Рішення № 27511921, 14.11.2012, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа №0603/2-2243/11

Провадження № 2/0603/676/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И .

14.11.2012року. Бердичівський міськрайонний суд в складі: головуючого -судді Хавронюк О.Л., з участю секретаря - Лободи В.Л.,позивачки, її представника - ОСОБА_1, представника відповідачки -ОСОБА_2,третьої особи -ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бердичеві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації " про визнання доручення нікчемним, визнання недійсним договору дарування частини домоволодіння, скасування державної реєстрації права власності на частину домоволодіння

В С Т А Н О В И В :

Згідно позову ОСОБА_4 заявила вимогу про визнання недійсним договору дарування частини домоволодіння АДРЕСА_1 ,який було укладено 10.10.2003 року між дарувальниками ОСОБА_3 , ОСОБА_6, яка діяла від її імені на підставі довіреності від 14.12.2000 року , та обдарованою ОСОБА_5.Просить скасувати державну реєстрацію права власності за відповідачкою на 8/100 частин домоволодіння .Зазначає, що довіреність на ім"я ОСОБА_6 була посвідчена спеціалістом Полноватського територіального комітету Білоярського району Тюменської області , а не нотаріально,як того вимагає законодавство, в ньому не вказано імені обдарованого, а тому доручення є нікчемним .Наведене свідчить про недійсність правочину ,укладеного на підставі вказаного доручення. В доповненні до позову ОСОБА_4 вказує, що доручення не підписувала , коли укладався договір вона хворіла .Про нікчемність доручення свідчать і її звернення в правоохоронні органи.Договір дарування є недійсним на підставі ч.4 ст.720 ЦК України.

В судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала повністю з підстав, наведених в позові. Вказала, що про договір дарування вона дізналась після звернення в БТІ в грудні 2010 року. Довіреність вона не видавала, хоча підпис в ньому можливо належить і їй. ОСОБА_6 пояснювала їй, що вона підписувала якісь документи у нотаріуса, документи приносив ОСОБА_3. Довіреність видана в 2000 році, а договір укладено в 2003 році.Вона нічого не мала наміру дарувати ОСОБА_5. Коли вона приїзжала у відпустку з Росії , то зупинялась у відповідачки , там уже все було перебудовано .Їй було соромно щось говорити брату, проте їй стали потрібні гроші, тоді запропонувала брату -ОСОБА_3 сплатити їй гроші за частину будинку, він відмовився,а тому вона вимушена була звернутись до суду.

Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не з"явилась , її представником позов не визнається з підстав ,що нотаріальні дії вчинені відповідно до вимог чинного законодавства,що діяло в 2000-2003 роках.При розгляді справи відповідачка ОСОБА_5 ствердила, що позивачка присилала довіреність, вона і треті особи в справі були у нотаріуса,оформили договір .Вона особисто по телефону повідомляла позивачку про переоформлення будинку .

Представник відповідача -Бердичівського МБТІ в судове засідання не з"явився,хоча про день і час слухання справи повідомлено належним чином.

Третя особа -ОСОБА_6 в судове засідання не з"явилась, при розгляді справи зазначила, що дійсно підписувала у нотаріуса якісь документи.Про необхідність бути у нотаріуса, про довіреність від ОСОБА_4 їй сказав ОСОБА_3. Нотаріус зачитував якісь документи, з"ясовував чи дійсно вона є цією особою, вона підписала документи,які дав їй нотаріус. Думала, що ОСОБА_4 дозволяє будуватись .

Третя особа ОСОБА_3 щодо позову заперечив. Вказав, що позивачка йому сказала, що спадковий будинок їй не потрібен, вона пришле доручення і вони переоформлять будинок на його дочку. Про переоформлення будинку позивачка знала з 2003 року від його дочки, ОСОБА_6 , і до 2011 року між ними були чудові стосунки. Потім вона стала вимагати гроші за хату в сумі 10 тисяч гривень , він їй відмовив.

Вислухавши пояснення сторін,їх представників, третіх осіб,дослідивши представлені сторонами докази суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Судом встановлено, що 10.10.2003 року між ОСОБА_3, ОСОБА_6, яка діяла від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності від 14.12.2000 року, та ОСОБА_5було укладено договір дарування частини домоволодіння.За вказаним договором ОСОБА_3,ОСОБА_4 подарували, а ОСОБА_5 прийняла у дар 8/100 ідеальних частин домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.11).

При укладенні договору дарування ОСОБА_6 діяла на підставі довіреності(а.с.83), виданої позивачкою про уповноваження розпоряджатись належними позивачці на праві власності земельною ділянкою та частиною житлового будинку по АДРЕСА_1.Дарувальникам належало по 4/100 вказаного житлового будинку , про що свідчать матеріали нотаріальної справи (а.с.79-82).

