Рішення № 27529940, 30.08.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/9036/2012 року

Провадження № 2/0907/5306/2012 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2012 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді Яремій Г.В.,

при секретарі с/з: Дзюбак Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської філії обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПП «АРС - Дім» в особі ліквідатора Черевача М.М. про визнання недійсним договору поруки,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської філії обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (надалі - також «Позивач») звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 (надалі - «Відповідач 1»), ОСОБА_4 (надалі - «Відповідач 2»), ПП «АРС - Дім» в особі ліквідатора Черевача М.М. (надалі - «Відповідач 3»), в якому просило визнати недійсним договір поруки, укладений 16 березня 2009 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ПП «АРС - Дім».

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ПП «АРС - Дім» договір поруки від 16 березня 2009 року є, на думку Позивача, недійсним, оскільки насправді даний договір був спрямований не на реальне настання правових наслідків, а саме - забезпечення виконання зобов'язань боржника за договором безвідсоткової позики перед кредитором, - а був ними вигаданий з метою заволодіння у процедурі банкрутства контрольною кількістю голосів та збереження в такий спосіб частини активів, кошти від реалізації яких підлягали б розподілу між дійсними кредиторами.

Крім того, як зазначив в судовому засіданні представник Позивача, відповідно до умов кредитних договорів, які було укладено між Позивачем (кредитор) та ПП «АРС - Дім» (позичальник), позичальник ПП «АРС - Дім» не вправі був отримувати кредити чи виступати гарантом/поручителем без попередньої письмової згоди кредитора.

Представник Позивача також посилався на те, що оскаржуваний договір поруки не було посвідчено в нотаріальному порядку, а сторони даного договору поруки є партнерами по бізнесу і насправді створили лише видимість його укладення, знаючи заздалегідь, що він не буде виконуватися і не породить для них ніяких юридичних наслідків.

Відповідач 1 ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суду не сповістив, письмового відношення до заявленого позову суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Представник Відповідача 2 - ОСОБА_4, - в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов.

Додатково представник Відповідача 2 зазначив про те, що оскаржуваний договір поруки повністю відповідає вимогам чинного цивільного законодавства України та спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним передбачені.

Крім того, представник Відповідача 2 звернув увагу на те, що дійсність договору поруки від 16 березня 2009 року підтверджується рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2010 року, яке набрало законної сили, а також рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 7 лютого 2012 року, яким ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було відмовлено у визнанні недійсним договору позики, на виконання зобов'язань за яким укладався оскаржуваний в даній цивільній справі договір поруки.

Відповідач 3 - ПП «АРС - Дім» в особі ліквідатора Черевача М.М., - явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суду не сповістив, письмового відношення до заявленого позову Суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника Позивача, представника Відповідача 2, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (в подальшому перейменованого на ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі директора Івано-Франківської обласної дирекції АППБ «Аваль» (Івано-Франківської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») (Кредитор) та Приватним підприємством «АРС - Дім» (Позичальник) було укладено:

- Кредитний договір № 010/00-40-10-167G21 від 17 травня 2006 року (а.с. 10-12), відповідно до якого Кредитор, на положеннях та умовах цього договору та Генеральної кредитної угоди № 21 від 16 травня 2006 року, відкриває Позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію (надалі - кредит): максимальний ліміт заборгованості 700 000,00 гривень або в еквіваленті дол. США по курсу НБУ на день видачі кредитних коштів - строком до 13 травня 2011 року, з встановленням строків погашення кредиту згідно Графіка погашення, наведеному в додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору, зі сплатою 12 відсотків річних в дол. США та 17 відсотків річних в національній валюті;

- Кредитний договір № 010/00-40-10-170G21 від 18 травня 2006 року (а.с. 13-15), відповідно до якого Кредитор, на положеннях та умовах цього договору та Генеральної кредитної угоди № 21 від 16 травня 2006 року, відкриває Позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію (надалі - кредит): максимальний ліміт заборгованості 700 000,00 гривень або в еквіваленті дол. США по курсу НБУ на день видачі кредитних коштів - строком до 13 травня 2011 року, з встановленням строків погашення кредиту згідно Графіка погашення, наведеному в додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору, зі сплатою 11,5 відсотків річних в євро, 12 відсотків річних в дол. США та 17 відсотків річних в національній валюті;

- Кредитний договір № 010/09-00/07-062-1G21 від 16 вересня 2008 року (а.с. 16-28), відповідно до якого Кредитор зобов'язувався надати Позичальнику кредит в формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 309 169 дол. США 99 центів, що еквівалентний 1 500 000,00 гривень, а Позичальник зобов'язувався отримати Кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму Кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим Договором;

- Кредитний договір № 010/09-00/07-062G21 від 16 вересня 2008 року (а.с. 29-41), відповідно до якого Кредитор зобов'язувався надати Позичальнику кредит в формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 1 500 000,00 гривень, а Позичальник зобов'язувався отримати Кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму Кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим Договором.

Як встановлено Судом, на забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаними кредитним договорами, між Позивачем та Відповідачем 3 було укладено Договір іпотеки від 18 травня 2006 року (а.с.100-105), Іпотечний договір від 16 вересня 2008 року (а.с. 112-116), Іпотечний договір від 19 вересня 2008 року (а.с. 117-121), Іпотечний договір від 22 вересня 2008 року (а.с. 122-126); між Позивачем та ТОВ «АРС - Дім» (іпотекодавець-майновий поручитель) було укладено Договір іпотеки від 18 травня 2006 року (а.с. 106-111).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2010 року, яке набрало законної сили 5 січня 2011 року (а.с. 151), було стягнуто в солідарному порядку з Приватного підприємства «Арс Дім» та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції заборгованість за кредитним договорами загальною сумою 8 036 229,12 грн., зокрема, 6 787 401,86 грн. заборгованості за тілом кредиту, 686 549,51 грн. нарахованих і несплачених відсотків та пені за тілом кредиту 547 781,26 грн. і за простроченими відсотками 14 496,49 грн., а всього пені - 562 277,75 грн. в тому числі і за рахунок заставного майна.

16 березня 2009 року між ОСОБА_3 (Позикодавець) та ОСОБА_4 (Позичальник) було укладено Договір безвідсоткової позики (а.с. 42), відповідно до якого позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 35 000 000,00 грн., а Позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів у порядку та строки, визначені цим Договором.

На виконання зобов'язань за вищевказаним Договором безвідсоткової позики 16 березня 2009 року між ОСОБА_3 (Кредитор), ОСОБА_4 (Боржник) та ПП «АРС-Дім» (Поручитель) було укладено Договір поруки (надалі - також «Договір поруки») (а.с. 43), предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Боржником його зобов'язань по сплаті кредиту будь-яких сум, що виникають згідно з Договору безвідсоткової позики від 16 березня 2009 року, в т.ч., але не обмежуючись, суми позики, штрафних санкцій та інших платежів (пункт 1 Договору поруки).

Згідно з пунктом 2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань в тому ж розмірі, що і боржник.

Пунктом 4 Договору поруки визначено, що у випадку невиконання Боржником зобов'язань Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2010 року, яке набрало законної сили 9 березня 2011 року (а.с. 81-83), задоволено позов ОСОБА_3; стягнуто із ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Приватного підприємства «АРС-Дім» (код ЄДРПОУ 33163043) в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість за договором позики від 16 березня 2009 року в розмірі 37 360 000 та судові витрати у сумі 1820 грн., а всього 37 361 820 грн.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2011 року (справа № 5002-19/5427-2010) визнано грошові вимоги кредиторів до Приватного підприємства «АРС - ДІМ» (ідентифікаційний код 33163043), в тому числі грошові вимоги в розмірі боргу 7 847 735, 54 грн. (основний борг), 1 266 782,15 грн. (неустойка (пеня, штраф), 321,00 грн. (судові витрати) перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та в розмірі боргу 35 001 820,00 грн. (основний борг), 2 360 000,00 грн. (неустойка (штраф, пеня), 361,00 грн. (судові витрати) перед ОСОБА_3.

Враховуючи вищевикладене, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської філії обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з даним цивільним позовом про визнання недійсним договору поруки, укладеного 16 березня 2009 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ПП «АРС - Дім».

Підставою заявлених позовних вимог в даній цивільній справі Позивачем зазначено наступні обставини: недотримання нотаріальної форми оскаржуваного правочину; неповідомлення банку про укладення оскаржуваного договору (як однієї з умов кредитних договорів, які було укладено між Позивачем та Відповідачем 3); відсутність наміру у сторін оскаржуваного договору на реальне настання наслідків за даним договором.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України (надалі - «ЦК України») визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, за змістом якого відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як встановлено Судом, оскаржуваний Договір поруки від 16 березня 2009 року укладено в письмовій формі.

