Ухвала суду № 27505890, 06.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року справа №2а/0570/8377/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І. А., Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.,

при секретарі судового засідання:Братченко О.В.

за участю представників:

від позивача: Ротко О.В. /діє на підставі довіреності/

від відповідача: Захарчук В.П. / діє на підставі довіреності/

третя особа: не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 р. у справі № 2а/0570/8377/2012 (головуючий І інстанції Галатіна О.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко Технолоджис" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька Державної податкової служби третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Данко Технолоджис"(далі -ТОВ "Данко Технолоджис" (надалі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду, (з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, державного податкового інспектора відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Сорокіна Антона Альбертовича та головного державного податкового ревізора інспектора відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Антонової Олени Анатоліївни, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, скасування рішень, стягнення понесених витрат.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року здійснено заміну відповідача Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька на правонаступника Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, відповідач).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року здійснено заміну третьої особи Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на правонаступника Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 16.05.2011 року № 0001612340 прийняте Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Технолоджис» 3,40 грн. Позовні вимоги, які стосуються стягнення з суб'єктів владних повноважень - державного податкового інспектора відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Сорокіна А.А. і головного державного податкового ревізора - інспектора відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Антонової О.А. солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Технолоджис» - 6 398,80 грн. залишити без розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року позовні вимоги в зазначеній частині були залишені без розгляду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року позовні вимоги було задоволено в повному обсязі, та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 16.05.2011 року № 0001612340 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Данко Технолоджис" від'ємного значення з податку на додану вартість на - суму 139085 грн. та штрафу у сумі - 69542,51 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко Технолоджис"(35780847, місцезнаходження -83001, Донецька область, місто Донецьк, вул. Артема, буд. 95) судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з винесеною постановою, Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі міста Донецька Державної податкової служби, подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду. Доводи апеляційної скарги обґрунтовують невірним застосування судом, при винесенні судового рішення, норм матеріального і процесуального права, скаржник вважає, що судом першої інстанції були неправильно зроблені висновки по справі, просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко Технолоджис"в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог ст. 195 ч.1 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано оскарження до Вищого адміністративного суду України постанови Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2012 року у справі 2а/0570/3250/2011 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду, якими визнані податковою звітністю податкові декларації за жовтень та листопад 2010 року. Ухвалою ВАСУ від 23.09.2011 року відкрито касаційне провадження та остаточне рішення по справі не прийнято. В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не перевірена фактичність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Меркурій 2000».

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами І та апеляційної інстанції встановлено, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 219066 та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 572626 товариство з обмеженою відповідальністю "Данко Технолоджис» зареєстроване Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 12.03.2008 року за № 1 071 102 0000 024308. Зміна місцезнаходження юридичної особи проведена державним реєстратором 23.07.2008 року. Ідентифікаційний код ТОВ "Данко Технолоджис"- 35780847, місцезнаходження -83001, Донецька область, місто Донецьк, вул. Артема, буд. 95. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з 13.03.2008 року за № 25710.

ТОВ "Данко Технолоджис» є платником податку на додану вартість з 12.09.2008 року, про що ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька 13.09.2009 року видане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 100207090.

22 квітня 2011 року Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька було проведено перевірку ТОВ «Данко Технолоджис» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за січень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в періодах: вересень, листопад 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, зокрема завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації за січень 2011 року у сумі - 139085,00 грн.

Зазначена сума склалася з залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів вересня, листопада 2010 року.

За наслідками перевірки було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2011 року № 0001612340, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі - 139085 грн. та застосовано штраф у сумі - 69542,51 грн.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції між ТОВ "Данко-Технолоджис"(Покупець) та ПП "Меркурій 2000"(Постачальник) 01.09.2010 року укладено договір поставки № ДТ-01/09-2010. За умовами цього договору найменування, асортимент, кількість, умови поставки і ціна товару визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 3.2 договору прямо встановлено, що поставку товару до складу за адресою, що вказаний покупцем у заявці, здійснює постачальник. Строк дії договору визначений з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010 року, по грошовим зобов'язанням -до повного виконання.

На поставку коксу ПП "Меркурій 2000" виписані податкові накладні - від 07.09.2010 року № 5 на суму 450 000,00 грн. (у тому числі ПДВ -75 000,00 грн.), від 13.09.2010 року № 6 на суму 200 000,00 грн. ( у тому числі ПДВ -33 333,33 грн.), від 15.09.2010 року № 7 на суму 430 000,00 грн. (у тому числі ПДВ -71 666,67 грн.), від 21.09.2010 року № 8 на суму 450 000,00 грн. (у тому числі ПДВ -на суму 75 000,00 грн.), від 01.10.2010 року № 9 на суму 450 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 75 000,00 грн.), від 04.10.2010 року № 10 на суму -117 000,00 грн. (у тому числі ПДВ -19 500,00 грн.), від 15.10.2010 року № 11 на суму 11 250,00 грн. (у тому числі ПДВ -1 875,00 грн.), від 21.10.2010 року № 12 на суму 29 788,33 грн. (у тому числі 29 788,33 грн.), від 03.11.2010 року № 13 на суму 1 270,00 грн. (у тому числі ПДВ -211,67 грн.), від 04.11.2010 року № 14 на суму 100 000,00 грн. (у тому числі ПДВ -16 666,67 грн.), від 05.11.2010 року № 15 на суму 100 000,00 грн. (у тому числі ПДВ -16 666,67 грн.), від 08.11.2010 року № 16 на суму 143 730,00 грн. (у тому числі ПДВ -23 955,00 грн.), від 15.11.2010 року № 17 на суму 273 700,00 грн. (у тому числі ПДВ 45 616,67 грн.).

На виконання умов договору від 01.09.2010 року № ДТ-01/09-2010 року ПП "Меркурій 2000"поставлено ТОВ "Данко Технолоджис"641,8 т. коксу КЛ-2 60 мм: у вересні 2010 року в кількості 340 т. на суму 1 530 000,00 грн.( у тому числі ПДВ -255 000,00 грн.), у жовтні 2010 року в кількості 167,3 т. на суму 756 980,00 грн. (у тому числі ПДВ - 126 163,33 грн.), у листопаді 2010 року в кількості 134,5 т. на суму 618 700,00 грн. (у тому числі ПДВ - 103 116,67 грн.), про що виписані видаткові накладні: від 07.09.2010 року № РН-0000005, від 15.09.2010 року № РН-0000009, від 28.09.2010 року № РН-0000010, від 01.10.2010 року № РН-0000011, від 04.10.2010 року № РН-0000012, від 21.10.2010 року № 0000013, від 08.11.2010 року № 0000014, від 15.11.2010 року № 0000015.

На поставлений кокс ПП "Меркурій 2000"надані ТОВ "Данко Технолоджис" витяги із сертифікатів якості.

В подальшому придбаний у ПП "Меркурій 2000" кокс КЛ-2 60 мм ТОВ "Данко Технолоджис» передано на договірних умовах товариству з обмеженою відповідальністю "Данко-Ізол"(ТОВ "Данко-Ізол") для виготовлення готової продукції.

Так, ТОВ "Данко Технолоджис"(Замовник) укладено з ТОВ "Данко-Ізол"(Виконавець) договір від 01.07.2010 року № 001/10 про виробництво продукції з давальницької сировини.

З банківських виписок, що надані позивачем до матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Данко Технолоджиспроведено оплати на рахунок ПП "Меркурій 2000"за придбання коксу та на рахунок ТОВ "Данко-Ізол"за виготовлення готової продукції.

Із зазначеного вбачається, що місцезнаходження ТОВ "Данко-Ізол" є: Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна, буд. 3.

Також, судом встановлено, що на підставі договору від 21.07.2010 року № 21/07/10 та додаткової угоди від 01.10.2010 року позивач орендує у ТОВ "Данко-Ізол"складське приміщення загальною площею 1256 кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, м.Докучаєвськ, вул. Індустріальна, буд. 3. Вартість оренди складає 37680,00 грн. (з ПДВ) на місяць. Строк дії договору з моменту підписання до 31.12.2012 року.

Зазначене обумовлює те, що фактично на виконання умов договору поставки від 01.09.2010 року № ДТ-01/09-2010 та договору від 01.07.2010 року № 001/10 про виробництво продукції з давальницької сировини транспортування коксу від продавця сировини до виробника готової продукції (ПП "Меркурій 2000" - ТОВ "Данко Технолоджис"- ТОВ "Данко-Ізол") здійснено через ПП "Меркурій 2000"на адресу: Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна, буд. 3.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у ТОВ "Данко Технолоджис" товарно-транспортних накладних, судова колегія зазначає, що норми Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, передбачають обов'язкову наявність товарно-транспортних накладних у разі укладення договорів про перевезення вантажів з перевізником. Зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні регулюють правові відношення про перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі договорів, що укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі, та вантажовідправниками або вантажоодержувачами.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від контрагента товарно-транспортними накладними, є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість. За домовленістю позивача з контрагентом, постачання коксу здійснювалось за рахунок Постачальника (ПП "Меркурій""), а отже, у позивача обґрунтовано відсутні документи, що підтверджують транспортування.

Так, згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"(надалі за текстом -Закон про ПДВ) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3, п. 7.1, 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ об'єктом оподаткування цим податком є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.5.1 підпункту 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається в тому числі дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

За приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ - це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача первинні документи, а саме: договори укладені з ПП «Меркурій 2000» та ТОВ «Данко - Ізол», податкові та видаткові накладні, виписки з сертифікатів, банківські виписки підтверджують факт здійснення господарських операцій, а отже зазначене свідчить про помилковість висновку податкового органу про нікчемність угоди та про безтоварність вказаної угоди.

Відповідно до позиції Верховного суду України викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ, у відповідності до Постанови Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Аналізуючи наведені норми, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Надані позивачем до матеріалів справи первинні документи підтверджують факт того, що правочин з ПП "Меркурій 2000" набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких він був спрямований, а тому висновки податкового органу, щодо нікчемності вказаного правочину є необгрнутованими. Доказів які б спростовували висновки суду першої інстанції апелянтом не надано.

Щодо доводів апелянта, та висновків викладених в акті перевірки про те, що ціна реалізації товару нижча за ціну виготовлення та ціну придбання, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що право встановлювати ціни, які не підлягають державному регулюванню, на продукцію або товари, належить виключно самим суб'єктам підприємницької діяльності - учасникам договірних відносин. Тобто реалізація продавцем товарів за цінами, нижчими від їх собівартості чи ціни придбання, чинним законодавством України не заборонена.

Щодо доводів апеляційної скарги про оскарження до Вищого адміністративного суду України постанови Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2011 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року, якою визнані податковою звітністю податкові декларації за жовтень та листопад 2010 року, судова колегія звертає увагу, що відповідно до вимог ст.254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Отже постанова Донецького окружного адміністративного суду набула від 23 червня 2011 року набула чинності 18 серпня 2011 року. З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає правомірним посилання суду першої інстанції на вимоги ч.1 ст. 72 КАС України.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції була надана належна оцінка доказам зібраним у справі з достатньою всебічністю. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Завдяки великому обсягу судового рішення, в судовому засіданні 06 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Керуючись ст. ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року у справі № 2а/0570/8377/2012- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року у справі № 2а/0570/8377/2012 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обзсязі.

Повний текст виготовлений 12 листопада 2012 року.

Головуючий: І.А. Васильєва

Судді: В.Г.Яманко

Е.Г.Казначеєв