Ухвала суду № 27505545, 06.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року справа №2а/1270/6017/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І. А., Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/6017/2012 (головуючий І інстанції Кисельова Є.О.) за позовом Колективного підприємства "Лисичанський завод залізобетонних виробів" до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року позивач Колективне підприємство "Лисичанський завод залізобетонних виробів" (надалі позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду, з позовом до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000112200 від 14 травня 2012 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року позовні вимоги було задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000112200 від 14 травня 2012 року державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про донарахування колективному підприємству «Лисичанський завод залізобетонних виробів» податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 141447,00 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів» судові витрати у розмірі 1446,65 (одна тисяча чотириста сорок шість) гривень 65 копійок.

Не погодившись з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року, Державною податковою інспекцією у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби було подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду. Доводи апеляційної скарги обґрунтовують невірним застосування судом, при винесенні рішення, норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог Колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів».

Відповідно до вимог ст. 195 ч.1 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що ТОВ «Укрнадраресурси» станом на дату проведення перевірки 18.04.2012 року має запис «про відсутність за місцем знаходження». Крім того, судом не враховано, що за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, встановлено відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого виду діяльності. Відсутність матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «Укрнадресурси».

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в судове засідання не прибули, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами І та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - колективне підприємство «Лисичанський завод залізобетонних виробів» зареєстровано виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 27.01.1995 року (а.с.14).

У період з 18.04.2012 р. по 18.04.2012 р. на підставі наказу ДПІ в м. Лисичанську від 17.04.2012 №63 уповноваженою особою згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача щодо правомірності формування податкового кредиту по ПДВ за травень 2011 року по встановленим взаємовідносинам з ТОВ «Укрнадраресурси» за травень 2011 року.

За результатами перевірки було складено акт від 19.04.2012 р. № 11/22-01235834, в якому встановлено наступні порушення: п.198.6 ст. 198, п.201.10, п. 201.11 ст.ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит у загальній сумі 141446 грн. в тому числі за травень 2011 року на 141446,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Укрнадраресурси» по угоді яка є нікчемною.(а.с.23-29).

Висновок про завищення позивачем податку на додану вартість за спірний період вмотивований тим, що в ході перевірки встановлена відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, що підтвердило відсутність у ТОВ «Укрнадраресурси» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Таким чином на підставі викладеного, у пункті 4 акту від 19.04.2012 р. № 11/22-01235834 зроблено висновок про нікчемність угод між позивачем та ТОВ «Укрнадраресурси».

На підставі акту перевірки від19.04.2012 р. № 11/22-01235834, ДПІ в м. Лисичанську винесено податкове повідомлення-рішення № 0000112200 від 14.05.2012р., згідно якого було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 141447,00 грн., в тому числі за основним платежем - 141446,00 грн., за штрафними санкціями -1 грн.(а.с.16).

Не погодившись із зазначеним повідомленням-рішенням позивач подав скаргу до Державної податкової служби в Луганській області за вих. №368 від 24.05.2012 (а.с.18-19).

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 17.07.2012 №12256/10-408 Державна податкова служба в Луганській області податкове повідомлення-рішення № 0000112200 від 14.05.2012р. залишено без змін, а скаргу без задоволення.(а.с.21-22).

Відповідно до матеріалів справи 18.04.2012 головним бухгалтером КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів» було отримано повідомлення від 18.04.2012 №6 та копію наказу від 17.04.2012 № 63 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, про що свідчить її особистий підпис у розписці №6.

Відповідно до повідомлення від 18 квітня 2012 року №6 відповідачем було запропоновано позивачу починаючи із 18 квітня 2012 року забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Позивачем на вказане повідомлення було надано всі витребувані документи у встановлений законом термін.

Спірним у даній справі є реальність господарських операцій між КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів» та ТОВ «Укрнадраресурси», що є підставою для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,колегія суддів вважає,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню,а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до п. 14.1.179, 14.1.181, ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає в разі здійснення операцій зокрема з придбання товарів. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту вважається дата тієї дії, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів; дата отримання платником податків товарів, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пп. 201.8 ст. 208 Податкового кодексу України, право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податків.

Згідно пп. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Таким чином, Податковим кодексом України передбачено лише єдиний випадок не включення юридичними особами, які зареєстровані платниками ПДВ, до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість Податковий кодекс України не передбачає.

Абзацем 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими Податковим кодексом України.

При цьому абзацем 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податкового кодексу України.

Отже умовою правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту є придбання ним товарів або послуг з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Метою укладання таких угод повинно бути настання реальних наслідків з придбання товарів або послуг.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні"первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції між КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів» та ТОВ «Укрнадраресурси» було укладено договір комісії №К-25/11 від 15.12.2010 р.(а.с.30-31).

Відповідно до зазначеного договору комісії КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів» є комітентом, а ТОВ «Укрнадраресурси» - комісіонером.

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 «Предмет договору» договору комісії №К-25/11 від 15 грудня 2010 року комітент доручає, а комісіонер бере на себе зобов'язання укласти за винагороду від свого імені та за рахунок комітента договори спрямовані на купівлю (поставку) останньому в 2011 році природного газу.

Відповідно до п. 3.7 розділу 3 «Порядок та умови виконання комісійного доручення» зазначеного договору комісіонер передає комітенту придбаний для нього газ, в об'ємах, зазначених у п. п. 2.1 цього договору, у мережі ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».

Відповідно до п. п. 5.1.10 п. 5.1 розділу 5 «Зобов'язання сторін» для забезпечення можливості виконання комісіонером свого обов'язку комітент зобов'язується укласти договори на транспортування природного газу по території України з ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».

З матеріалів справи вбачається, що між КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів» та дочірньою компанією «Укртрансгаз» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» було укладено договір №5СД/19П/10 від 04.01.2010 р.

Відповідно до розділу 9 «Термін дії договору» встановлено наступний термін - з 01.01.2010 по 31.12.2010. Якщо станом на 01.01.2011 між сторонами не укладено новий договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, дія цього договору продовжується до укладання нового договору.

Виконання зобов'язань сторонами за вищезазначеними договорами підтверджені наданими позивачем до перевірки та наявними в матеріалах справи, актом приймання - передачі об'ємів природного газу від 31 травня 2011 року, актом виконаних послуг від 31 травня 2011 року, актом надання послуг з транспортування природного газу від 31 травня 2011 року, податковими накладними та іншими первинними документами. Також виконання позивачем зобов'язань стосовно перерахування комісіонеру грошових коштів, необхідних для виконання ним договірних зобов'язань по укладанню договорів придбання газу та суми комісійних винагород підтверджені наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів» виконав вищезазначені зобов'язання за договором комісії №К-25/11 від 15 грудня 2010 року та позивачем податковий кредит з податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Укрнадраресурси» сформовано у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Висновок відповідача щодо нікчемності укладених договорів ґрунтується на тому, що начебто він має протиправний характер та суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок.

Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Посилання відповідача на нікчемність даних договорів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

Суд першої інстанції посилається на те, з чим погоджується судова колегія, що ніяких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні. Отже реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджена зібраними у справі письмовими доказами.

Таким чином,колегія суддів вважає, що судом першої інстанції була надана належна оцінка доказам, зібраним у справі з достатньою всебічністю.

Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції, відсутні.

Керуючись ст. ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/6017/2012 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/6017/2012 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий: І.А. Васильєва

Судді: В.Г.Яманко

Е.Г.Казначеєв