Рішення № 27517981, 19.11.2012, Київський районний суд м. Одеси

_________________

Справа№1512/4731/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2012 р. року,

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого -судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2012 року позивач звернулась до суду з позовом, який у подальшому уточнила, та просила постановити рішення, яким: поділити спільне сумісне майно подружжя, виділивши їй. ОСОБА_1, Ѕ частину домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 622 кв.м., яке в цілому складається з одного житлового будинку літ «А»загальною площею 126,9 кв.м., житловою площею 61,2 кв.м., літньої кухні літ. «Б»та гаражу літ «В», та ОСОБА_2 Ѕ частину вказаного домоволодіння; визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 622 кв.м., яке в цілому складається з одного житлового будинку літ «А»загальною площею 126,9 кв.м., житловою площею 61,2 кв.м., літньої кухні літ. «Б»та гаражу літ. «В»; визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину домоволодіння, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 622 кв.м., яке в цілому складається з одного житлового будинку літ «А»загальною площею 126,9 кв.м., житловою площею 61,2 кв.м., літньої кухні літ. «Б»та гаражу літ «В».

Свої вимоги мотивувала тим, що з відповідачем ОСОБА_2 вона знаходилась у зареєстрованому шлюбі з 17.01.1981 року по 14.07.2011 рік.

В період шлюбу сторони за сумісні кошти подружжя побудували житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1

30.10.2002 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім'я відповідача було видано Свідоцтво про право власності на домоволодіння, яке в цілому складається з одного житлового будинку загальною площею 126,9 кв.м., житловою площею 61,2 кв.м., літньої кухні та гаражу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Позивач посилається на те, що відповідач не бажає добровільно поділити майно та визнати за нею право власності на Ѕ частину домоволодіння, в зв'язку з чим позивач звернулась до суду з даним позовом.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового засідання сповіщені належним чином у порядку ст.74,76,77 ЦПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач про час дату та місце розгляду справи сповіщався належним чином, однак в останні судові засідання, які призначались на 21.09.2012 рік, 22.10.2012 рік та 19.11.2012 рік не з'явився до суду без поважних причин.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями Цивільного Кодексу України та Сімейним Кодексом України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

З 17.01.1981 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого Ленінським ЗАГС 23 вересня 1993 року, актовий запис № 56 (а.с. 4).

Від даного шлюбу у сторін народились два сина: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Спільне життя між подружжям не склалося та 14.07.2011 року шлюб було розірвано, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_1, актовий запис № 224 (а.с. 5).

Відповідачу ОСОБА_2 30.10.2002 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради було видано Свідоцтво про право власності на домоволодіння (а.с. 6), яке в цілому складається з одного житлового будинку загальною площею 126,9 кв.м., житловою площею 61,2 кв.м., літньої кухні, гаражу, мастіння, басейн, огорожа, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 відображеного у технічному паспорті від 20.07.2012 року.

Відповідно до Довідки № 949, виданої головою Органа самоорганізації населення мікрорайону «10 станція Великого Фонтану»у м. Одесі вбачається, що в будинку за адресою: АДРЕСА_1 крім позивача ОСОБА_1 зареєстровані також ОСОБА_5, сини ОСОБА_3 та ОСОБА_3, невістка ОСОБА_6 (а.с. 7).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку .

Відповідно до чинного законодавства, загальною спільною власністю чоловіка і жінки є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, що може бути об'єктом права приватної власності, крім майна нажитого кожним з чоловіка і жінки за час їхнього роздільного проживання при фактичному припиненні подружніх відносин.

Згідно з положеннями ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, навіть якщо один із них не мав самостійного заробітку.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, що означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язанні доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте ними у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя, тобто якщо у відповідному документі власником чи набувачем вказано лише чоловіка, це ще не означає, що він є одноосібним власником майна.

Об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Річ -це об'єкт матеріального світу, саме предмети якого є об'єктом права власності.

Подружжя володіє, користується та розпоряджається майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності на рівних засадах, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, відповідно до положень ст. 63 СК України.

Дружина та чоловік з часу реєстрації шлюбу мають право на поділ набутого ними майна як під час перебування у шлюбі, так і після його розірвання.

Стаття 68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу

Ст. 69 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Кожен із співвласників має право на поділ спільного майна.

Поділ всього майна, яке було спільною сумісною власністю подружжя, або лише певної речі, означає припинення щодо нього режиму об'єкта права спільної сумісної власності.

При визначені розміру часток майна дружини та чоловіка суд керується ст. 70 СК України, відповідно до положень якої у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 1 статті 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Тому суд, виходячи з наведених вимог закону та керуючись роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного суд України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя», вважає, що по даній справі слід застосувати запропонований ОСОБА_1 принцип визнання за сторонами право власності на спільний будинок по Ѕ частини за кожним, оскільки при такому розподілу буде вирішено спір по суті.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" № 11 від 21.12.2007р., вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що домоволодіння разташоване за адресою АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за кожним з них необхідно визнати право власності на 1\2 частину зазначеного домоволодіння.

Задовольняючи позов, суд не відступає від засади рівності часток подружжя, оскільки матеріали справи не містять жодних відповідних доказів для зменшення частки будь-кого з подружжя.

У судовому засіданні сторони - ні позивач, ні відповідач, не наполягали на поділ житлового будинку в натурі на дві частини.

Відповідно ст.ст. 355 ч.1, 356 ч.1 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності ( спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Статтею 372 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Правила статті 41 Конституції України зазначають, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеного законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального, сімейного законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 293, 294 ЦПК України, ст. ст. 60, 62, 63, 67 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння -задовольнити повністю.

Поділити спільне сумісне майно подружжя, виділив ОСОБА_1 Ѕ частину домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 622 кв.м., яке в цілому складається з одного житлового будинку літ «А»загальною площею 126,9 кв.м., житловою площею 61,2 кв.м., літньої кухні літ. «Б»та гаражу літ. «В», та ОСОБА_2 Ѕ частину вказаного домоволодіння.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 622 кв.м., яке в цілому складається з одного житлового будинку літ «А»загальною площею 126,9 кв.м., житловою площею 61,2 кв.м., літньої кухні літ. «Б»та гаражу літ «В».

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 622 кв.м., яке в цілому складається з одного житлового будинку літ «А»загальною площею 126,9 кв.м., житловою площею 61,2 кв.м., літньої кухні літ. «Б»та гаражу літ. «В».

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя : Куриленко О. М.