Постанова № 27504787, 09.11.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6550/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Ліщина Н.А.,

представника відповідача - Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворскла сталь" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11 жовтня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворскла сталь" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2012 № 0000181555/161.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно зроблено висновки про нікчемність договорів укладених товариством з його контрагентами та завищення суми бюджетного відшкодування за квітень та травень 2012 року на загальну суму 101 630,00 грн., оскільки вказані взаємовідносини мають реальний характер, факт виконання яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що згідно Довідки про включення до ЄДРПОУ основним видом діяльності позивача є виробництво чавуну, сталі та феросплавів. Разом з тим, підприємством у період з січня по травень 2012 року виробництво чавуну, сталі та феросплавів не здійснювалось та ТОВ "Ворскла сталь" не отримувало доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, про що свідчить податкова звітність підприємства та збитковість за результатами його діяльності в 2012 році.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворскла сталь" зареєстровано 14.12.2004 Виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 23525528 від 01.08.2005.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД 27.10.0 Виробництво чавуну, сталі та феросплавів, 74.20.2 Діяльність у сфері геології та геологорозвідування, 45.21.1 Будівництво будівель, 51.90.0 інші види оптової торгівлі, 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 74.20.1 Діяльність у сфері інжинірингу.

В період з 29.08.2012 по 04.09.2012 працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворскла сталь" з питань декларування податку на додану вартість за період квітень, травень 2012 року, перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувались в січні, лютому березні, квітні 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.09.2012 № 3528/15-507/33285226, яким зафіксовано зокрема порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 301.1, п. 201.4, 201.6 ст. 201 та п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за квітень 2012 року на суму 55010,00 грн та за травень 2012 року на суму 46620 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцької ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000181555/161 від 26.09.2012, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 4 міс. 2012 року в розмірі 55010,00 грн та за 5 міс. 2012 року в розмірі 46620,00 грн.

З вимогою про визнання протиправним та скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Наявність належним чином оформлених бухгалтерських документів та податкових накладних виписаних на реально придбаний товар та надані послуги сторонами не оспорюється.

Відповідач в акті перевірки посилається на те, що підставою виникнення від'ємного значення по податку на додану вартість є придбання позивачем товарів, робіт, послуг, при цьому вказані товари, роботи та послуги використовувались позивачем для ведення позиційно збиткової діяльності, а не для отримання прибутку, отже не породжує бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно чинного законодавства підприємства створюється з метою одержання прибутку.

Суд не погоджується з вказаними висновками податкового органу зробленими в акті перевірки № 3528/15-507/33285226 від 11.09.2012 у зв'язку з наступним Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворскла сталь" створено з метою будівництва заводу по виготовленню сталі. Господарська діяльність позивача направлена на будівництво металургійного заводу, який після введення в експлуатацію буде здійснювати виробництво сталі. Для здійснення статутної діяльності позивач отримав наступні дозволи дозвіл Полтавської облдержадміністрації № 1-101/491 від 27.04.2005 на підготовку матеріалів погодження місця розташування об'єкта (розміщення металургійного заводу потужністю 3 млн. тон продукції на рік) на території Дмитрівської сільської ради м. Комсомольська Полтавської області, рішення 26 - ї сесії 4-го скликання Дмитрівської сільської ради м. Комсомольська Полтавської області від 26.07.2005 "Про затвердження умов погодження місця розташування металургійного заводу", рішення Полтавської області ради від 20.10.2005 "Про погодження місця розташування об'єкта ТОВ "Ворскла сталь" під будівництво металургійного заводу в межах Дмитрівської сільської ради м. Комсомольська Полтавської області.

Крім того, між позивачем та Полтавською облдержадміністрацією укладено договір оренди землі. Згідно умов якого земельна ділянка надана орендарю в оренду під будівництво металургійного заводу.

ТОВ "Ворскла сталь" отримано зведений комплексний висновок № 28/233 від 01.02.2007 державного підприємства "Центральна служба Укрдержінвестекспертизи" щодо схвалення техніко-економічного обґрунтування будівництва металургійного заводу потужністю 3 млн. тонн слябів на рік.

З метою будівництва вказаного заводу позивачем отримано Дозвіл на виконання підготовчих робіт пов'язаних з будівництвом який видано Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області від 09.11.2010 № П17-10/П, а також 29.05.2012 здійснено реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт.

Для здійснення будівництва заводу по виготовленню сталі позивачем було укладено договори поставки, кіпівлі-продажу, договори на проведення інженерно-геологічної експертизи, підряду, будівельного підряду.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно зроблено висновок про нікчемність договорів по придбанню товарів, робіт та послуг для спорудження основних фондів.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок щодо доказування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення покладено на відповідача у справі - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області від 26.09.2012 № 0000181555/161.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворскла сталь" витрати зі сплати судового збору в сумі 1524 грн. 46 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2012 року.

Суддя С.С. Бойко