Рішення № 27511845, 30.10.2012, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 0306/6211/2012

Провадження № 2/0306/1475/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Ковель 30.10.2012 року

Ковельський міськрайонний суд

Волинської області

в складі : головуючого -судді Миронюка М.Г.,

з участю секретаря -Посполітак Г.О.,

прокурора - Маковецької І.В.,

відповідача -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковель цивільну справу за позовом Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах Ковельського МТМО до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди згідно зворотної вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Ковельським міжрайонним прокурором заявлено позов в інтересах Ковельського МТМО до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди згідно зворотної вимоги.

Свою вимогу прокурор обґрунтовує тим, що Ковельською міжрайонною прокуратурою в ході проведення перевірки стану додержання законодавства про охорону здоров'я у Ковельському медичному територіальному об'єднанні встановлено, що рішенням Старовижівського районного суду від 7 березня 2012 року вирішено стягнути з Ковельського міськрайонного територіального медичного об'єднання в користь ОСОБА_2 20 000 ( двадцять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, вчиненим ОСОБА_1, яка працювала на посаді лікаря-інфекціоніста у Ковельській центральній районній лікарні, а також 214, 60 грн. судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 18 квітня 2012 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та Ковельського МТМО були відхилені, а рішення Старовижівського районного суду від 7 березня 2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 25 травня 2012 року попередні рішення судів залишено без змін.

У відповідності до п 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року ( з послідуючими змінами) за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Статтями 130, п.3 ч.1 ст.134 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків у повному розмірі, коли шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Постановою відділу виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції від 31 липня 2012 року відкрито виконавче провадження про стягнення з Ковельського МТМО на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 20 000 гривень. Платіжним дорученням № 1528 від 3 серпня 2012 року кошти в сумі 20 000 гривень перераховані на рахунок Ковельського МРУЮ для погашення боргу перед ОСОБА_2

Таким чином, медичне об'єднання виплатило моральну шкоду ОСОБА_2 за злочин, який 27 серпня 2003 року вчинила ОСОБА_1 при виконанні своїх обов'язків, як лікар Ковельської центральної районної лікарні.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Вироком Турійського районного суду від 30 червня 2010 року ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.139 КК України. Покарання останній призначено у виді штрафу у розмірі 850 грн. з позбавленням права займатись медичною діяльністю строком на три роки.

На підставі п.1 ч.І ст.49, ч.5 ст.74 КК України суд звільнив ОСОБА_1 від покарання у зв'язку із закінченням строків давності. Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 24 вересня 2010 року вирок Турійського районного суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Тобто, вирок суду відносно ОСОБА_1 набув законної сили і остання звільнена від кримінальної відповідальності за нереабілітуючих обставин.

Ковельське МТМО, в склад якого входить Ковельська ЦРЛ, є закладом охорони здоров'я, який відноситься до комунальної форми власності та фінансується з місцевого бюджету. Коштів на виплату моральної шкоди бюджетом закладу окремо не передбачено.

За таких обставин, враховуючи вимоги вищевказаного законодавства Ковельське МТМО має право зворотної вимоги до винної особи, а саме до ОСОБА_1 у повному розмірі.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Ковельського міськрайонного територіального медичного об'єднання кошти в сумі 20 000 грн. ( двадцять тисяч грн.) в порядку зворотної вимоги.

В судовому засіданні прокурор позовну вимогу підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник Ковельського МТМО в судове засідання не з'явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності і що позов підтримує повнітю.

Відповідач ОСОБА_1 позов визнала, не заперечує проти його задоволення.

Суд заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази приходить до висновку, що позов Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах Ковельського МТМО до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди згідно зворотної вимоги в сумі 20000,00 грн. підлягає до задоволення повністю.

Як встановлено в судовому засіданні вироком Турійського районного суду від 30 червня 2010 року ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.139 КК України. Покарання останній призначено у виді штрафу у розмірі 850 грн. з позбавленням права займатись медичною діяльністю строком на три роки.

На підставі п.1 ч.І ст.49, ч.5 ст.74 КК України суд звільнив ОСОБА_1 від покарання у зв'язку із закінченням строків давності. Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 24 вересня 2010 року вирок Турійського районного суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Тобто, вирок суду відносно ОСОБА_1 набув законної сили і остання звільнена від кримінальної відповідальності за нереабілітуючих обставин.

Рішенням Старовижівського районного суду від 7 березня 2012 року вирішено стягнути з Ковельського міськрайонного територіального медичного об'єднання в користь ОСОБА_2 20 000 (двадцять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, вчиненим ОСОБА_1, яка працювала на посаді лікаря-інфекціоніста у Ковельській центральній районній лікарні, а також 214, 60 грн. судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 18 квітня 2012 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та Ковельського МТМО були відхилені, а рішення Старовижівського районного суду від 7 березня 2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 25 травня 2012 року попередні рішення судів залишено без змін.

Статтями 130, п.3 ч.1 ст.134 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків у повному розмірі, коли шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Постановою відділу виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції від 31 липня 2012 року відкрито виконавче провадження про стягнення з Ковельського МТМО на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 20 000 гривень. Платіжним дорученням № 1528 від 3 серпня 2012 року кошти в сумі 20 000 гривень перераховані на рахунок Ковельського МРУЮ для погашення боргу перед ОСОБА_2

Таким чином, медичне об'єднання виплатило моральну шкоду ОСОБА_2 за злочин, який 27 серпня 2003 року вчинила ОСОБА_1 при виконанні своїх обов'язків, як лікар Ковельської центральної районної лікарні.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги визнала, розмір заподіяної шкоди не оспорює.

Згідно ст.61 ч.1 ЦПК України обставини, визнані сторонами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Отже, суд вважає, що оскільки ОСОБА_1 визнала позов повністю, то обставини про заподіяння нею шкоди та її розміру не підлягають доказуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах Ковельського МТМО до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди згідно зворотної вимоги слід задовольнити повністю і стягнути з ОСОБА_1 на користь Ковельського міськрайонного територіального медичного об'єднання (м. Ковель, вул. О.Пчілки,4 р/р 35424011002640 код 01982940 МФО 803014 в ГУ ДКСУ у Волинській області) матеріальну шкоду у розмірі виплаченого відшкодування в порядку зворотної вимоги в сумі 20000,00 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

При подачі позовної заяви до суду відповідно до Закону України «Про судовий збір»прокурор звільнений від сплати судового збору, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в користь держави збір в сумі 214,60 (двісті чотирнадцять ) грн. 60 копійок.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212 -215, 218 ЦПК України, на підставі ст.1191 ч.1 ЦК України , ст.ст. 130, 134 КЗпП України, ст.36 -1 Закону України «Про прокуратуру», ст.61 ч. 1 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах Ковельського МТМО до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди згідно зворотної вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Ковельського міськрайонного територіального медичного об'єднання (м. Ковель, вул. О.Пчілки,4 р/р 35424011002640 код 01982940 МФО 803014 в ГУ ДКСУ у Волинській області) матеріальну шкоду у розмірі виплаченого відшкодування в порядку зворотної вимоги в сумі 20000,00 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в сумі 214,60 (двісті чотирнадцять ) грн. 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення .

Головуючий: М.Г.Миронюк