Постанова № 27505095, 16.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2012 року 11:06 № 2а-11732/12/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СтілАрм»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києві ДПСпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача Куча П.В. Від відповідачаШуневич В.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 16.10.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач ТОВ «СтілАрм»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції Голосіївському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення рішення.

Ухвалою суду від 28.08.12р. відкрито провадження, завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судових засіданнях оголошувалось перерви з метою отримання усіх необхідних доказі.

В судове засідання 16.10.12р. з'явились сторони.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені у позові та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, в обґрунтування зіслався на обставини викладені у письмових запереченнях.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СтілАрм»з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Фосаж-Медіамаркет»за період з 01.09.11р. по 30.09.11р. За результатами перевірки складено акт від 17.07.12р. за № 215/1-22-20-30264554 (надалі -акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на за вересень 2011року на суму 348 473,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначеного вище порушення Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі 08.08.12р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0003352220 яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 435 591,25грн. включаючи штрафні санкції в розмірі 87 118,25грн.

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що спірне рішення винесено податковим органом у зв'язку із встановленням завищення позивачем податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи на формування податкового кредиту у квітні 2011року вплинули взаємовідносини позивача з ТОВ «Фосаж-Медіамаркет».

Висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту ґрунтуються за встановленні відсутності можливості настання реальних наслідків за договором украденим позивачем з ТОВ «Фосаж-Медіамаркет».

Так зокрема відповідачем з Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фосаж-Медіамаркет»з питань взаємовідносин з ТОВ «Експерт-Софт Плюс»від 07.05.12р.за № 1160/22-4/33498731, встановлено, що у числі контрагентів ТОВ «Фосаж-Медіамаркет»є ТОВ «Експерт-Софт Плюс»яке в свою чергу має ознаки фіктивності, оскільки встановлено що таке мало взаємовідносини з ТОВ «Компанія ОВС», а тому і у ТОВ «Фосаж-Медіамаркет»не було реальної можливості виконати свої зобов'язання перед позивачем.

При цьому з акту перевірки та пояснень відповідача у судових засіданнях, первинна документація при визначенні заниження позивачем податку на додану вартість хоча і досліджувалась, однак до уваги не бралась, оскільки такі на переконання податкового органу не відображають реальності настання подій на таким, в силу нікчемності довогору укладеного позивачем з ТОВ «Фосаж-Медіамаркет».

Аналіз наведених податковим органом обґрунтувань підставності винесення спірного податкового повідомлення-рішення дозволяє зробити висновки щодо не вжиття податковим органом всіх необхідних заходів для встановлення дійсних обставин та відповідно правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість позивачем, перевірка проведена на підставі формальних обставин, при цьому реальність настання наслідків за правочинами не досліджувались.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 02.09.2011р. між ТОВ «СтілАрм»та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет»укладений договір поставки товару №01-09/11, при цьому кількість товару, номенклатура товару, якісні та кількісні характеристики, асортимент визначаються у Специфікаціях : 12.09.2011р. специфікація № 1, 14.09.2011р. специфікація № 2, 15.09.2011р. специфікація № 3, 20.09.2011р. специфікація № 4, 26.09.2011р. специфікація №5, що є додатками до цього договору (копії наявні в матеріалах справи).

В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем додано до матеріалів справи копії видаткових накладних: №61 від 12.09.11р., № 62 від 14.09.11р., № 63 від 15.09.11р. № 64 від 20.09.11р., № 65 від 26.0.9.11р., рахунків на оплату: №СФ-0000064 від 12.09.11р., №СФ-0000065 від 14.09.11р., СФ-0000066 від 15.09.11р., №СФ-0000067 від 20.09.11р., № СФ-0000068 від 26.09.11р., податкових накладних № 65 від 12.09.11р., №66 від 14.09.11р., № 67 від 15.09.11р., №68 від 20.09.11р. № 69 від 26.09.11р. В підтвердження здійснення оплати отриманого від ТОВ «Фосаж-Медіамаркет»позивачем додано копії платіжних доручень.

Крім того позивачем додано копії товарно - транспортних накладних від 12.09.11р., 14.09.11р., 15.09.11р., 20.09.11р., 26.09.11р. та додано копію договору оренди приміщень, в тому числі складських на які здійснювалось поставку товарів, від 01.03.2010р. укладеного позивачем з ТОВ «ТІСО».

Таким чином не можливо погодитись з міркуваннями податкового органу щодо відсутності настання реальних наслідків по даному договору.

Суд оцінюючи доводи відповідача про фіктивність укладених позивачем з ТОВ «Фосаж-Медіамаркет»договору приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах ст.234 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з цією статтею фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідачем не доведено безтоварності правочинів позивача з ТОВ «Фосаж-Медіамаркет» та не надано відповідних судових рішень, якими укладені позивачем з ТОВ «Фосаж-Медіамаркет».договори визнано недійсними.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про нікчемність (недійсність) правочинів вчинених Позивачем та ТОВ «Фосаж-Медіамаркет». з наступних підстав.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки укладені позивачем з ТОВ «Фосаж-Медіамаркет»правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсними наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені позивачами правочини з ТОВ «Фосаж-Медіамаркет»мають ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів -не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

Згідно з п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу)

Згідно з приписами п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «Фосаж-Медіамаркет», що містяться в матеріалах справи, яке було на момент їх видачі зареєстроване у встановленому порядку податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і йому відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Отже, за таких обставин суд вважає, що у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове рішення-повідомлення № 0003352220 від 08.08.2012 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва.

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В.Смолій