Рішення № 27512805, 13.11.2012, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 1713/1313/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Івчук Є.О.

з участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Острог цивільну справу за позовом Донецького юридичного інституту МВС України до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог -Управління МВС України в Рівненській області, про відшкодування вартості навчання, -

встановив:

Донецький юридичний інститут МВС України звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог -Управління МВС України в Рівненській області, про відшкодування вартості навчання в розмірі 11 834,06 грн. у зв'язку з достроковим звільненням з органів внутрішніх справ, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідача було зараховано на навчання до Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ та 01.10.2007р. між Донецьким юридичним інститутом, Управлінням МВС України в Рівненській області та ОСОБА_1 укладено договір про підготовку фахівця у Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ, відповідно до умов якого передбачено, що у разі відрахування з інституту до закінчення навчання чи звільнення з органів внутрішніх справ до закінчення встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 договору, відповідач зобов'язується відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. 19.06.2011 р. згідно наказу № 92 о/с Донецького юридичного інституту лейтенант міліції ОСОБА_1 був відряджений для подальшого проходження служби у розпорядження УМВС України в Рівненській області у зв'язку із закінченням Донецького юридичного інституту. За час навчання в інституті з 15.08.2006р. по 19.06.2010 р. на навчання курсанта ОСОБА_1 витрачено 11 834,06 грн.

09.07.2010 р. наказом № 111 о/с УМВС України в Рівненській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 було призначено інспектором міграційного контролю сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Острозького МВ (з обслуговування м.Острог та Острозького району) УМВС України в Рівненській області.

02.02.2012р. наказом №22 о/с УМВС України в Рівненській області ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ України за п.64 „ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України, прослуживши в органах внутрішніх справ після закінчення Донецького юридичного інституту 01 рік 07 місяців 13 днів. Після звільнення ОСОБА_1 добровільно вартість навчання не відшкодував, що й спонукало Донецький юридичний інститут МВС України звернутися до суду з позовом про відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням в інституті.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в поданій до суду заяві представник позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив розгляд справи здійснювати у його відсутності.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, пояснив, що навчався у Донецькому юридичному інституті та після закінчення навчання був направлений для проходження служби до Острозького МВ УМВС України, де працював інспектором з міграційного контролю сектору у справах громадянства , імміграції та реєстрації фізичних осіб. 7 листопада 2011 р. він був попереджений про своє звільнення через 2 місяці у зв'язку з скороченням його посади. Після цього він розпочав пошук нової роботи, та коли отримав пропозицію працевлаштуватися в м.Києві на посаді, яка не пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, то написав рапорт на звільнення, оскільки не бажав втратити нове місце роботи.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, в поданій до суду заяві представник підтримав заявлені позивачем позовні вимоги та просив розгляд справи здійснювати у його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 15.08.2006р. ОСОБА_1 був зарахований курсантом Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ, що підтверджується наказом начальника Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ № 103 о/с від 29.07.2006р.

Згідно розпорядження КМ України «Про присвоєння Луганському державному університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка»від 11.09.2007р. №729-р Луганському державному університету внутрішніх справ присвоєно ім'я Е.О. Дідоренка.

Відповідно до розпорядження КМ України «Про реорганізацію мережі вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ»від 27.07.2011р. №727-р Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка реорганізовано шляхом виділення з його складу Донецького юридичного інституту з віднесенням зазначеного інституту до сфери управління Міністерства внутрішніх справ.

01.10.2007р. між Донецьким юридичним інститутом Луганського державного університету внутрішніх справ (правонаступник якого є Донецький юридичний інститут МВС України), Головним управлінням МВС України в Рівненській області та ОСОБА_1 укладено договір про підготовку фахівця у Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ (надалі -Договір).

З пояснень відповідача судом встановлено, що він не заперечує факту укладення даного договору та проходження підготовки в даному вищому навчальному закладі, зміст укладеного з його участю договору йому відомий та підпис наприкінці договору виконаний ним власноручно.

З 19.06.2010р. у зв'язку із закінченням Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, ОСОБА_1 відряджено у розпорядження УМВС України в Рівненській області для подальшого проходження служби, що підтверджується наказом начальника Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка №92 о/с від 19.06.2010 р.

Як вбачається з витягу з послужного списку архівної особової справи ОСОБА_1, останній згідно наказу УМВС України в Рівненській області № 111 о/с від 09.07.2010 р. був прийнятий інспектором з міграційного контролю сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Острозького МВ (з обслуговування м.Острог та Острозького району ) УМВС України в Рівненській області.

Згідно рапорта від 16.01.2012р., поданого ОСОБА_1, останній просив звільнити його з органів внутрішніх справ за власним бажанням.

На підставі поданого відповідачем рапорта та відповідно до наказу начальника УМВС України в Рівненській області № 22 о/с від 02.02.2012р. ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 „ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Відповідно до п.2.3.5 Договору після закінчення навчання ОСОБА_1 зобов'язувався прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначено Управлінням МВС України в Рівненській області, і відпрацювати не менше трьох років.

Згідно п.2.3.6 Договору у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ до закінчення навчання і встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п.3 цього договору, ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Відповідно до п.3 Договору, однією із підстав для відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі є відмова відповідача від подальшої служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Заперечення відповідача щодо його попередження про наступне вивільнення з займаної ним посади, на які він посилається як на підставу для відмови у задоволенні позову, не спростовують доводів позивача та судом до уваги не приймаються, оскільки як вбачається з власноручно написаного ним рапорта від 16.01.2012р., ОСОБА_1 просить звільнити його з 02.02.2012 р. за власним бажанням, наполягаючи на звільненні у зв'язку з сімейними обставинами (одруженням) та зміною місця проживання (м.Київ).

Таким чином, судом встановлено, що саме з ініціативи ОСОБА_1 останній був звільнений з органів внутрішніх справ, а не у зв'язку із запланованим вивільненням у зв'язку з ліквідацією структурного підрозділу, як на це вказував відповідач.

Згідно ч.1,4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; до договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Укладений між сторонами договір не суперечить положенням цивільного законодавства України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного стану.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема наказу №92 о/с від 19.06.2010р. «Про відрядження»та наказу №22 о/с від 02.02.2012р. «Про звільнення», ОСОБА_1 після закінчення навчального закладу прослужив в органах внутрішніх справ менше 3 років, а відтак допустив порушення п.2.3.5 Договору.

Відповідно до п.п.1, 2, 6, 7 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах МВС, затвердженого постановою КМУ від 01.03.2007р. №313, у разі звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, витрати за навчання відшкодовуються у повному розмірі за весь період навчання. Порядок розрахунку витрат встановлюється МВС разом з Мінфіном. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Сума відшкодування витрат зараховується до державного бюджету і використовується у порядку, визначеному законодавством.

Відповідач в добровільному порядку не відшкодував позивачу витрати, пов'язані з його утримання у навчальному закладі.

Спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України № 419/831/240/605/537/219/53 від 16.07.2007р. затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих начальних закладах.

Відповідно до розрахунку фактичних витрат на навчання курсанта ОСОБА_1, затвердженого наказом декана Донецького юридичного інституту № 397 від 18.06.2010р., сума таких витрат становить 11 834,06 грн. Відповідач не заперечував щодо розміру витрат, пов'язаних з його утриманням, визначеного позивачем, та не надав суду доказів, які спростовують розмір таких витрат, а тому, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, згідно ст.88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 611 ЦК України, ст.ст.10, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) до державного бюджету (р/р 35227002004890 ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 08571423) витрати, пов'язані з його утриманням в Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ у сумі 11 834,06 (одинадцять тисяч вісімсот тридцять чотири грн. 06 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Донецького юридичного інституту МВС України 214,60 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.