Підстави недійсності правочину визначено статтею 215 ЦК України.

Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За змістом частини 1статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правові наслідки фіктивного правочину визначено статтею 234 ЦК України.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Як випливає зі змісту позовних вимог та пояснень представника Позивача в судовому засіданні, на думку Позивача, Договір поруки від 16 березня 2009 року було укладено сторонами без наміру досягти правових наслідків, обумовлених даним правочин, тобто, на думку Позивача, даний правочин є фіктивним.

Із законодавчого визначення фіктивного правочину, яке міститься у частині 1 статті 234 ЦК України, випливає, що його озна ками є: 1) наявність зовнішньої форми правочину, що фіксує удавані наміри сторін; 2) від сутність у сторін дійсного наміру створити наслідки, які обумовлювалися у цьому право чині. Тобто, має місце лише імітація правочину. У діях сторін, що імітують правочин, від сутня головна ознака правочину - спрямованість на встановлення, припинення або іншу видозміну цивільних правовідносин. Фіктивний правочин може бути укладений у проти законних цілях або без таких цілей. Фіктивний правочин є нікчемним, оскільки особи, що вчиняють його, не мають на ува зі і не бажають настання правових наслідків, які могли б виникнути внаслідок здійснення правочину такого типу.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний».

Суд також звертає увагу на те, що в розумінні вимог цивільного законодавства України фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

В той же час, позивач, який звертається до суду з вимогою про визнання правочину недійсним у зв'язку з його фіктивністю, повинен довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

При цьому, для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути визнано фіктивним.

В судовому засіданні представник Позивача посилався на те, що укладений 16 березня 2009 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ПП «АРС-Дім» Договір поруки був спрямований не на реальне настання правових наслідків (а саме - забезпечення зобов'язань за договором безвідсоткової позики), а на заволодіння у процедурі банкрутства контрольною кількістю голосів та збереження в такий спосіб частини активів, кошти від реалізації яких підлягали б розподілу між дійсними кредиторами. Крім того, представник Позивача посилався на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є партнерами по бізнесу і насправді створили лише видимість укладення оскаржуваного договору.

Надаючи юридичну оцінку вищевказаним доводам представника Позивача, та перевіряючи їх на предмет відповідності фактичним обставинам спірних правовідносин, Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Оскаржуваний Договір поруки від 16 березня 2009 року було укладено між його сторонами на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за Договором безвідсоткової позики від 16 березня 2009 року.

Як встановлено Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2010 року, яке набрало законної сили 9 березня 2011 року (а.с. 81-83), «… між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 1047, 1048 ЦК України 16 березня 2009 року було укладено договір позики, згідно якого перший надав другому позику в сумі 35 000 000,00 грн. на строк до 31 серпня 2009 року включно…Після укладення вказаних угод Позичальник отримав від Позикодавця вказану суму».

Крім того, у вищевказаному судовому рішенні Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області встановив, що «свої зобов'язання за договором позики ОСОБА_3 виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_4 позику в розмірі 35 000 000,00 гривень. Натомість той, в порушення умов договору позики від 16 березня 2009 року своїх зобов'язань не виконав та до цього часу грошові кошти позивачеві не повернув».

Відповідно до частини 3 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, Суд звертає увагу на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено факт повного виконання ОСОБА_3 зобов'язань за договором безвідсоткової позики, на забезпечення виконання зобов'язань за яким було укладено оскаржуваний в даній справі договір поруки.

Крім того, як встановлено Судом, дійсність Договору безвідсоткової позики від 16 березня 2009 року була предметом судового оскарження, за результатом якого Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 7 лютого 2012 року, яке набрало законної сили, в позові ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ПАТ «Кредобанк» про визнання договору позики від 16.03.2009 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на суму 35 000 000,00 грн. фіктивним правочином - відмовлено.

Як встановлено Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області в даному рішенні, «…надаючи оцінку доказам, що містяться в матеріалах справи, зокрема, розписці про отримання коштів та квитанції про часткове повернення коштів, суд приходить до висновку, що вказаний договір позики реально укладався та виконувався його сторонами, а, відповідно, при його укладенні сторони мали намір створити правові наслідки».

Таким чином, враховуючи все вищенаведене в сукупності, Суд звертає увагу на те, що дійсність та реальне виконання однією із сторін основного зобов'язання (за договором безвідсоткової позики), на забезпечення виконання якого було укладено оскаржуваний договір поруки, - підтверджено в судовому порядку.

