Постанова № 27504725, 14.11.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6736/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Нальотов А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2012 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач просив визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0036691702/25158 від 18.09.2012 року, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9 467 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 4 733,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесено на підставі акту перевірки від 27.07.2012 року №2529/17-311/НОМЕР_1, який складено за результатами позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 взаємовідносин з ПП Фірма „Злагода- Світ" (код ЄДРПОУ 37791735) за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року та у висновках якого відображено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.4 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого до складу податкового кредиту за січень 2012 року останнім неправомірно віднесено суму ПДВ в розмірі 9 467 грн. Наголошував на помилковості таких висновків податкового органу та протиправності оскаржуваного рішення, оскільки господарські операції з ПП Фірмою „ Злагода- Світ", що стали об'єктом оподаткування та за рахунок яких сформовано спірний податковий кредит, належним чином підтверджені первинними документами з необхідними реквізитами для таких документів. Наголошував на тому, що первинні документи фіксують факти реального здійснення оподаткованих господарських операцій та на час їх здійснення продавець та покупець були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Стверджував, що ФОП ОСОБА_3 виконано у повному обсязі всі вимоги норм, на порушення яких посилається податковий орган, оскільки суми податку, сплачені в ціні придбаних товарів ( послуг), підтверджені податковими накладними, які оформлені відповідно до приписів ст.201 Податкового Кодексу України, та, відповідно, з дати отримання яких у позивача виникло право на формування податкового кредиту у спірному звітному періоді. Позивач посилався на відсутність повноважень у податкового органу робити висновок про нікчемність договорів, на підставі яких здійснювались оподатковані господарській операції, щодо яких проведено донарахування грошового зобов'язання, оскільки відповідачем не встановлено обґрунтованих фактів, які б підтверджували, що вказані договори суперечать інтересам держави і суспільства, а наміри платників були спрямовані на ухилення від сплати податків. Крім того, зазначав про безпідставність висновків податкового органу про відсутність права у позивача на формування податкового кредиту від операцій з ПП Фірмою „Злагода -Світ", вмотивованих відсутністю у останнього основних фондів, виробничих потужностей , трудових ресурсів, транспортних засобів, що, як на думку податкового органу, виключає можливість виконання останнім своїх договірних зобов'язань. Жодною нормою закону не встановлено залежність права платника податку на формування податкового кредиту від наявності у його контрагента трудових та інших ресурсів для виконань своїх договірних зобов'язань, оскільки ПП Фірма „Злагода -Світ" має нічим не обмежене право укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Відтак, як на думку позивача, висновки податкового органу, на підставі яких винесено спірне податкове - повідомлення рішення є безпідставними, ґрунтуються лише на припущеннях без наведення підтверджуючих фактичних обставин про порушення платником приписів податкового законодавства. Тому оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим та протиправним, а відтак, підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх у повному обсязі. Додатково із залученням документів надала пояснення стосовно проведення оподаткованих господарських операцій, оформлення документів на підтвердження їх здійснення та використання купленого товару у господарській діяльності позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на законність, обґрунтованість та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення -рішення. Зазначав про те, що перевіркою встановлено відсутність у ПП Фірми „Злагода -Світ" необхідних умов для здійснення своєї господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань в силу відсутності у останнього основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відтак, угоди, укладені між позивачем та вказаним контрагентом, носять фіктивний характер, а сформований позивачем податковий кредит не є дійсним. Стверджував, що діяльність ФОП ОСОБА_3 та ПП Фірми "Злагода -Світ" спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, у зв'язку з чим позивач здійснив лише видимість придбання товарів ( послуг) від контрагента, які в дійсності ними не реалізовувались, а лише полягали в документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків. Відтак, як на думку відповідача, встановлені податковим органом факти виключають право позивача на формування податкового кредиту від сплачених сум ПДВ в ціні отриманих товарів від ПП Фірми „Злагода -Світ" у відповідному звітному періоді. Тому, оскаржуване рішення Кременчуцької ОДПІ є законним, обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_3 (ідентифікаційний код -НОМЕР_2) зареєстрований як Фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 03.12.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 30).

Позивач взятий на податковий облік Кременчуцькою ОДПІ, зареєстрований платником податку на додану вартість 22.01.2008 року, про що видане свідоцтво НОМЕР_3 (а.с. 31).

Кременчуцькою ОДПІ на підставі повідомлення від 16.07.2012 року №1476/9 та наказу від 16.07.2012 року №1538 проведено невиїзну позапланову перевірку суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 взаємовідносин ПП Фірмою „Злагода -Світ" за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

За результатами даної перевірки Кременчуцькою ОДПІ складений акт від 27.07.2012 № 2529/17-311/НОМЕР_1 (надалі -Акт перевірки), у висновках якого відповідачем встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 п.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.4 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого до складу податкового кредиту за січень 2012 року позивачем неправомірно віднесено суму ПДВ в розмірі 9 467 грн. (а.с.5 -13).

Позивачем було подано заперечення до Акту позапланової невиїзної перевірки від 27.07.2012 № 2529/17-311/НОМЕР_1, яке листом відповідача від14.09.2012 року №6453/0/17 залишено без задоволення , а висновки Акту - без змін.

У зв'язку зі встановленням в ході проведення перевірки порушення вимог податкового законодавства, Кременчуцькою ОДПІ на підставі Акту було винесене податкове повідомлення-рішення № 0036691702/25158 від 18.09.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9 467 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 4 733,50 грн. (а.с.23).

Вказане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось позивачем в порядку адміністративного оскарження.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Кременчуцької ОДПІ, позивач звернувся до суду із позовом про визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню та перевіряючи його на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про його необґрунтованість, а відповідно -протиправність, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач посилався як на правову підставу його винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем п.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.4 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого до складу податкового кредиту за січень 2012 року останнім неправомірно віднесено суму ПДВ в розмірі 9 467 грн.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та /або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що були визначені абзацом першим цього пункту.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Суд знаходить помилковими висновки податкового органу про порушення позивачем вказаних норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

В ході проведення Кременчуцькою ОДПІ перевірки встановлено укладення між ФОП ОСОБА_3 (Покупець ) і ПП Фірма „Злагода -Світ" (Продавець) договору №0310, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити автозапчастини в асортименті (Товар), відповідно до умов Договору. (а.с.38)

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання даної угоди представником позивача надано суду рахунки -фактури, видаткові накладні, податкові накладні, згідно яких придбано за вищевказаним договором автозапчастини в асортименті із визначенням їх найменувань, кількості та якості. На підтвердження оплати господарських операцій позивачем були надані платіжні доручення. Згідно пояснення представника позивача, товар транспортував директор підприємства на власному автомобілі. Вказане підтверджується наданими суду документами про право власності на автомобіль та оформленими належним чином товарно - транспортними накладними. (а.с. 39-62)

Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, крім того належне оформлення податкових накладних не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Так, в ході судового розгляду справи представником позивача надано пояснення стосовно використання купленого товару у господарській діяльності та подальшої його реалізації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем куплений товар був реалізований. Подальший рух та реалізація товару отриманого від ПП Фірма „Злагода -Світ" підтверджується наданими представником позивача договором купівлі - продажу, укладеним між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ „Недра Донбасса" від 10.08.2011, договором поставки №1001 від 10.01.2012 року, укладеним між ФОП ОСОБА_3 та ПАТ „Миронівський хлібопродукт", договором перевезення вантажів №8273 від 14.11.2011 року, укладеним між позивачем та ТОВ „Транспортна компанія „САТ". (а.с. 129 -138)

На підтвердження реальності даних операції представником позивача було надано рахунки -фактури, видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі- прийняття робіт (надання послуг), товарно- транспорті накладні та довіреності, відповідно до яких зазначений товар був переданий працівникам вказаних контрагентів ( а.с. 139-222, 228-240). Крім того, суду надані докази надходження позивачу коштів за вказаний реалізований товар. (а.с. 223-227)

З урахуванням зазначеного, позивачем податковий кредит сформований у січні 2012 року за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; товар, в ціні якого ФОП ОСОБА_3 сплачені суми податку на додану вартість, використаний в господарській діяльності позивача і отриманий від контрагента, що зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню товару від ПП Фірма „Злагода -Світ" , подальше використання в господарській діяльності позивача та реалізацію його на користь контрагентів - покупців, оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про ПДВ" , Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як припущення суд розцінює посилання податкового органу на відсутність у ПП Фірма „Злагода -Світ" основних фондів, виробничих потужностей , трудових ресурсів, транспортних засобів, що виключає, як на думку відповідача, можливість виконання вказаним контрагентом своїх договірних зобов'язань. Жодною нормою закону не встановлено залежність права платника податку на формування податкового кредиту від наявності у його контрагента трудових та інших ресурсів для виконань своїх договірних зобов'язань, оскільки ПП Фірма „Злагода -Світ" має нічим не обмежене право укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Відтак, суд критично оцінює твердження податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за відповідний звітний період за рахунок сплачених сум ПДВ в ціні господарських операцій з ПП Фірма „Злагода -Світ", оскільки вони ґрунтуються лише на суб'єктивних доводах відповідача.

Безпідставними суд вважає і висновки відповідача щодо фіктивного характеру господарської діяльності ПП Фірма „Злагода -Світ", яке спрямовує її на надання податкової вигоди третім особам, оскільки вказане податковим органом не підтверджено жодними фактичними доказами.

При цьому суд відкидає доводи відповідача, зазначені в Акті перевірки, з приводу нікчемності угод, укладених між позивачем та ПП Фірма „Злагода -Світ" , враховуючи наступне.

Викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентом позивача вимог ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0036691702/25158 від 18.09.2012 року визнати протиправним і скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у сумі 142,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19 листопада 2012 року.

Суддя І.С. Шевяков