Рішення № 2753158, 10.12.2008, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

______________

Справа № 22 - 1869 2008року Головуючий 1інстанції Мельнік В.В.

Категорія 2,5 Доповідач Чорнобривець О.С.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 грудня 2008 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуюча Белінська І.М.

Суддів Чорнобривець О.С., Спірідонової Л.С.

при секретарі Шевченко Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.08.2007 року ,-

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2006 року ОСОБА_1звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2про розподіл майна подружжя та зазначала про те, що перебуваючи у шлюбі з відповідачем з 15.11.1985року до 29.04.2002року, за спільні кошти у грудні 1998року придбали квартиру АДРЕСА_1, а у серпні 1997року мікроавтобус „Fiat- Iveco”, право власності зареєстровано на ім'я відповідача.

Просила виділити їй у власність квартиру, а з неї на користь відповідача стягнути грошову компенсацію за Ѕ частину квартири. Автомобіль виділити відповідачу, а з нього на її користь стягнути вартість Ѕ частини автомобіля.

Крім того, просила поновити строк звернення до суду, визнати поважною причиною пропущення строку позовної давності її перебування в Італії, госпіталізацію у зв'язку з травмою руки і необхідність подальшого лікування, складнощі матеріального характеру.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.08.2007 року у задоволенні позову відмовлено за пропуском строку позовної давності.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Зокрема, зазначено про те, що з відповідачем існувала домовленість щодо поділу спільного майна, тому звернулась в суд коли дізналася про порушене право, вважає, що суд неправильно застосував ст.267 ЦК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового, з таких підстав.

Відповідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи справу, суд вірно встановив, що сторони перебували у шлюбі з 15.11.1985року до 29.04.2002 року, за час подружнього життя за спільні кошти придбали квартиру і мікроавтобус „ Fiat- Iveco”.

Матеріалами справи підтверджується факт придбання спірного майна.

Так, квартира АДРЕСА_1 була придбана за договором купівлі-продажу 29.12.1998року, а згідно договору купівлі-продажу від 1.08.1997року був придбаний автомобіль „ Fiat- Iveco”. Право власності зареєстровано на ім'я відповідача ОСОБА_2./а.с. 12,13/.

Відповідно до встановленого, суд дійшов правильного висновку про те, що спірне майно є спільною сумісною власністю сторін як майно, набуте подружжям за час шлюбу. При цьому суд послався на ст.60 Сімейного Кодексу України, якою визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Суд першої інстанції допустився помилки застосовуючи до спірних правовідносин положення Сімейного Кодексу України, тоді як до правовідносин, що виникли між сторонами, мають бути застосовані норми Кодексу про шлюб та сім'ю України, що діяв на той час, але ураховуючи, що положення наведених норм матеріального закону не суперечать, є тотожними, рішення з цих підстав не може бути скасовано, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права / п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України/.

Так, згідно ст.22 КпШС України спільною сумісною власністю подружжя є майно, нажите за час шлюбу.

Проте не можна погодитися з висновком суду щодо відмови у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

До вимог, що випливають із сімейних правовідносин, зокрема про поділ спільного сумісного майна подружжя, застосовується позовна давність тривалістю у три роки, якщо шлюб між ними розірвано.

Суд першої інстанції вирішив, що позов подано з пропуском встановленого строку звернення до суду за захистом цивільного права і зазначив про те, що позивачка протягом терміну позовної давності періодично перебувала у м. Кіровограді і мала можливість вчасно звернутися до суду.

Однак поза увагою суду залишені положення закону про те, що позовна давність завжди починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або інтересу. Не спростовані доводи позивачки, що про порушення свого права на спірне майно вона дізналася у 2005році, коли відповідачем були порушені домовленості щодо поділу спірного майна. За таких обставин колегія суддів вважає, що цивільне право позивачки підлягає судовому захисту.

Відповідно до наведеного, висновок суду щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду та відмови з цих підстав у задоволенні позову не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому, відповідно п.п. 1, 3 ч.1 ст.309 ЦПК України, рішення підлягає скасуванню.