Відповідно до ст.10 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.Позивач вказує на нікчемність виданої довіреності , в якій не було імені обдарованого, оспорює свій підпис в ній, оспорює повноваження особи,яка посвідчила довіреність.Вказує на недійсність правочину з підстав ч.4 ст.720 ЦК України.

Позивачем пред"явлено вимоги до відповідачки ОСОБА_5, як сторони договору дарування, вимоги до інших сторін договору дарування від 10.10.2003 року ОСОБА_6,ОСОБА_3 про визнання договору недійсним нею не заявлялись. Суд при розгляді справи сприяв сторонам у здійсненні процесуальних прав та виконанні процесуальних обов"язків , роз"яснював позивачу вимоги ст.33 ЦПК України щодо виключного права саме позивача визначати коло відповідачів (співвідповідачів) в справі.Клопотання про залучення ОСОБА_3,ОСОБА_6 до участі в справі як співвідповідачів позивачем не заявлялось, такі особи залучені до участі в справі як треті особи з ініціативи суду .

За договором дарування, згідно з ст.ст.243,244 ЦК України в редакції 1963 року,що діяла на момент укладення договору,дійсність якого оспорюється, одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність , договір вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому, договір дарування нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню. Отже, для дійсності договору дарування потрібне взаємне волевиявлення сторін , а передача майна характеризує не тільки виконання , а й укладення договору дарування. Позивачка суду ствердила, що приїзжала в м.Бердичів і зупинялась у ОСОБА_5,яка все перебудувала , що свідчить про її обізнаність щодо належності будинку не їй , а саме ОСОБА_5

Волевиявлення позивачки на укладення договору стверджено виданою нею довіреністю від 14.12.2000 року ,яка була дійсна до 14.12.2003 року .Вказана довіреність не суперечила вимогам ст.ст.64,65 ,68 ЦК України в редакції 1963 року щодо змісту ,форми ,строку дії, та на момент укладенння договору дарування не припинила свою дію з підстав, визначених в ст.69 ЦК України в редакції 1963 року . Факт видачі довіреності позивачкою 14.12.2000 року саме на ім"я ОСОБА_6про право розпорядження частиною будинку стверджено записами в реєстрі довіреностей за 2000 рік з Полноватсьвого комітету Білоярського району Ханти-Мансійського автономного округу (а.с.111-112)та підписом самої позивачки ,особу якої було встановлено згідно з паспортом .Повноваження спеціаліста ОСОБА_9на вчинення нотаріальних дій -посвідчення довіреностей стверджено довідкою адміністрації сільського поселення (а.с.127),п.14 посадової інструкції спеціаліста(а.с.133-134). Пояснення свідка ОСОБА_9, допитаної компетентним судом Російської Федерації, яка не пам"ятає всіх довіреностей ,які нею посвідчувались через сплив часу , заявлених позивачкою вимог не доводять(а.с.115-116).Не доводять заявлених вимог і пояснення свідків ОСОБА_11,ОСОБА_12 , допитаних компетентним судом, щодо обставин отримання ними копій довіреності від 14.12.2000 року за проханням позивачки в 2011 році (а.с.121-124). Таким чином , вимоги позивачки щодо визнання виданої нею довіреності від 14.12.2000 року нікчемною на підставі ч.4 ст.720 ЦК України ,що є чинним з 1.01.2004 року,задоволенню не підлягають . Позивачем не представлено жодного доказу того, що довіреність була підписана не нею.Звернення в правоохоронні органи,оскарження рішення про відмову в порушенні кримінальної справи таких обставин не доводять (а.с.35,справа за скаргою позивачки в суд № 3778/12). Посилання позивача на нікчемність 2 довіреностей № 196,№ 195 є необгрунтованими.Представлені докази свідчать, що позивачем в 2000 році видавалась одна довіреність згідно з реєстром та підписом позивачки в ньому .

Таким чином, при укладенні договору дарування ОСОБА_6 діяла від імені позивачки на підставі довіреності , а тому в силу вимог ст. 62 ЦК України 1963 року укладена нею угода, як представником від імені позивачки (яку вона представляла в силу повноваження, що грунтувалось на довіреності), безпосередньо припинила для позивачки цивільні права -право вланості на частину домоволодіння ,підстави для визнання недійсним договору дарування відсутні, отже відсутні і підстави для задоволення вимог про скасування державної реєстрації права власності на частину домоволодіння за відповідачкою ОСОБА_5 .

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,,88, 212-215,209,218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації " про визнання доручення нікчемним, визнання недійсним договору дарування частини домоволодіння, скасування державної реєстрації права власності на частину домоволодіння відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя :