Постанова № 27504941, 07.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 листопада 2012 р. № 2-а- 8889/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі - Тайцеві А.Л.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Джиджавадзе Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Державної податкової служби у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Державної податкової служби у Харківській області за № 0000521704 від 02.03.2012 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на незаконність спірного рішення, невідповідність висновків, які викладені в акті перевірки, фактичним обставинам у справі та нормам чинного законодавства України. Позивач наполягає на реальності укладених договорів із ТОВ «Трубопласт Україна», ПП «ОВД-Трейд» та ПП «Хармарт» посилаючись на первинні документи (податкові та видаткові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, договори, платіжні та інші документи за перевіряємий період). Висновки перевірки про порушення п.п.201.4, 201.5, 201.6, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України вважає безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

В період часу з 12.01.2012р. по 18.01.2012р. ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФО-П ОСОБА_3 за період з 01.06.2011р. по 30.09.2011р. з питання взаєморозрахунків з ТОВ «Трубопласт Україна» (код ЄДРПОУ 37189531), ПП «Хармарт» (код ЄДРПОУ 34018183), ПП «ОВД-Трейд» (код ЄДРПОУ 37091177), за результатами якої складено акт від 25.01.2012р. № 207/174/НОМЕР_2.

Згідно висновку акту виїзної планової перевірки від 25.01.2012р. №207/174/НОМЕР_2 податковим ревізором-інспектором встановлені порушення ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ «Трубопласт Україна» за червень 2011р., з ПП «ОВД-Трейд» за липень 2011р., з ПП «Хармарт» за серпень-вересень 2011р., а також порушення п.п.201.4, 201.5, 201.6, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України з урахуванням змін та доповнень, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 52080,12 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, начальником ДПІ у Московському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 0000521704 від 02.03.2012р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 59 404,10 грн. (в т.ч. основний платіж - 52 080,12 грн., штрафні (фінансові) санкції - 7 323,98 грн.).

Висновки акту перевірки ґрунтуються на висновках акту ДПІ у Київському районі м. Харкова від 09.11.2011р. № 791/235/37189531 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Трубопласт Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства їх реальності, повноти відображення в обліку за період червень-липень 2011р.», акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 22.09.2011р. № 536/2305/37091177 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ОВД-Трейд», щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2011р.», акту ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 30.11.2011р. № 3615/23-212/34018183 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Хармарт», щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2011р. по 31.10.2011р.».

Як вбачається з тексту акту документальної невиїзної перевірки від 25.01.2012р. №207/174/НОМЕР_2, у вище перелічених актах інших ДПІ зроблено висновок що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Трубопласт Україна», ПП «ОВД-Трейд», ПП «Хармарт» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача».

На підставі викладеного, відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем вимог ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість через безпідставне включення податкових накладних, отриманих в порушення п.п.201.4, 201.5, 201.6, 201.7 ст.201 ПК України від ТОВ «Трубопласт Україна», ПП «ОВД-Трейд», ПП «Хармарт».

Судом встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 фактично протягом перевіряємого періоду здійснювала торгівлю господарчими товарами - миючими засобами, спецодягом, канцелярськими товарами, товарами побутової хімії, які отримувала від ТОВ «Трубопласт Україна», ПП «ОВД-Трейд» та ПП «Хармарт» без укладання договорів про поставку згідно наданих до перевірки видаткових накладних. Всього на адресу позивача протягом перевіряємого періоду було відвантажено: ТОВ «Трубопласт Україна» на суму 136 726,90грн. (в т.ч. ПДВ 22 788,20грн.), ПП «ОВД-Трейд» на суму 64 276,25грн. (в т.ч. ПДВ 10 712,64грн.), ПП «Хармарт» на суму 111 470,52грн. (в т.ч. ПДВ 18 579,28грн.). Розрахунки між суб'єктами господарювання проведені у повному обсязі, що підтверджено наданими платіжними дорученнями.

На підставі наданих ТОВ «Трубопласт Україна» податкових накладних № 71 від 06.06.2011р., № 70 від 06.06.2011р., № 89 від 08.06.2011р., № 81 від 07.06.2011р., № 176 від 17.06.2011р., № 205 від 22.06.2011р., № 214 від 23.06.2011р., № 278 від 30.06.2011р. ФО-П ОСОБА_3 включено до податкового кредиту з ПДВ 22 788,20грн., в т.ч. за червень 2011р. - 22 788,20 грн.

На підставі наданих ПП «ОВД-Трейд» податкових накладних № 9 від 01.07.2011р., № 28 від 04.07.2011р., № 110 від 13.07.2011р., № 171 від 20.07.2011р., № 179 від 21.07.2011р. ФО-П ОСОБА_3 включено до податкового кредиту з ПДВ 10 712,64грн., в т.ч. за липень 2011р. - 10 712,64 грн.

На підставі наданих ПП «Хармарт» податкових накладних № 17 від 01.08.2011р., № 55 від 05.08.2011р., № 63 від 08.08.2011р., № 102 від 12.08.2011р., № 27 від 01.09.2011р., № 52 від 02.09.2011р., № 65 від 05.09.2011р., № 112 від 12.09.2011р., № 194 від 23.09.2011р. ФО-П ОСОБА_3 включено до податкового кредиту з ПДВ 18 579,28грн., в т.ч. за серпень-вересень 2011р. - 18 579,28 грн.

Суми ПДВ по зазначеним податковим накладним відображені у реєстрах отриманих податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V «Податок на додану вартість» цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи вимоги зазначених норм Податкового кодексу України позивач мав право на нарахування податкового кредиту по придбаним товарам, оскільки їх придбано з метою подальшого використання в межах господарської діяльності.

Право на нарахування податкового кредиту у позивача виникло на підставі податкових накладних, що засвідчують факт отримання позивачем господарчих, побутових товарів, миючих засобів, спецодягу, канцелярських товарів, товарів побутової хімії.

Судом встановлено, що первинні документи, які були складені з посиланням на зазначені вище правочини, свідчать про відсутність дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в акті перевірки ФО-П ОСОБА_3 податковий орган посилається лише на акти перевірок, які надійшли з ДПІ у Київському районі м. Харкова, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова. В акті перевірки ФО-П ОСОБА_3 не містяться посилання на порушення позивачем норм законодавства України.

Що стосується акту ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 30.11.2011 р. № 3615/23-212/34018183 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Хармарт», то згідно з довідкою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ПП «Хармарт» є ліквідованим з 04.11.2011 року.

Вимогами п. 36.5 статті 36 та статтею 47 Податкового Кодексу України визначено виключно індивідуальну відповідальність платника податку за несвоєчасність нарахування, декларування та сплату податків до бюджету. Відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України, якщо контрагенти ФО-П ОСОБА_3 не виконали свого зобов'язання зі сплати податку на додану вартість до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цих платників податків. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту ФО-П ОСОБА_3, якщо остання виконала усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

Наявні у справі документи також не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Суд вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «Трубопласт Україна», ПП «ОВД-Трейд», ПП «Хармарт» правочини не спричиняють реального настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст. 203 ЦК України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до п.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання моменту вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини, громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, державної, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході вирішення питання щодо законності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобов'язаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає не доведеними відповідачем належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявними правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України № 0000521704 від 02.03.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 594.05 грн. (п'ятсот дев'яносто чотири гривні п'ять копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 12.11.2012 року.

Суддя Кухар М.Д.