Рішення № 27518692, 23.10.2012, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 0538/3343/2012

Провадження № 2/0538/1347/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Вайновського А. М.,

при секретарі Григор А.Г., за участю позивача представника позивача Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" в особі Сарбаш Наталії Вікторівни, відповідачки ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

В березні 2012 року позивач ПАТ "ПроКредит Банк" звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18 квітня 2006 року між ПАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_3 було укладено рамкову угоду №1207 згідно умов якої відповідачці було надано кредитну лінію обсягом не більше 30000 доларів США, строком на 72 місяці. 23 червня 2008 року до вказаної рамкової угоди сторонами було внесено зміни та доповнення - ліміт суми кредитування за домовленістю сторін було збільшено до 50000 доларів США, строк виконання збільшено до 120 місяців, також встановлено максимальний розмір річних процентів - 40%. У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 між ПАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_4 23 червня 2008 року було укладено договір поруки №1207-ДП7, аналогічний договір поруки №1207-ДП7 02 листопада 2009 року укладено між ПАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_5, відповідно до зазначених договорів поруки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поручились перед ПАТ "ПроКредит Банк" за виконання усіх зобов'язань ОСОБА_3, що випливають з умов рамкової угоди №1207 з подальшими доповненнями та змінами. 23 червня 2008 року між ПАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_3 на підставі зазначеної Рамкової угоди з подальшими змінами підписано договір про надання траншу №8.11174/1207 (кредитний договір), згідно якого ПАТ "ПроКредит Банк" зобов'язався надати ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 30000 доларів США, зі строком користування 36 місяців, в свою чергу ОСОБА_3 зобов'язалась повернути кредитні кошти та сплатити відсотки у розмірі 19% річних, в порядку та в строки згідно графіка повернення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору. ПАТ "ПроКредит Банк" усі зобов'язання виконав у повному обсязі, разом з тим відповідачі порушують умови договорів, заборгованість на час подання позову за кредитними зобов'язаннями складає 383622.64 гривні. 29 серпня 2012 року ПАТ "ПроКредит Банк", у зв'язку із збільшенням заборгованості, позовні вимоги було збільшено - позивач просив суд стягнути на його користь солідарно з відповідачів заборгованість у загальному розмірі 575284.36 гривень, з них заборгованість за кредитом - 23049.21 доларів США, проценти за користування кредитом - 5704.58 доларів США та пеня у розмірі - 345455.32 гривні.

У судовому засіданні представник ПАТ "ПроКредит Банк" в особі Сарбаш Н.В. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити. Обґрунтовуючи вимоги надала пояснення аналогічні тим, що викладені письмово у позовній заяві з урахуванням уточнень.

Співвідповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до судового засідання не з'явились, на адресу суду надали заяви з проханням розглянути цивільну справу за їх відсутності з урахуванням положень діючого законодавства України.

Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги ПАТ "ПроКредит Банк" визнала частково, надала на адресу суду письмові заперечення, в яких зазначила, що дійсно з позивачем по справі нею було укладено низку договорів, у тому числі кредитний на виконання якого від ПАТ "ПроКредит Банк" вона отримала кошти у розмірі 30000 доларів США, зі строком повернення 36 місяців та сплатою відсотків за користування у розмірі 19% річних. В результаті кризових складових в економіці держави вона стала не в змозі виконувати свої зобов'язання перед ПАТ "ПроКредит Банк", неодноразово зверталась до керівництва ПАТ "ПроКредит Банк" з пропозиціями врахувати її економічне становище та переглянути умови договорів, однак зазначене питання свого вирішення не знайшло, за зобов'язанням почалась утворюватися заборгованість. З сумами заявленими ПАТ "ПроКредит Банк" для стягнення з неї не згодна, вважає що вони значно завищені. Пеня, на думку відповідачки нарахована їй безпідставно, бо такий вид відповідальності може наставати тільки в результаті винних дій сторони зобов'язання, враховуючи що ПАТ "ПроКредит Банк" на її думку не довів її вини в порушенні зобов'язанні то суми пені не повинні враховуватися судом при стягненні заборгованості за кредитним договором. Крім того, просила суд врахувати положення ч.3 ст.551 ЦК України відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, чи при наявності інших обставин, що мають суттєве значення. Спосіб розрахунку суми заборгованості, які ПАТ "ПроКредит Банк" в позовній заяві кваліфікуються, як заборгованість за неправомірне користування простроченим кредитом їй взагалі не зрозумілий, крім того, вважає ці суми фактично видом цивільно-правової відповідальності, яка не може застосовуватися до неї за одне і теж саме порушення зобов'язання. При вирішенні справи на користь позивача просила суд врахувати спеціальну - річну позовну давність до нарахованої банком пені.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 підтримала у повному обсязі свої письмові заперечення, надала суду аналогічні пояснення щодо часткової незгоди з позовними вимогами ПАТ "ПроКредит Банк".

Вислухавши доводи представника позивача, заперечення відповідачки, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ПАТ "ПроКредит Банк" таким, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до змісту ст.10, 11, 60, 61, 119 ЦПК ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, у відповідності з вимогами ст.212 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Під час розгляду справи суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст.526, ст.527, ст.530, ст.1049, ст.1054 ЦК України.

Відповідно до ст.1054 ЦК України кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 23 червня 2008 року отримала від ПАТ "ПроКредит Банк" кредит в розмірі 30000 доларів США, що нею визнається.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно розрахунку позивача ОСОБА_3 з листопада 2010 року зобов'язання щодо щомісячного повернення кредиту не виконує належним чином, чим порушує пункти 3, 4 кредитного договору з додатками, які є невід'ємними частинами договору (а.с.67). Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні цей факт визнала.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Таким чином, суд не може погодитись з запереченнями відповідачки, щодо недоведеності з боку ПАТ "ПроКредит Банк" її винних дій в неналежному виконанню умов кредитного договору та, як наслідок, відсутності підстав застосовувати до цих правовідносин заходи цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до п.10.2 кредитного договору - Договору про надання траншу №8.11174/1207 від 23 червня 2008 року (а.с.8-13) укладений на підставі та умовах Рамкової угоди №1207 від 18 квітня 2006 року (а.с.4) з подальшими змінами внесеними Договором №1 від 23 червня 2008 року (а.с.5-7)при порушенні встановлених цим договором строків погашення грошових зобов'язань Позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується на 1% за умови надання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення. Розмір пені не може бути збільшено, якщо погашено не менше ніж 80% усього боргу чи щомісячно погашається не менше ніж 30% від суми заборгованості.

Положеннями ст.258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік, зокрема про стягнення неустойки (пені, штрафу).

З розрахунку заборгованості ПАТ "ПроКредит Банк" (а.с.67) вбачається, що пеня у відповідності до положень кредитного договору розрахована починаючи з серпня 2011 року по серпень 2012 року і дорівнює 345455.32 гривні, тобто позовні вимоги ПАТ "ПроКредит Банк" про стягнення пені заявлені з урахуванням положень ст.258 ЦК України - в межах річної позовної давності, розрахунок проведено у відповідності до умов кредитного договору зі ставкою пені 0,5%, тобто без відповідних збільшень передбачених договором та є таким, що ґрунтуються на законі, відповідно, заперечення відповідачки щодо правильності нарахування пені суд, у цій частині визнає неспроможними, тобто такими, що не ґрунтуються на законі.

Відповідно до вимог ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення ч.3 ст.551 ЦК України про зменшення неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосоване до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, які мають іншу правову природу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. У судовому засіданні відповідачка жодних істотних обставин щодо неї суду не надала, у зв'язку з чим, підстав для застосування положень ч.3 ст.551 ЦК України, при наявності тільки однієї складової за яких можливе зменшення розміру неустойки (значного перевищення суми збитків) у суду не має .

Сума заборгованості за тілом кредиту, яка позивачем ПАТ "ПроКредит Банк" у позовній заяві кваліфікована, як заборгованість за капіталом і дорівнює станом на серпень 2012 року - 23049.21 доларів США відповідачкою ОСОБА_3 не оспорюється і у судовому засіданні нею визнана повністю, тому суд вважає за можливе не переходити до обговорення строків виникнення та способу розрахунку цієї заборгованості, при цьому суд враховує пояснення відповідачки ОСОБА_3 щодо врахування позивачем у розрахунку всіх здійснених нею платежів з метою виконання зобов'язання.

Відповідно до кредитного договору - п.2 Договору про надання траншу №8.11174/1207 від 23 червня 2008 року (а.с.8-13) укладеного на підставі та умовах Рамкової угоди №1207 від 18 квітня 2006 року (а.с.4) з подальшими змінами внесеними Договором №1 від 23 червня 2008 року (а.с.5-7) кредит відповідачці видано на умовах сплати 19% річних, виходячи з 360 календарних днів у році. Відповідно до п.4.4 Рамкової угоди №1207 від 18 квітня 2006 року (а.с.4) з подальшими змінами внесеними Договором №1 від 23 червня 2008 року (а.с.5-7) у випадку прострочення погашення кредиту, Позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними Кредитними договорами процентами (у даному випадку вищенаведений п.2 Договору про надання траншу №8.11174/1207 від 23 червня 2008 року) за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом "факт/369" від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з моменту виникнення заборгованості до дати повного її погашення, включно.

Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.67), наданого позивачем, саме в такий спосіб відповідачці нараховано відсотки за неправомірне користування кредитом, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за користування кредитом у загальній сумі 5704.58 доларів США є такими, що ґрунтуються на законі та умовах договору.

У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 між ПАТ "ПроКредит Банк" та відповідачем ОСОБА_4 23 червня 2008 року було укладено договір поруки №8.11174/1207-ДП7 (а.с.16), аналогічний договір поруки №112165-ДП1 02 листопада 2009 року укладено між ПАТ "ПроКредит Банк" та відповідачем ОСОБА_5 (а.с.17), відповідно до зазначених договорів поруки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поручились перед ПАТ "ПроКредит Банк" за виконання усіх зобов'язань ОСОБА_3, що випливають з умов рамкової угоди №1207 з подальшими доповненнями та змінами.

Згідно із ч.2 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, суд встановивши факт неналежного виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, яке забезпечено договорами поруки №8.11174/1207-ДП7 від 23 червня 2008 року та №112165-ДП1 від 02 листопада 2009 року, враховуючи умови договорів та положення ст.554 ЦК України вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ПАТ "ПроКредит Банк" у повному обсязі та стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором - Договір про надання траншу №8.11174/1207 від 23 червня 2008 року (а.с.8-13) укладений на підставі та умовах Рамкової угоди №1207 від 18 квітня 2006 року (а.с.4) з подальшими змінами внесеними Договором №1 від 23 червня 2008 року (а.с.5-7)

При ухваленні рішення суд враховує, що відповідно до п.14 постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", згідно з ч.1 ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні.

Враховуючи зазначені роз'яснення вищого судового органу та позовні вимоги ПАТ "ПроКредит Банк" про стягнення суми заборгованості саме в національній валюті, суд вважає, що така сума підлягає стягненню на користь позивача, виходячи з офіційного курсу долару США до української гривні, встановленого Національним банком України на день ухвалення рішення, тобто на 23 жовтня 2012 року, який складає за 100 доларів США 799.3000 гривень, та загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню на користь позивача з відповідачів, в перерахунку на грошову одиницю України, складає 575284.36 гривні (28753.79 доларів СШАх7.9930+пеня 345455.32 гривень).

У відповідності з вимогами ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі 3219 гривень, що були сплачені позивачем при зверненні до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (ІІНПП НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ІІНПП НОМЕР_2), ОСОБА_5 (ІІНПП НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (юридична адреса: місто Київ, проспект Перемоги, будинок №107а, код ЄДРПОУ 21677333) заборгованість за кредитним договором №8.11174/1207 від 23 червня 2008 року станом на 29 серпня 2012 року у розмірі 28753 (двадцять вісім тисяч сімсот п'ятдесят три) долари 79 центів США, з яких заборгованість за кредитом - 23049,21 доларів США, заборгованість за нарахованими відсотками - 5704,58 долари США, що за офіційним курсом Національного банку України гривні до долару США станом на 23 жовтня 2012 року (100 доларів США = 799,300 гривень) складає 229829 гривень 4 копійки та пеню у розмірі 345455 гривень 32 копійки, а разом 575284 (п'ятсот сімдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят чотири) гривні 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІІНПП НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ІІНПП НОМЕР_2), ОСОБА_5 (ІІНПП НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (юридична адреса: місто Київ, проспект Перемоги, будинок №107а, код ЄДРПОУ 21677333) на відшкодування витрат по сплаті судового збору 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень, з них по 1073 (одній тисячі сімдесят три) гривні з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.

Суддя ______