Рішення № 27528566, 20.11.2012, Ханжонківський районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Совєтський районний суд м. Макіївки)

20.11.2012

2/0546/1465/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 року Совєтський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Мельника Ю.А.

при секретарі Кондратьєвій І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Макіївка цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Макіївтепломережа»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплопостачання, -

В С Т А Н О В И В :

Совєтським районним судом м. Макіївки 28.02.2011 року за заявою комунального підприємства «Макіївтепломережа»видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання в розмірі 3311.64 гривні та понесених при зверненні до суду судових витрат. Ухвалою суду від 13.01.2012 року зазначений судовий наказ скасовано.

30.07.2012 року комунальне підприємство «Макіївтепломережа»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг з централізованого теплопостачання, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем у порушення зобов'язань тривалий час не здійснюється оплата комунальних платежів.

В судовому засіданні представник КП «Макіївтепломережа»підтримав позовні вимоги, в обґрунтування яких зазначив, що відповідач, який є наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1, користується послугами з постачання теплової енергії, які надаються централізовано, відповідно до встановленого порядку комунальним підприємством як суб'єктом господарювання. Вказаний будинок перебуває на балансі товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Лідер», яке забезпечує розподіл та регулювання подачі теплової енергії по квартирам через внутрішньобудинкову систему. За спірний період балансоутримувачем та житла контролерами КП «Макіївтепломережа»систематично складалися акти готовності житлового будинку до опалювального періоду, а комунальним підприємством - щорічно акти на включення опалення. Відповідач, не зважаючи на фактичні договірні відносини між ними та КП «Макіївтепломережа», оплату послуг за спожиту теплову енергію в порушення положень частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»не здійснює, внаслідок чого за період з 01.11.2000 року по 01.07.2012 рік по квартирі утворилась заборгованість у розмірі 5313.53 гривні. Даний житловий будинок було прийнято в експлуатацію з системою централізованого теплопостачання. Власник чи наймач квартири не має права самовільно змінювати систему опалення житлового будинку та здійснювати відключення від мереж централізованого опалення. Втручання споживачів в систему опалення призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньо будинкової системи опалення, перерозподілу теплоносія. Виключення комунальним підприємством «Макіївтепломережа»осіб з числа споживачів теплової енергії та припинення нарахувань оплати за послуги теплопостачання по даній квартирі у відповідності до вимог чинного законодавства можливо за заявою наймача на підставі затвердженого міжвідомчою комісією органа виконавчої влади акта на відключення та акта на встановлення приладу індивідуального опалення (котла електричного чи газового), наявності технічних умов і документації на демонтаж опалювальних приладів в квартирі та її відключення від централізованої системи. Однак відповідачі самовільно, без дотримання передбаченого законом порядку, здійснили відключення належного їм жилого приміщення, що знаходиться у багатоквартирному будинку, від мережі внутрішньобудинкового опалення. Посилаючись на наведені обставини представник позивача вважає, що відсутні законні підстави від звільнення відповідача від оплати послуг з теплопостачання, тому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.11.2000 року по 01.07.2012 рік та понесені ними витрати на сплату судового збору в розмірі 214.60 гривень.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання з'явилась, проти задоволення позовних вимог в повному обсязі заперечувала, в обґрунтування вимог стверджувала, що комунальне підприємство неправомірно нарахувало заборгованість з централізованого теплопостачання, оскільки з 1998 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, в якій вона проживає, відсутні прилади опалення -радіатори, які були демонтовані ще на початку 1998 року представниками житлово-комунальної організації у зв'язку з розморожуванням центральної системи опалення. В підтвердження чого надала відповідний акт від 27.01.1998 року. Таким чином, технічна можливість подавати тепло у її квартиру була відсутня. Актом ТОВ «Управляюча компанія «Лідер»від 01.11.2012 року підтверджено, що в квартирі, де вона мешкає, відсутні прибори централізованого опалення. Вона зверталась на початку 2007 року до КП «Макіївтепломережа»з вимогою встановити радіатори в квартирі, проте по даному питанню не було прийнято жодного рішення. З 1998 року її квартира обігрівається завдяки електричних теплових приладів, за спожиту електричну енергією вона сплачується гроші. Вона є пенсіонером, отримує лише пенсію, інших доходів в неї немає, тому матеріальної можливості на самостійне встановлення радіаторів опалення немає. Опалення централізовано в будинок постачається, проте в її квартирі централізованого опалення немає. У зв'язку з неотриманням послуг з теплопостачання вважає, що не потрібна сплачувати будь-яких коштів, до того ж, звернула увагу на те, що діючим законодавством встановлений трирічний термін для звернення до суду з вимогою.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Комунальне підприємство «Макіївтепломережа»є юридичною особою, з 08 червня 2001 року зареєстроване в Єдиному державному реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Згідно до Статуту КП «Макіївтепломеража»є самостійним суб'єктом господарювання. Метою діяльності підприємства є виробництво, транспортування і постачання теплової енергії, пари та гарячої води споживачам (підприємствам, організаціям та населенню міста) на підставі укладених договорів; задоволення потреб ринку у наданні послуг належної якості (робіт, продукції) власного виробництва; забезпечення економічних та соціальних інтересів трудового колективу підприємства за рахунок отриманого прибутку.

За даними товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія -ЛІДЕР», на балансі якого перебуває житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_1. Зазначене підтверджує надана довідка ТОВ «Управляюча компанія -ЛІДЕР». Даний факт не опарюється відповідачем.

З представленого позивачем розрахунку по квартирі за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість з оплати централізованого теплопостачання за період з 01.11.2000 року по 01.07.2012 рік становить 5313.53 гривні.

Враховуючи наведені обставини, суд визнає, що між сторонами: комунальним підприємством «Макіївтепломережа»як суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання послуг з теплопостачання, та наймачем ОСОБА_1- фізичною особами, склалися спірні правовідносини у сфері надання і оплати комунальних послуг, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-ІV (з відповідними змінами) «Про житлово-комунальні послуги»(далі -Закон).

Частиною першою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Комунальні послуги, як убачається зі змісту статті 1 Закону «Про житлово-комунальні послуги», це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пунктів 1-4 статті 13 наведеного Закону залежно від функціонального призначення визначено перелік житлово-комунальних послуги, які поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо- будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення міць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд ( заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального значення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

За приписами статті 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору.

Вказаний обов'язок споживача щодо укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії також передбачений положеннями частини третьої статті 24 Закону України від 02 червня 2005 року № 2633-ІV «Про теплопостачання».

Таким чином, необхідність укладення договору на надання комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін. Однак дана вимога Закону сторонами спірних правовідносин не виконана.

Між тим відсутність договору відповідно до вимог чинного цивільного законодавства України не є підставою для звільнення споживача від оплати послуг з централізованого теплопостачання, оскільки згідно з частиною першою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Такою дією є надання комунальних послуг позивачем та їх отримання відповідачем.

Статтею 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Чинним Цивільним кодексом України, нормами Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання»не передбачена недійсність договору про надання комунальних послуг у випадку недодержання сторонами його письмової форми.

Матеріалами справи підтверджено, що квартира відповідача була підключена до централізованого опалення житлового будинку та на ім'я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок теплопостачальним підприємством, що свідчить про фактичне існування між сторонами договірних відносин з приводу постачання та споживання теплової енергії.

За таких обставин, при вирішенні спірних правовідносин суд виходить із обсягу прав і обов'язків сторін відповідно до чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини суб'єкта господарювання, предметом діяльності якого є надання послуг з постачання теплової енергії, та фізичної особи, яка отримує зазначені комунальні послуги.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268), які з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Положеннями пунктів 24, 25 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до пункту 26 цих Правил відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання»схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку, представника виконавця послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води та власника квартири.

Самовільне відключення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за № 1478/11758), установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Відповідно до вимог законодавства єдиною підставою для зняття споживачів з обліку і припинення нарахувань є акт про відключення, затверджений Комісією.

Представлена стороною відповідача ксерокопія акту про відсутність опалення у неї в квартирі від 27.01.1998 року, складеного працівниками житлово-комунальної організації ККП-2, про демонтаж опалювальних приладів в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, - яка не обігрівається та акту від 01.11.2012 року, складеного ТОВ «Управляюча компанія-ЛІДЕР», про відсутність приладів опалення централізованого опалення, - тільки підтверджує факт, однак не має юридичного значення при вирішенні питання щодо законності дій відповідача з відключення квартири від системи централізованого теплопостачання багатоповерхового житлового будинку.

Відповідач в судовому засіданні визнала, що з питання відключення квартири від мережі централізованого опалення вона із відповідною заявою з 2000 року до компетентного органу - відповідної Комісії виконавчого комітету Макіївської міської ради не зверталась, офіційних дозволів на відключення квартири від централізованої системи теплопостачання вона не має.

Представник позивача визнала, що відповідач не надавала КП «Макіївтепломережа»будь-яких документів, передбачених нормативно-правовим актами, для вирішення питання при виключення її з числа споживачів теплової енергії та будь-яких заяв про поновлення опалення.

Вищенаведені обставини, які визнані сторонами по цивільній справі, у відповідності до положень частини 1 статті 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

У даному випадку об'єктом відключення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води був не весь багатоповерховий будинок, а лише окрема квартира, що передана в найм відповідачу.

З огляду на те, що житловий будинок не належить відповідачу на праві власності, вона є лише наймачем квартири в будинку, тому будь-яке втручання в систему опалення шляхом зміни гідравлічного опору (від'єднання від системи централізованого опалення), на думку суду, порушує права інших мешканців.

Таким чином, стороною відповідача суду не надано об'єктивних, беззаперечних доказів того, що демонтаж та відключення системи опалювання ними в квартирі зроблено в установленому законом порядку.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що мало місце самовільне - без належного дозволу та дотримання встановлених нормативно-правовими актами порядку і процедури, відключення відповідачем ви найманої нею квартири від системи централізованого теплопостачання шляхом демонтажу приладів опалення, у той час як комунальне підприємство «Макіївтепломережа»надання послуг з теплопостачання по житловому будинку не припинило.

У даному випадку позивач як теплопостачальна організація не вправі припинити нарахування оплати за послуги з теплопостачання, а для відповідача самовільне відключення квартири від внутрішньобудинкової системи централізованого теплопостачання не породжує правових наслідків з несплати платежів, тому відсутні законні підстави від звільнення відповідача від відповідальності перед КП «Макіївтепломережа»щодо оплати фактично наданих, але не використаних комунальних послуг.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема: 2) при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині.

За приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Аналогічне положення закріплене в чинному Житловому кодексі Української РСР, у статті 68 якого передбачено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги). Положення вказаних нормативно-правових актів носять юридично обов'язковий характер і підлягають виконанню учасниками договірних правовідносин.

Згідно з пунктами 18 і 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

З інформації та наданого комунальним підприємством «Макіївтепломережа»розрахунку про нарахування та оплату поточних комунальних платежів з централізованого теплопостачання по спірній квартирі убачається, що за період з 01.11.2000 року по 01.07.2012 рік заборгованість за спожиту теплову енергію становить 5313.53 гривні.

Відповідно до пункту 32 Правил споживач має право на несплату вартості послуг лише в разі їх ненадання виконавцем або припинення надання в установленому порядку за письмовою заявою споживача.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що комунальне підприємство «Макіївтепломережа»у спірний період надавало на об'єкт споживання комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Суб'єктом господарювання у відповідних випадках неналежного надання послуг з теплопостачання по даному житловому будинку здійснювався перерахунок вартості послуг по кожній квартирі.

Згідно з частиною 3 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»органи місцевого самоврядування затверджують ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК).

Положеннями частин 1-3 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи викладе, суд визнає, що відповідачем ОСОБА_1 порушено виконання зобов'язання з оплати фактично наданих КП «Макіївтепломережа»послуг з централізованого теплопостачання, чим заподіяно матеріальну шкоду позивачу. Стороною відповідача не представлено суду об'єктивних доказів, що це сталося не з їх вини. Посилання на відсутність опалювальних пристроїв у квартирі не може бути підставою для звільнення від оплати, оскільки на відключення від системи централізованого опалення існує інший порядок і вимоги, які відповідачі не виконали, та не отримали відповідний дозвіл.

Суд визнає правильним наданий позивачем розрахунок терміну та суми заборгованості по оплаті наданих послуг з централізованого опалення спірної квартири, який відповідає встановленому законодавством порядку і затвердженим тарифам.

У відповідності до положень частини 3 статті 257 ЦК України відповідач звернулась до суду з заявою про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Позивачем було звернуто до суду в лютому 2011 року з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з теплопостачання, що свідчить про переривання перебігу строку позовної давності. Наведені представником позивача обставини звернення в лютому 2011 року в суд з відповідною заявою про видачу судового наказу об'єктивно підтверджені наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з вимогами статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність переривається, як визначено правилами статті 264 ЦК України, у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до положень статей 95, 96 ЦПК України у редакції Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VІ, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Судовий наказ може бути видано, у разі якщо: 3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Приписами частини 3 статті 118 ЦПК України передбачено, що позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Враховуючи наведене, суд визнає, що по даній справі позовна давність перервалася зверненням в лютому 2011 року позивача в установленому законом порядку до суду із заявою про видачу судового наказу и видачею 28.02.2011 року судового наказу, який пізніше був скасований на підставі ухвали суду від 13.01.2012 року.

Отже, вимоги комунального підприємства «Макіївтепломережа»за період з 01.11.2000 року по 01.07.2012 рік у розмірі 5313.53 гривні, заявлені за межами трирічного строку позовної давності.

За таких обставин підлягає стягненню на користь позивача в межах строку позовної давності заборгованість по комунальним платежам за період з 01.02.2008 року по 01.07.2012 рік в сумі 3942.97 гривень.

Виходячи із закріпленого в статті 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд за основу приймає період та, зокрема первісну та кінцеву дати стягнення заборгованості, визначені позивачем.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в порядку положень статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як споживач послуг з централізованого теплопостачання внаслідок односторонньої відмови від договірних зобов'язань припинила їх виконання. Такі дії відповідача є протиправними, у зв'язку з чим за правилами статті 611 ЦК України стосовно них настають правові наслідки у вигляді відшкодування на користь позивача заборгованості в розмірі 3942.97 гривень.

Позивачем, на користь якого ухвалене рішення, документально підтверджені понесені витрати про сплату судового збору в сумі 214.60 грн., які відповідно до вимог частини 1 статті 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь КП «Макіївтепломережа».

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 82, 88, 212-215, 224-228 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 6, 11, 13, 16, 256, 267, 382, 383, 525, 526, 611, 614 Цивільного кодексу України, статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд

В И Р І Ш И В :

Позов Комунального підприємства «Макіївтепломережа»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплопостачання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, які мешкає за адресою: АДРЕСА_1:

· на користь КП „Макіївтепломережа" на р/рахунок 26005011453801 ПАТ "Альфа-Банк" м. Київ МФО 300346, код 31534547, заборгованість за відпущену теплову енергію в сумі 3942.97 грн. за період з 01.02.2008 року по 01.07.2012 рік;

· судовий збір у розмірі 214,60 грн. на користь КП „Макіївтепломережа" на р/рахунок 26005011453801 в ПАТ "Альфа-Банк"м. Київ МФО 300346, код 31534547 .

В іншій частині позовних вимог КП «Макіївтепломережа»відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення в Апеляційний суд Донецької області, через даний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ю.А. Мельник

20.11.2012

20.11.2012 заяву задоволено частково