Ухвала суду № 27506291, 07.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 р.Справа № 2а-6381/11/2170

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року у справі за позовом приватної виробничо-комерційної фірми «Пані Крістіна»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватна виробничо-комерційна фірма «Пані Крістіна»звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, у якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 20.09.2011 р. за № 0003212301 та від 24.10.2011 р. за № 0005922301.

Відповідач Державна податкова інспекція у м. Херсоні був замінений на правонаступника -Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями, та зазначив, що у підприємства були всі правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Влада Інк». Також позивач посилався на неправомірність висновків відповідача щодо нікчемності правочину із даним контрагентом. При цьому зазначив, що ПВКФ «Пані Крістіна»неодноразово перевірялася стосовно взаємовідносин з ТОВ «Влада Інк», про що були складені: акт № 2768/23-5/23135010 від 29.07.2011р. та довідка від 27.04.2011 р. №1360/23-6/33725826, згідно яких перевіркою не виявлено жодних порушень податкового законодавства з боку ПВКФ «Пані Крістіна».

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з тих підстав, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на нікчемність правочину, вчиненого між позивачем та ТОВ «Влада ІНК», ґрунтуючи свої висновки на акті перевірки вказаного контрагента позивача.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.09.2011 року №0003212301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 743150,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 54517,75 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.10.2011 року №0005922301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 594 520,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 43614,50 грн.

Відповідачем на зазначену постанову буда подана апеляційна скарга. Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що виробничо-комерційна фірма «Пані Крістіна», згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрована 05.12.1995 року № 14991200000002123 як юридична особа. Основними видами діяльності позивача за КВЕД є виробництво прянощів та приправ, перероблення та консервування овочів та фруктів , не віднесене до інших групувань.

Встановлено, що між позивачем та його контрагентом був укладений договір купівлі-продажу № 011210 та підписані до нього податкові угоди, протягом перевіряємого періоду ТОВ «Влада Інк»поставило ПВФК «Пані Крістіна»на умовах франко-склад покупця м. Херсон, вул.. 10 Східна, 38 соняшникову олію рафіновану дезодоровану у кількості 298,180 т на загальну суму 3 641 142, 00 грн., у т.ч. ПДВ 606 856, 98 грн.. Оплата здійснювалась у безготівковій формі. Отриманий товар оприбуткований позивачем для використання у виробничому процесі для виготовлення готової продукції, яка в подальшому була реалізована підприємством. Дані по вказаним господарським операціям були в повному обсязі відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача.

22.08.2011 року ДПІ у м. Херсоні проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватної виробничо-комерційної фірми «Пані Крістіна» по взаємовідносинам з ТОВ «Влада Інк»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.10 року по 31.03.2011 року. За результатами перевірки складено Акт від 25.08.2011 року за №3029/23-5/23135010, згідно якого ДПІ виявлено наступні порушення:

- п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження податку на прибуток на загальну суму 743 150, 00 грн., у тому числі, за 2010 рік на суму 218 067, 00 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 525083, 00 грн.;

- п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податку на додану вартість в загальному розмірі 594520, 00 грн., у тому числі, за грудень 2011 року на суму 174 454 грн., за січень 2011 року на суму 209733,00 грн., за лютий 2011 року на суму 149333, 00 грн., за березень 2011 року на суму 61000,00 грн..

Заниження податкових зобов'язань обґрунтовані визнанням нікчемними угод з поставки рафінованої олії, укладених між позивачем та ТОВ «Влада Інк». Підставою для цього стали висновки Акту перевірки іншої податкової інспекції (Каховської ОДПІ) від 03.06.2011 року № 353/23-8/36922673, якими встановлені порушення та визначені нікчемним правочин. Вказані в Акті висновки також ґрунтуються на тому, що постачальниками ТОВ «Влада Інк»у вересні, жовтні, грудні 2010 року та 1 кварталі 2011 року були ТОВ «Євротрейд-холдінг», ПП «Ногайська олія», ТОВ «Финансовая акватория», ТОВ «ШЕР К», ТОВ «ПЕКА», ТОВ «Інтерсервісплюс», та за наслідками актів проведених податковими органами зустрічних перевірок, встановлені недоліки господарсько-фінансової діяльності останніх.

20.09.2011 року за результатами Акту перевірки від 03.06.2011 року № 353/23-8/36922673 прийняті податкові повідомлення-рішення: за № 0003212301 -донараховано податок на прибуток у розмірі 743150,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 54517,75 грн.; за № 0003222301 -донараховано податок на додану вартість у розмірі 594520,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 43616,50 грн..

Не погодившись в висновками ДПІ позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення № 0003212301 та № 0003222301 в адміністративному порядку до вищих податкових органів України.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 зазначеного Закону України не належать до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 того ж Закону України передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до вимог ст. 198.2 ПК України вважається дата здійснення першої з події:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до вимог п. 198.3 ст. 198 того Закону України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст..39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прийняті позивачем податкові повідомлення-рішення № 0003212301 та № 0003222301 є необґрунтованими, та такими, що прийняті з порушенням вимог діючого законодавства.

Судова колегія вважає, що ДПІ необґрунтовано виключено податковий кредит на підставі визнання правочину нікчемним. Приватною виробничо-комерційною фірмою «Пані Крістіна»вірно віднесено суми, які використовувались нею для здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом, з реальним настанням правових наслідків, до валових витрат на підставі чого формовано податковий кредит за перевіряємий період.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ -документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідачем не було враховано, що валові витрати позивача були підтверджені документами, які засвідчують реальність поставки товарів, його оприбуткування та рух по підприємству, спрямовані на виробництво готової продукції, а саме: надані первинні документи з отримання товару у вигляді видаткових та прибуткових накладних, а витрати позивача на оплату товару ТОВ «Влада Інк»підтверджені відповідними банківськими виписками. Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначені обмеження щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, тому ніякі додаткові обмеження не дозволяються. На підставі цього, висновок податкового органу щодо визнання правочину нікчемним не може являться причиною для виключення витрат позивача зі складу валових витрат.

Відповідно до вимог ст. 228 ЦК України правочин вважається нікчемним, якщо порушує публічний порядок та спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а у разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до вимог ст.ст. 204 та 215 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину встановлено законом (нікчемний правочин), у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Законодавством визначено, що якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Судова колегія вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності правочинів взагалі не приймаються до уваги, оскільки не доведені останнім у встановленому порядку та ґрунтуються лише на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах. Відповідачем не надано судових рішень, які б визнавали спірні правочини нікчемними чи фіктивними, відповідно до вимог вказаних норм закону.

Вказані висновки податкового органу спростовуються тим, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Влада Інк»останній був зареєстрований у якості платника податку на додану вартість та знаходився у Єдиному держаному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців. Основним видом діяльності підприємства є виробництво олії, яка й була придбана позивачем для використання у власному виробництві готової продукції. Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

Судова колегія вважає, що вчинений позивачем правочин не порушує публічний порядок, не вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а тому висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 12.11.2012 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький