Постанова № 27506038, 13.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2012 року письмове провадження № 7/115

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер"

до

Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва ДПС

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням доповнення) про визнання протиправним та скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 30.11.2007 р. №0000612330/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав, законних інтересів та понесення значних матеріальних втрат.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача.

На думку відповідача, враховуючи інформацію Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків Міністерства економіки України щодо звичайної ціни на напівфабрикат із шкір ВРХ з попереднім хромовим дубленням "Wet Bliite", яка у 2006 році становила 2,8-3,5 доларів США (14,14-17,68 грн.) за кілограм, позивач фактично придбав у ПП "Велес Трейд", на підставі контракту від 13.09.2006 р. № 13-09/2, напівфабрикат шкіряний "Wet-Blue" 1 ґатунку за ціною, що склала 72,50 грн. (без ПДВ) за кілограм, що перевищує звичайну ціну на 310 %.

Таким чином, відповідач вважає помилковим віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ з витрат на придбання напівфабрикату із шкір ВРХ з попереднім хромовим дубленням "Wet Bliite", що відрізняється від звичайної ціни більш ніж на 20 відсотків, а саме у вересні 2006 року: 10 000 кг х (72,50 грн. –17.68 грн.) х 20 = 109 640,00 грн.

Відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

17.09.2008 у судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення та набрання законної сили судовим рішенням по справі № 9/389. Представник позивача проти заявленого клопотання заперечував.

Ухвалою суду від 17.09.2008 p. клопотання представника відповідача було задоволено та зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішення по справі № 9/389.

Ухвалою суду від 19.09.2012 р., у зв’язку з тим, обставини, які зумовили зупинення провадження у справі усунені, провадження у справі № 7/115 було поновлено.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 21.09.2011 р. № 981 прийнято рішення про припинення (реорганізацію) Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва шляхом перетворення у Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби.

Відповідно до п.6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 20.10.2011 р. № 1074, права та обов’язки органів виконавчої влади у разі перетворення органу виконавчої влади переходять до утвореного органу виконавчої влади.

Таким чином, єдиним правонаступником Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва щодо всього майна, майнових та немайнових прав, права на рухоме та нерухоме майно, права на земельні ділянки, об’єкти соціально-побутового призначення, інших прав та обов’язків, стосовні всіх боржників та кредиторів є Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив замінити первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби.

23.10.2012 р. відповідач в судове засідання не з’явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість позивачем при здійсненні експортних операцій за період з 01.09.06 p. по 31.10.07 р.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем за контрактом від 13.09.2006 р. № 13-09/2 було придбано у ПП "Велес Трейд" товар - напівфабрикат шкіряний "Wet-Blue" 1 ґатунку у кількості 10 000 кг. за ціною 72,50 грн. за 1 кг. без ПДВ. Загальна вартість контракту склала 870 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –145 000,00 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного контракту, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, зазначеним контрагентом була виписана позивачу видаткова накладна від 13.09.2006 р. № РН-0000113 на загальну суму 870000,00 грн., в т.ч. ПДВ –145000,00 грн., яка на думку позивача, є документом, що дає йому право на податковий кредит.

В подальшому позивач уклав з ПП "Сан –Прайд" договір комісії № 09-13/2 від 13.09.2006 р., за яким позивач як комітент доручав, а контрагент як комісіонер приймав на себе зобов’язання здійснити експорт шкір ВРХ, напівфабрикатів із шкір ВРХ - "Wet-Blue" та "Wet-White", а позивач як комітент зобов’язується сплатити контрагенту як комісіонеру комісійну винагороду та винагороду делькредере по факту виконання комісіонером своїх зобов’язань. За умовами договору контрагент як комісіонер самостійно, від свого імені заключає експортні договори купівлі-продажу товару, здійснює транспортування товару у відповідності з базисом поставки по зовнішньоекономічному контракту, заключає необхідні договори для митного оформлення товару при відправці та проводить всі необхідні платежі

На виконання умов вищезазначеного договору позивач на підставі акту прийому-передачі від 13.09.2012 р. передав контрагенту товар - напівфабрикат шкіряний "Wet-Blue" 1 ґатунку в кількості 10 000 кг. загальною вартістю 145 000,00 дол. США.

26.09.2006 р. контрагентом було надано позивачу акт-звіт про виконання робіт по договору комісії № 09/13-2 від 13.09.2006 р. з додатком № 1 до нього, яким зафіксовано, що контрагент здійснив продаж товару (напівфабрикат шкіряний "Wet-Blue" 1 ґатунку в кількості 10 000 кг.), що належить позивачу, на експорт по зовнішньоекономічному контракту № 22 від 26.07.2006 р. –покупець "Brayton LLP" (Великобританія) на суму 732 250,00 грн., що за курсом НБУ на дату здійснення відвантаження товару (5,05) склало 145 000,00 дол. США.

Експорт відповідного товару покупцеві - фірмі "Brayton LLP" (Великобританія) підтверджується ВМД від 19.09.2006 p. за № 500040000/6/034371, копія якої міститься в матеріалах справи.

Крім того, контрагентом було надано позивачу акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.09.2006 р., яким визначено перелік виконаних ним робіт (наданих послуг) та їх вартість, що склала 1 815,25 грн. (ПДВ –58,42 грн.). Зазначене свідчить про виконання сторонами умов договору у повному обсязі.

При здійсненні комплексної документальної перевірки відповідачем досліджувалися взаємовідносини з фірмою "Brayton LLP", Великобританія. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 22.11.2007 р. № 1024/23-605-30403888, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп.3.1.3. п.3.1. ст.3., пп.6.2.1 п.6.2. ст.6 та пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 256 090 грн., в тому числі і по періодах: вересень 2006 року 224 323 грн.; жовтні 2006 року –7 940 грн.; листопад 2006 року –22 615 грн.; жовтень 2007 року –1 212 грн.

Відповідачем було направлено запит до управління міжнародних зв’язків ДПА у м. Києві № 2281/8/23-708 від 22.03.2007 р. щодо взаємовідносин позивача та фірми "Brayton LLP", Великобританія. У відповідь на зазначений запит ДПА у м. Києві повідомила, що підприємство нерезидент, яке є одержувачем експортованого товару позивача в вересні 2006р. не подавало ніякої фінансової звітності до компетентного органу Великобританії та виглядає як таке, що не має реального торгівельного та адміністративного представництва.

На підставі зазначених доказів податковим органом зроблено висновок про відсутність експортної операції. Не враховано нульову ставку по ПДВ до обсягу операцій у сумі 732 250,00 грн., яку застосував позивач та донараховано податкових зобов’язань по датку на додану вартість у вересні 2006 рок) на суму 146 450 грн. (732 250 грн. х 20%).

На підставі акта перевірки від 22.11.2007 р. № 1024/23-605-30403888, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.11.2007 р. №0000612330/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 256 090 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 128045 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв’язку з тим, що перевірка позивача проводилась за період до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до п.1.20. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог зазначеної статті передбачено послідовне використання таких методів: за договорами з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах; за цінами прилюдних оголошень ціни; за прилюдно запропонованими конкурсними, аукціонними або біржовими цінами; за принципами встановлення державно регульованих цін (для товарів, що підлягають державному регулюванню, крім випадків встановлення мінімальної продажної ціни); за правилами визначеними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського

У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

В той же час, методика визначення звичайної ціни законодавчо так і не була закріплена. Крім того, згідно листа ДПА України в листі від 28.04.2005 p. № 4146/х/17-1115, непрямі методи застосовувати не можна, поки не буде затверджена відповідна методика.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновків про порушення податковим органом законодавчо встановленого порядку визначення звичайної ціни та застосування методу донарахування податкових зобов’язань за відсутності законодавчо встановленого порядку.

Посилання відповідача на порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції закону від 30.11.2006 р., а саме: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, судом сприймається критично, оскільки набрала чинності з 01.01.2007 р. та не діяла на момент вчинення позивачем спірних операцій купівлі-продажу.

Так, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею и цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, на момент вчинення позивачем операцій з придбання та продажу відповідних товарів (вересень 2006 року) обмежень щодо податкового кредиту через перевищення звичайних цін законодавством не встановлювалось.

Відповідно до пп.3.1.3. п.3.1. ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) об’єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

Згідно п.6.2. зазначеного закону, при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Враховуючи, що експорт відповідного товару (напівфабрикат шкіряний "Wet-Blue" 1 ґатунку в кількості 10 000 кг.) покупцеві - фірмі "Brayton LLP" (Великобританія), за зовнішньоекономічним контрактом № 22 від 26.07.2006 р., підтверджується ВМД від 19.09.2006 p. за № 500040000/6/034371, то суд вважає правомірним застосування позивачем нульової ставки по ПДВ до обсягу операцій у сумі 732 250,00 грн.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі інформації ДПА у м. Києві щодо підприємства-нерезидента, оскільки, зазначена інформація була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам по взаємовідносинам з фірмою "Brayton LLP" (Великобританія), як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб’єкта господарювання.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов’язок щодо доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС від 30.11.2007 р. №0000612330/0.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Держаної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій