м. Луцьку, загальною площею 34128 кв.м., а Замовник зобов'язується надати Генпідряднику будівельний майданчик, договірну документацію, прийняти і оплатити роботи (а.с.71-84).

Додатковою угодою від 17.03.2008 року про зміну Договору №23\ПЛ генерального підряду на будівництво від 10.05.2007 року, укладеною між ЗАТ «Гранд Маркет Груп» (Замовник) та Корпорацією «Альтіс-Холдинг» (Генпідрядник), передбачено, що Об'єктом будівництва є Торгівельно-розважальний центр (ТРЦ) з автостоянками по вул.Сухомлинського, 1 в м.Луцьку (а.с.85-111).

01.02.2012 року між ТзОВ «Гранд Маркет Груп», Корпорацією «Альтіс-Холдинг» та ПП «Реммеблі» укладено договір про заміну сторони в договорі №23/ПЛ генерального підряду на будівництво від 10.05.2007 року, відповідно до якого з 01.02.2012 року ПП «Реммеблі» набуло усіх прав та обов'язків, що існують на момент переходу цих прав і обов'язків, замовника за договором №23/ПЛ генерального підряду на будівництво, тобто ТзОВ «Гранд Маркет Груп» (а.с.112-113).

Додатковою угодою №7 від 01.02.2012 року до Додаткової угоди від 17.03.2008 року договору генерального підряду №23/ПЛ від 10.05.2007 року, укладеною між ПП «Реммеблі» (Замовник) та Корпорацією «Альтіс-Холдинг» (Генпідрядник), погоджено виконання першої частини першого етапу робіт, вартість яких становить 19450212,96 грн. Термін виконання робіт становить з 01.02.2012 року по 07.05.2012 року. Акт виконаних робіт форми КБ-2В надається Замовнику по факту виконання етапу робіт із зазначенням фактичної вартості матеріалів. Оплата за роботи здійснюється Замовником шляхом сплати авансових платежів згідно заявок Генпідрядника та остаточного розрахунку на підставі актів виконаних робіт форми КБ-2В та довідки форми КБ-3 (а.с.134).

Як свідчать матеріали справи, протягом березня 2012 року ПП «Реммеблі» здійснило авансові проплати в користь Корпорації «Альтіс-Холдинг» на загальну суму 14100000 грн. з ПДВ, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.114-121). Корпорацією «Альтіс-Холдинг» в березні 2012 року на суми авансових проплат були виписані податкові накладні (а.с.137-143).

Таким чином, до податкового кредиту березня 2012 року позивачем правомірно віднесено суму ПДВ по правовідносинах із Корпорацією «Альтіс-Холдинг» в розмірі 2350000 грн., оскільки податковий кредит підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, та в подальшому в квітні 2012 року обгрунтовано заявлено до відшкодування суму ПДВ в розмірі 2350000 грн., поскільки ця сума ПДВ сплачена постачальнику послуг відповідно до платіжних доручень.

Суд не бере до уваги твердження Луцької ОДПІ про те, що не підлягають бюджетному відшкодуванню квітня 2012 року суми ПДВ, сплачені як авансові платежі по договору генерального підряду №23/ПЛ підряду у зв'язку з відсутністю актів прийняття певного етапу робіт.

Пунктом 200.5 ст. 200 ПК України передбачені випадки, за яких особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування, а саме: які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума відшкодування.

Отже, положення ПК України не ставлять відшкодування сум ПДВ з бюджету в залежність від повного виконання сторонами своїх господарських зобов'язань.

При цьому суд враховує і те, що додатковою угодою від 01.02.2012 року сторони погодили строк виконання зобов'язань до 07.05.2012 року. Судом встановлено, що саме 07.05.2012 року між ПП «Реммеблі» та Корпорацією «Альтіс-Холдинг» були підписані акти приймання виконаних робіт за травень 2012 року форми КБ-2В (а.с.144-202), які були наявні в підприємства на момент проведення перевірки Луцькою ОДПІ, однак не досліджувались податковим органом в ході її проведення.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновків відповідача, викладених в акті позапланової перевірки ПП «Реммеблі» про завищення останнім суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2012 року на 2350000 грн., тому прийняте за наслідками проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 24 липня 2012 року №0000111504 підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2146,00 грн., сплачений при подачі позовної заяви до суду згідно платіжного доручення №63 від 11.10.2012 року.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 24 липня 2012 року №0000111504.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Реммеблі» судові витрати в розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 12 листопада 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій