Постанова № 27506498, 15.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2012 р.Справа № 2-а-75/12/2170

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Запорожана Д.В.судді -Жука С.І.при секретарі -Синявській І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановила:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" 11.01.2012 року звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2011 року № 0003262301, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 989582,83 грн. та штрафними санкціями 247395,71 грн. та № 0003272301, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 791666,67 грн. та штрафними санкціями 197916,67 грн.

У зв'язку з тим, що Державна податкова інспекція у м. Херсоні 23.02.2012 року була реорганізована та виключена з Єдиного державного реєстру, а її правонаступником є Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру від 23.02.2012 року, за клопотанням представника відповідача на підставі ст. 55 КАС України, суд 1-ї інстанції допустив процесуальне правонаступництво.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та пояснив, що підставою для визначення податкового зобов'язання став факт визнання податковим органом нікчемною угоди позивача із його контрагентом ТОВ «Компанія-Прогрес». Позивач вважав, що перевірка проведена незаконно, оскільки у направленні на проведення перевірки підставою зазначена постанова слідчого про призначення виїзної позапланової документальної перевірки, проте, зазначена постанова не була вручена позивачу. Щодо визначення зобов'язань із податку на прибуток та ПДВ, представник позивача наголошував про безпідставність висновків щодо неправомірності формування податкового кредиту та валових витрат ТОВ НВП "Херсонський машинобудівний завод" за рахунок операцій з ТОВ «Компанія-Прогрес»у зв'язку із визнанням їх нікчемними через відсутність у зазначеного підприємства виробничих потужностей та необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Позивач не погодився із таким висновком, оскільки операції поставки йому товару та надання послуг від зазначеного контрагента були фактично здійснені: товар (комплектуючі) поставлений та у подальшому використаний у господарській діяльності, послуги надані, оплата проведена у безготівковому порядку, бухгалтерські та податкові документи оформлені належним чином. Всі зазначені вимоги для формування валових витрат та податкового кредиту підприємством виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Представник відповідача проти позову заперечила, мотивуючи тим, що податковий орган вважає нікчемними угоди позивача із ТОВ «Компанія-Прогрес», оскільки вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Зазначене підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не має необхідних трудових та матеріальних ресурсів для здійснення будь-якої господарської діяльності і тому не могло фактично здійснити операцію з поставки товарів та надання послуг позивачеві. Крім цього відсутні товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт поставки товару. На думку відповідача, податковий кредит з ТОВ «Компанія-Прогрес»сформовано штучно, а позивач по даній операції є вигодонабувачем. Саме тому відповідач вважає, висновки акту перевірки обґрунтованими та просить суд відмовити позивачеві у задоволені вимог.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство " Херсонський машинобудівний завод " було відмовлено у повному обсязі.

У своїй апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство " Херсонський машинобудівний завод " просить постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року скасувати, прийняти по справі нове рішення, в якому позовні вимоги ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод»задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що постановою слідчого ПМ ДПІ у Деснянському районі в м. Києві Бишовець І.І. від 13.12.2010 року ДПІ у м. Херсоні доручено провести виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ НВП "Херсонський машинобудівний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Компанія-Прогрес».

Перевірка була проведена на підставі наказу в.о. начальника ДПІ у м. Херсоні від 19.08.2011 року та направлення на проведення перевірки від 23.08.2011 року, які були вручені директору ТОВ НВП "Херсонський машинобудівний завод" Пугачовій Т.М., що підтверджується її розпискою.

Актом від 15.09.2011 року №3242/23-3/35788406 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Компанія-Прогрес»за період з 01.07.2008 року по 30.08.2011 рік»встановлено заниження податку на прибуток у сумі 989582,83 грн., заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 791666,67 грн., внаслідок здійснення нікчемних правочинів з постачальником ТОВ «Компанія-Прогрес», у зв'язку із чим були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судом 1-ї інстанції було встановлено, що ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод»уклало із ТОВ «Компанія-Прогрес»договір про надання послуг від 01.07.2010 року №01/07/10-425.

Відповідно до п.1.1. договору виконавець (ТОВ «Компанія-Прогрес») зобов'язується надати замовнику (ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод») послуги, передбачені додатками до договору.

На підставі зазначеного договору ТОВ «Компанія-Прогрес»надала послуги по виготовленню комплектуючих деталей до зернозбирального комбайна та надала послуги з дослідження та надання методичних рекомендацій на розробку конструкторської документації.

14.07.2010 року Херсонський машинобудівний завод здійснив передплату у безготівковій формі на адресу ТОВ «Компанія-Прогрес»згідно банківської виписки ХФ ПАТ Банк Форум по рахунку № 26003301002777 за 14.07.2010 рік у загальній сумі 4750000,00 грн. з ПДВ.

На підставі податкової накладної від 14.07.2010 року №4817 на загальну суму з ПДВ 4750000.00 грн. виписаної ТОВ «Компанія-Прогрес», ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод»було включено до податкового кредиту липня 2010 року суму ПДВ у розмірі 791666,67 грн., що відповідає додатку 5 до Декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року. У графі «Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця»податкової накладної зазначено - передплата за послуги, «одиниця виміру товару»- грн. «кількість (об'єм, обсяг)»- послуга, «прізвище особи, яка склала податкову накладну»- Вовк С.В.

Представником виконавця ТОВ «Компанія-Прогрес»- Вовком С.В., з однієї сторони, та представником замовника ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод»- Пугачовою Т.М.. з іншої сторони, складено наступні акти прийому-здачі, які є додатками до договору №01/07/10-425 від 01.07.2010 року.

Акт прийому-здачі від 26.07.2010 року про те, що згідно договору виконані послуги з виготовлення комплектуючих згідно переліку, що містить 309 найменувань. До сплати за виконану роботу згідно акту підлягає 1950860,76 грн., в т.ч. ПДВ 325143,46 гривень. В акті також зазначено, що калькуляція на виготовлення та перелік трудових витрат є додатками до акту. Перелік трудових витрат відсутній. Калькуляція на виготовлення комплектуючих містить дані стосовно сум витрат на основні матеріали, зарплату, соцстрах, загальновиробничі витрати, виробничу собівартість, витрати на збут тощо.

Акт прийому-здачі від 26.08.2010 року про те, що згідно договору виконані послуги з дослідження та надані методичні рекомендації на розробку конструкторської документації. За виконану роботу згідно акту підлягає сплаті: 725418,00 грн., в т.ч. ПДВ 120903,00 гривень. В акті зазначено, що калькуляція на виготовлення та перелік трудових витрат є додатками до акту. Перелік трудових витрат відсутній. Калькуляція на виконані послуги з дослідження та методичні рекомендації не розкриває суті наданих послуг по здійсненню досліджень та методичних рекомендацій, в ньому відсутнє посилання на додаткові документи, які є кінцевим результатом виконаних послуг: креслення, розробки, звіти, методичні рекомендації тощо.

Акт прийому-здачі від 27.09.2010 року про те, що згідно договору виконані послуги по виготовленню комплектуючих згідно переліку, що містить 389 найменувань. До сплати за виконану роботу згідно акту підлягає: 2073721,24 грн., в т.ч. ПДВ 345620,21 гривень. В акті зазначено, що калькуляція на виготовлення та перелік трудових витрат є додатками до акту. Перелік трудових витрат відсутній Калькуляція на виготовлення комплектуючих містить дані стосовно витрат на Основні матеріали, зарплату, соцстрах, загальновиробничі витрати, виробничу собівартість, витрати на збут тощо.

Судом 1-ї інстанції було встановлено, що ТОВ „Компанія-Прогрес" зареєстроване Шевченківською районною в м. Києві Державною Адміністрацією 05.09.2008 року під №10741020000031181, зареєстровано в ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва 08.09.2008 року за №34258. Юридична та фактична адреса: м. Київ, вул. Жилянська, буд.124. Підприємство припинено, відомості про скасування держреєстрації № 10741170010031181 від 16.06.2011 року.

Згідно постанови СВ ПМ ДПІ у Деснянському районі в м. Києві Бишовець І.І. від 13.12.2010 року за фактом фіктивного підприємництва ТОВ „Компанія-Прогрес" та інших суб'єктів підприємницької діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, порушено кримінальну справу №53-3668, що знаходиться в провадженні СВ ПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва.

Як вже зазначалось вище, постановою слідчого ПМ ДПІ у Деснянському районі в м. Києві Бишовець І.І. від 13.12.2010 року ДПІ у м. Херсоні було доручено провести виїздну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення взаємовідносин з ТОВ Компанія-Прогрес».

Згідно п. 86.9. ст.86 Податкового кодексу України у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Проте, відповідачем порушено вимоги п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили судовим рішенням по кримінальній справі, в межах якої слідчим податкової міліції було призначено дану перевірку.

Крім того позивач у серпні 2010 року сформував валові витрати та податковий кредит згідно положень Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон 168/97-ВР), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі - №334/94-ВР).

Відповідно до Закону № 334/94-ВР для віднесення понесених витрат до складу валових витрат Декларації з податку на прибуток для платника податків необхідним є належне документальне підтвердження цих витрат та безпосередню участь цих витрат в отримані оподатковуваних доходів в межах господарської діяльності платника податків.

За приписами п.1.32 ст.1 та п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу»(далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 того ж Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядок формування платником податку податкового кредиту встановлений пунктом 7.4 ст. 7 Закону № 168/97.

Згідно абзацу першого підпункту 7.4.1 пунктом 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/, дата виписки відповідного рахунку /товарного чека/ - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів /робіт, послуг/.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (далі Закон N 996-XIV ) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

В судове засідання було надано перелік комплектуючих, які були виготовлені ТОВ «Компанія - Прогрес»на замовлення ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод»та у результаті чого були поставлені до збирального цеху останнього. Щодо наявності самого замовлення воно було складено в одному примірнику та передано виконавцю. Окремого додатку до договору з визначенням переліку комплектуючих які підлягають до виготовлення не було.

Своїм листом від 05.07.2010 року за № 638-10-3 ТОВ «Компанія - Прогрес»звернулось до ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод», з яким було укладено вищезгаданий договір, з проханням надати право для забезпечення виконання умов договору залучати третіх осіб. Листом ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод»від 13.07.2010 року за № 01/227 було надано таке право. Зважаючи на те, що правила ділового обороту допускають вчинення спільних погоджених дій в підтвердження дійсності договірних умов, додаткову угоду до договору сторони не заключали.

На виконання робіт передбачених договором Сторонами було підписано відповідні акти прийому-передачі, в яких містилось посилання на документи, які обґрунтовують вартість послуг. Серед вказаних доказів був відсутній перелік трудових витрат

Листом від 30 вересня 2010 року № 01-329 ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод»звернулося до ТОВ «Компанія - Прогрес»з вказівкою на те, що в додатках до актів прийому-передачі виконаних робіт відсутній перелік трудових витрат та з проханням надати ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод»перелік трудових витрат в підтвердження наданих послуг.

На що листом № 654-10 від 07.10.2010 року ТОВ «Компанія - Прогрес»була надана відповідь з відмовою та посиланням на той факт, що оскільки для забезпечення виконання умов договору останнім були залучені сторонні організації і трудові витрати були з боку саме цих організацій та у зв'язку з чим, ТОВ «Компанія - Прогрес»не має можливості надати у виді додатків до актів прийому-передачі виконаних робіт перелік трудових затрат.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позивач не мав можливості надати перелік трудових витрат на кожну із наданих йому послуг ТОВ «Компанія - Прогрес»до Херсонського окружного адміністративного суду.

Наявність комплектуючих підтверджується їх фактичним використанням при виготовленні комбайнів. Вищевказаний перелік комплектуючих, який налічує загалом 698 найменувань, згідно бухгалтерської довідки ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод»було використано при збиранні комбайнів КЗС-9-1 «Славутич».

Згідно з п. 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до пункту 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до частин 1, 5статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина Знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

За таким, викладені відповідачем в акті висновки про визнання нікчемними всіх укладених угод позивачем з контрагентами постачальниками та покупцями - не відповідають вимогам статей 215, 216 ЦК України. Проаналізувавши зміст акта перевірки, суд встановив, що висновки про нікчемність операцій відповідача є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами. Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю215, частину 1 статті 216 ЦК України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод".

Керуючись ч. 1 ст. 195, п. 3 ч.1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 та ч. 2 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

постановила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" -задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.09.2011 року № 0003262301, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 989582,83 гривень та штрафними санкціями 247395,71 гривень та № 0003272301, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 791666,67 гривень та штрафними санкціями 197916,67 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. ЯковлевСуддя: Д.В. Запорожан Суддя: С.І. Жук