Належні докази, які б свідчили про недійсність Договору поруки від 16 березня 2009 року, який було укладено між ОСОБА_3 (Кредитор), ОСОБА_4 (Боржник) та ПП «АРС-Дім» (Поручитель) на виконання дійсного основного зобов'язання, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що представником Позивача не було надано суду жодних належних доказів на підтвердження його доводів про те, що, укладаючи оскаржуваний договір поруки, у сторін був відсутній намір досягти правових наслідків, визначених цим договором (забезпечення виконання зобов'язання за договором безвідсоткової позики).

Суд повторно звертає увагу на те, що зі змісту законодавчого визначення фіктивного правочину випливає те, що відсутність наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися правочином, повинна бути притаманна всім сторонам цього правочину.

В контексті зазначеного Суд також приходить до висновку про те, що, виконуючи в повному обсязі умови Договору безвідсоткової позики від 16 березня 2009 року шляхом надання ОСОБА_4 позики в розмірі 35 000 000,00 гривень (факт чого підтверджено судовими рішеннями, які містяться в матеріалах справи) ОСОБА_3, укладаючи оскаржуваний Договір поруки від 16 березня 2009 року, очевидно мав намір забезпечити виконання ОСОБА_4 (чи його поручителем) зобов'язання за договором безвідсоткової позики, а тому його волевиявлення та дії не можуть вважатися такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків (а саме - забезпечення виконання зобов'язання щодо повернення позики).

При цьому, невиконання ж ОСОБА_4 умов договору безвідсоткової позики щодо повернення коштів у визначений договором строк не може вважатися доказом відсутності у нього наміру досягти правових наслідків, які обумовлювалися Договором поруки від 16 березня 2009 року (який укладався на забезпечення виконання зобов'язання за договором безвідсоткової позики), як і не може бути самостійною підставою недійсності договору поруки.

Крім того, слід звернути увагу і на те, що оскаржуваний Договір поруки було укладено 16 березня 2009 року, тобто ще до ухвалення Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2010 року про стягнення солідарно з ПП «АРС - Дім» та ОСОБА_4 заборгованості перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та до визнання Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2011 року грошових вимог кредиторів до ПП «АРС - Дім», - що, в свою чергу, також спростовує доводи представника Позивача про те, що укладенням Договору поруки від 16 березня 2009 року його сторони мали намір заволодіти у процедурі банкрутства контрольною кількістю голосів та збереження в такий спосіб частини активів.

Посилання представника Позивача на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є партнерами по бізнесу не підтверджуються жодними засобами доказування.

Щодо тверджень представника Позивача про те, що станом на час укладення Договору поруки від 16 березня 2009 року ОСОБА_4 обіймав посаду директора ПП «АРС - Дім», Суд звертає увагу на те, що такі твердження не є доказом недійсності оскаржуваного договору поруки, як і не спростовують того, що ОСОБА_4, як фізична особа, не може бути учасником інших цивільних договірних відносин з третіми особами.

Необґрунтованим є також посилання представника Позивача на те, що зі сторони ПП «АРС - Дім» Договір поруки від 16 березня 2009 року було підписано не його директором (ОСОБА_4), а іншою особою (ОСОБА_7), оскільки чинне законодавство України не містить обмежень чи заборон щодо права директора підприємства уповноважити іншу особу (на підставі довіреності) на укладення чи підписання договору з третіми особами від імені підприємства.

При цьому, факт належного уповноваження (на підставі довіреності від 13 березня 2009 року, посвідченої нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу за № 6087) директором ПП «АРС - Дім» фізичної особи ОСОБА_7 на укладення Договору поруки від 16 березня 2009 року не заперечувався та не спростовувався представником Позивача.

Стосовно посилання представника Позивача на факт порушення нотаріальної форми Договору позики від 16 березня 2009 року, Суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Форму правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань визначено статтею 547 ЦК України.

Так, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що чинне законодавство України не передбачає обов'язкової вимоги щодо нотаріального посвідчення договору поруки.

Не містить такої умови і сам Договір поруки від 16 березня 2009 року, який було укладено між відповідачами.

Таким чином, посилання представника Позивача на недотримання нотаріальної форми правочину, як на підставу його недійсності, є необґрунтованим та безпідставним. Крім того, такі доводи щодо недотримання нотаріальної форми не є належним доказом відсутності у сторін наміру досягти правових наслідків, обумовлених даним правочином.

Стосовно посилань представника Позивача на недотримання ПП «АРС - Дім» умов кредитних договорів, укладених між ним та Позивачем, як на підставу недійсності оскаржуваного договору поруки, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено Судом, за умовами кредитних договорів № 010/00-40-10-167G21 від 17 травня 2006 року, № 010/00-40-10-170G21 від 18 травня 2006 року, № 010/09-00/07-062-1G21 від 16 вересня 2008 року, № 010/09-00/07-062G21 від 16 вересня 2008 року, Позичальник (ПП «АРС - Дім») зобов'язаний письмово повідомити кредитора про видачу гарантії (поруки) або надання в заставу своїх активів в забезпечення зобов'язань третіх осіб (пункт 6.5 кредитного договору № 010/00-40-10-167G21 від 17 травня 2006 року, пункт 6.8 кредитного договору № 010/00-40-10-170G21 від 18 травня 2006 року); письмово інформувати Кредитора про намір виступити гарантом/поручителем за зобов'язаннями третіх осіб за 10 банківських днів до дати підписання відповідних договорів. Позичальник не вправі виступити гарантом/поручителем без попередньої письмової згоди кредитора (пункти 10.6 кредитного договору № 010/09-00/07-062-1G21 від 16 вересня 2008 року та кредитного договору № 010/09-00/07-062G21 від 16 вересня 2008 року).

Представник Позивача в судовому засіданні посилався на факт невиконання вищевказаних умов кредитних договорів, як на підставу недійсності Договору поруки від 16 березня 2009 року.

В той же час, Суд звертає увагу на те, що невиконання чи неналежне виконання ПП «АРС - Дім» умов кредитних договорів № 010/00-40-10-167G21 від 17 травня 2006 року, № 010/00-40-10-170G21 від 18 травня 2006 року, № 010/09-00/07-062-1G21 від 16 вересня 2008 року, № 010/09-00/07-062G21 від 16 вересня 2008 року не може бути підставою для визнання Договору поруки від 16 березня 2009 року недійсним, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України (та, зокрема, умов самих кредитних договорів: підпункти 8.2.4 пункту 8.2 статті 8 кредитних договорів № 010/09-00/07-062-1G21 від 16 вересня 2008 року та № 010/09-00/07-062G21 від 16 вересня 2008 року) вказані обставини можуть бути підставою для дострокового розірвання кредитних договорів та пред'явлення Кредитором вимоги Позичальнику про дострокове повернення кредитних коштів.

Принагідно Суд також звертає увагу на те, що у забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами № 010/00-40-10-167G21 від 17 травня 2006 року, № 010/00-40-10-170G21 від 18 травня 2006 року, № 010/09-00/07-062-1G21 від 16 вересня 2008 року, № 010/09-00/07-062G21 від 16 вересня 2008 року, укладеними між Позивачем та ПП «АРС - Дім», між Позивачем та Відповідачем 3 було укладено Договір іпотеки від 18 травня 2006 року (а.с.100-105), Іпотечний договір від 16 вересня 2008 року (а.с. 112-116), Іпотечний договір від 19 вересня 2008 року (а.с. 117-121), Іпотечний договір від 22 вересня 2008 року (а.с. 122-126), між Позивачем та ТОВ «АРС - Дім» (іпотекодавець-майновий поручитель) було укладено Договір іпотеки від 18 травня 2006 року (а.с. 106-111).

В судовому засіданні представник Позивача посилався на те, що для погашення заборгованості, яка існує у ПП «АРС - Дім» перед Позивачем недостатньо вартості майна, яке було передано в іпотеку. В той же час, належних доказів, які б підтверджували дану обставину, представником Позивача Суду надано не було.

Таким чином, представником Позивача не було надано суду доказів на підтвердження того, що укладенням Договору поруки від 16 березня 2009 року було порушено права ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; а згідно з частинами 1 та 3 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Проаналізувавши доводи представників сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, Суд дійшов висновку про те, що представником Позивача не доведено та не надано суду належних доказів на підтвердження існування підстав для визнання оскаржуваного Договору поруки від 16 березня 2009 року недійсним, а, відтак, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, відповідно до статей 202, 203, 215, 234, 547, 553, 626, 627 Цивільного Кодексу України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, Суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської філії обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПП «Арс Дім» в особі ліквідатора Черевача М.М. про визнання недійсним договору поруки, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Яремій Г.В.