Положеннями ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі /ст.60ЦПК України/.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З пояснень відповідача в апеляційному суді вбачається, що ним заперечується факт придбання спірного майна разом з позивачкою та визнання його спільною сумісною власністю подружжя. Вказував на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда шлюб між ними розірвано 15 жовтня 1992року і фактично шлюбні стосунки були припинені, однією сім'єю не проживали, тому придбані згодом квартира і автомобіль є його особистою власністю.

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда шлюб між сторонами розірвано 15 жовтня 1992року/а.с.40/, але відповідачем в ході розгляду справи судом першої інстанції не було заявлено про припинення шлюбних стосунків та придбання ним спірного майна за особисті кошти, доказів щодо цього не

надано. Навпаки, у своїх запереченнях на апеляційну скаргу позивачки на оскаржуване рішення, ОСОБА_2спірне майно визнає як об'єкт спільної сумісної власності і наголошує про застосування до вимог про його поділ правил позовної давності, починаючи з 29.04.2002року /а.с.162-163/. Про порушення судом першої інстанції норм процесуального права відповідачем не зазначено.

Відповідно ст.44 КпШС шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадського стану. Позивачкою свідоцтво про розірвання шлюбу в органах РАГС отримано 29.04.2002року /а.с.8/.

На підтвердження доводів позивачки, за клопотанням її представника, апеляційним судом були опитані свідки ОСОБА_3. і ОСОБА_4., які пояснили, що вони були сімейними приятелями колишнього подружжя, але мають добрі стосунки зі сторонами, тому їм відомо, що ОСОБА_1. виїжджала на заробітки до Італії, разом з ОСОБА_2придбали спірну квартиру для дочки, інше майно, однією сім'єю проживали до весни 2001року.

На спростування наведеного відповідачем доводів та доказів не надано.

Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає беззаперечним фактом те, що спірне майно є спільною сумісною власністю сторін як майно, набуте подружжям за час шлюбу і відповідно ст.ст. 28, 29 КпШС має бути поділено з визнанням рівності часток кожного.

Згідно висновку судової будівельне - технічної експертизи спірна квартира розташована на 4-ому поверсі 9-поверхового будинку та складається з двох кімнат житловою площею 27,7 кв.м., загальна площа квартири 47,5кв.м. Ринкова вартість квартири складає 172 127,00грн. /а.с.68-80/.

Позивачка просила виділити їй у власність квартиру, а з неї на користь відповідача стягнути грошову компенсацію за Ѕ частину квартири , на депозитний рахунок суду нею перераховано 67372грн.50коп.

Колегія суддів дійшла висновку щодо часткового задоволення вимог позову, а саме: визнати право власності ОСОБА_1. на Ѕ частину спірної квартири, у задоволенні вимог про поділ квартири в натурі з виплатою грошової компенсації відповідачу ОСОБА_2. , відмовити з тих підстав, що частки співвласників є рівними, відповідач проживає у спірної квартирі, іншого житла не має, про обставини, які б мали суттєве значення для справи не зазначено.

Згідно висновку авто - товарознавчої експертизи ринкова вартість автомобіля „ Fiat- Iveco 3510» , виготовлення 1991року складає 26082грн.61коп./а.с.86-89/. Вимоги позову в частині виділу автомобіля відповідачу з покладенням на нього обов'язку компенсувати позивачки вартість Ѕ частини автомобіля за належну їй частку у майні, підлягають задоволенню. На користь ОСОБА_1. має бути стягнуто 13044грн.

Відповідно до встановленого, п.п. 1, 3 ч.1 ст.309 ЦПК України, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

На підставі ст.ст. 22, 28, 29, 44 КпШС України, керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 1, 3 ч.1 ст.309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.08.2007 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати право власності на Ѕ частину квартири № АДРЕСА_1за ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля за належну їй частку у майні у розмірі 13044грн., визнати за ним право власності на автомобіль„ Fiat- Iveco 3510» , виготовлення 1991року, державний номер НОМЕР_1.

В задоволенні інших вимог відмовити. ОСОБА_1 повернути кошти в сумі 67372грн.50коп, що були внесені 20 березня 2007року на депозитний рахунок Кіровоградського територіального управління державної судової адміністрації/ код 26241445, банк утримувач ГУДКУ у Кіровоградський області/.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуюча:

Судді: