Рішення № 27501178, 08.11.2012, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 0513/3469/2012

,

Справа № 2/0513/1109/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2012 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої -судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Мітюхіній О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровьске»про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровьске»(далі за текстом ПАТ «ШУ «Покровське») про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, в обґрунтування якого вказав, що він 30.09.1993 року був прийнятий на роботу гірничим працівником очисного вибою 5 розряду підземним, з повним робочим днем в шахті до ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна № 1», яка з 07.09.2010 року буда перейменована на ПАТ «ШУ «Покровське». 27.09.2011 року його було звільнено з шахти на підставі п.2 ст.40 КЗпП України в зв'язку з невідповідністю стану його здоров'я виконуваній роботі. Під час роботи у відповідача він захворів на професійне захворювання, втратив 50 % своєї працездатності, отримав третю групу інвалідності, що підтверджується висновком МСЕК від 01.10.2012 року. Професійне захворювання стало наслідком тривалої дії тяжких і шкідливих умов праці відповідача. Через отримане захворювання він змушений проходити тривалі курси лікування, вважає себе хворим на професійне захворювання з 2005 року, коли вперше з'явилися болі в поперековому відділі хребта, оніміння пальців правої стопи. З 18.07.2011 року по 29.07.2011 року, з 02.09.2011 року по 16.09.2011 року він лікувався в стаціонарі в Красноармійській районній лікарні з діагнозом загострення хронічного вертеброгенного попереково-крижового радикуліту з вираженим больовим, м/тонічеським, правостороннім корінцевим синдромами, статико-динамічними порушеннями хребта у стадії тривалого загострення. З 2010 року біль став постійним, в зв'язку з чим він неодноразово лікувався амбулаторно у терапевта за місцем проживання. Проте справжнє погіршення здоров'я він відчув в 2007 році. З 09.02.2012 року по 20.02.2012 року він знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні районної лікарні з діагнозом: попереково-крижовий радикуліт з вираженим больовим, м/тонічеським, правостороннім корінцевим синдромами, статико-динамічними порушеннями хребта. З 22.06.2012 року по 04.07.2012 року проходив лікування у Обласній клінічній лікарні профзахворювань м.Донецька з первинним вищевказаним діагнозом. 05.09.2011 року йому була зроблена магнітно-резонансна томографія пояснічного відділу хребта, як висновок остеохондроз поперекового відділу хребта з наявністю запального компонента в попередньому відділі краніальной замикательної пластики і тіла L 3 хребця, латеральними протрузіями дисків Th12-L1, L1-L2L2-L3 і вираженою протузією диска L5-S1, можливо формуванням грижі на цьому рівні. Деформуючий спонділез, спондилоартроз. Дрібна грижа шморля L4 хребця. Антелістез L5 хребця. Невропатологом 26.06.2012 року йому встановлений діагноз: хронічний остеохондроз протрузії дисків L1-L2, L2-L3, грижа диска L5-S1.09.08.2012 року комісією санітарно-епідеміологічної служби м.Красноармійська був складений акт розслідування хронічного захворювання, де було вказано, що професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовлених впливом виробничого фактору тяжкості праці. Заподіяна йому моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав під час роботи в тяжких та шкідливих умовах праці, котрі переносить до теперішнього часу. Його постійно турбують болі в попереку, швидка втома в нижніх кінцівках при ходьбі, оніміння пальців стопи, через що він періодично звертається за допомогою до лікарів, проходить лікування, змушений витрачати на це немалі кошти, тоді як він вже більше року не працює, знаходиться на пенсії, коштів для утримання своєї сім'ї бракує, і він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Приймаючи до уваги характер взаємовідносин позивач вважає, що шкода немайнового характеру, яку він отримав, не може бути йому відшкодована повністю, він не отримає від будь-якого відшкодування повного психологічного або фізичного задоволення, так як немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути відповідною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування моральної шкоди 40000 грн. та понесені ним судові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, у розмірі 1500 грн.

Позивач ОСОБА_2. до судового засідання не з,явилися, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, письмово повідомив суд про розгляд справи у його відсутність за участі його представника ОСОБА_1, на позові наполягає.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги свого довірителя.

Представник відповідача -ПАТ «ШУ «Покровське»до суду не з,явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, письмово сповістив суд про розгляд справи у його відсутність, надавши судові письмові заперечення, згідно за якими єдиною правовою підставою для компенсації особі, що перебуває у трудових відносинах, моральної шкоди у разі отримання нею виробничої травми чи професійного захворювання за рахунок роботодавця на теперішній час є ст.237-1 КЗпП України, частиною другою якої передбачено, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Виплата моральної шкоди застрахованим особам здійснювалась на підставі Закону України «Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за рахунок страхових внесків, які здійснювали підприємства. Проте зазначений порядок скасовано. Таким чином, в Україні на теперішній час відсутній законодавчий акт , що регулює спірні відносини. Крім того, позивачем не обґрунтовано розрахунок моральної шкоди, не надано медичних документів у підтвердження перенесення ним стресових і інших негативних проявів стану його здоров,я.

Представник третьої особи -відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Красноармійськ Донецької області (далі за текстом -Фонд) до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач з 30.09.1993 року по 27.09.2011 року працював у ПАТ «ШУ «Покровське» у якості гірничого робітника очисного вибою 5 розряду з повним робочим днем у шахті, звільнившись з роботи за п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров'я (а.с.13-19).

За медичним висновком лікарсько-експертної комісії Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна клінічна лікарня профзахворювань»від 03.07.2012 року ОСОБА_2 вперше встановлено діагноз: хронічна попереково-крижова радикулопатія з вираженим м'язово-тонічним, лівобічним корінцевим больовим синдромом, статико-динамічними порушеннями, рецидивуючий перебіг, захворювання професійного характеру; також йому була протипоказана робота в умовах дії фізичних навантажень, несприятливому мікрокліматі, у підземних умовах; професією, відповідальною за розвиток професійного захворювання, встановлено професія гірника очисного вибою (а.с.30-31).

Через встановлену хворобу ОСОБА_2 з 22.06.2010 року по 19.07.2010 року (28 днів), з 18.07.2011 року по 29.07.2011 року (12 днів), з 09.02.2012 року по 20.02.2012 року (11 днів), з 22.06.2012 року по 04.07.2012 року (12 днів) лікувався як амбулаторно, так і в умовах неврологічного відділення Красноармійської центральної районної лікарні та Димитровській центральній міській лікарні. З 02.09.2011 року по 16.09.2011 року (14 днів) продовжував лікування у неврологічному відділенні комунальної лікувально-профілактичної установи «Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання»(а.с.24-25, 27, 28,29, 32, 33).

06.08.2012 року за результатами розслідування хронічного професійного захворювання відносно позивача ОСОБА_2 складено акт за формою П-4, затверджений головним державним санітарним лікарем м.Красноармійськ 09.08.2012 року. У п.п.16, 17 даного акту зазначено, що причиною професійного захворювання позивача є довготривалий період його роботи у шкідливих умовах, тяжкість праці, и навантаження м,язів нижніх кінцівок та тулуба (а.с.20-22).

Згідно за довідкою до акту огляду МСЕК від 01.10.2012 року позивачу у зв'язку з професійним захворюванням вперше встановлено 50% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності строком до 01 жовтня 2014 року, з рекомендаціями медикаментозного та санаторно-курортного лікування, протипоказаннями до тяжкої фізичної праці, роботи у підземних несприятливих метеоумовах, у вимушеній робочій позі (а.с.23).

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до ст.46 Конституції України право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно до ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно за ч.1 ст.9 Закону України «Про охорону праці»відшкодування шкоди, завданої робітнику внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється Фондом у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 № 1105-ХIV (далі Закон № 1105-ХIV), що набрав чинності з 01.04.2001 року.

Обов,язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, які потерпіли на виробництві, до внесення змін до Закону № 1105-Х1У на підставі Закону України від 23.02.2007 року № 717-У, був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

За отриманим професійним захворюванням позивачу вперше була встановлена втрата професійної працездатності 01.10.2012 року, тому суд керується законодавством, діючим у зазначений період часу, тобто на час виникнення спірних правовідносин, бо це регламентовано ст.5 ЦК України, згідно якої акти цивільного законодавства, до яких відноситься Закон № 1105-ХIV, регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки Фонд на час виникнення спірних правовідносин не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання таку шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодувати роботодавець на підставі ст.2371 КЗпП України, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Наявність небезпечних і шкідливих умов праці у відповідача встановлена актом розслідування хронічного професійного захворювання у ОСОБА_2

Суд вважає, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з встановленням йому стійкої втрати працездатності внаслідок отриманого ним професійного захворювання, а висновок МСЭК від 01.10.2012 року підтверджує наявність факту спричинення шкоди його здоров,ю, яка привела до фізичних і моральних страждань позивача.

Як зазначено вище, ОСОБА_2 неодноразово звертався за медичною допомогою до медичних установ через захворювання, яке визначено професійним. В історіях його хвороб, зокрема за 2012 рік (№№ 1123/141, 4473, а.с.28, 29), зафіксовано скарги на стійкий біль у попереково-крижовій зоні, особливо під час нахилів та поворотів тулуба, слабкість і оніміння у ногах, болючість при пальпації за ходом нервів, відчуття тяжкості, малорухомості хребта.

Отримане позивачем захворювання вимагає від нього продовження лікування, обмежило виконувати будь-яку фізичну працю.

Наведене свідчать про те, що позивач тривалий час зазнавав і по теперішній час зазнає фізичну біль і психічні страждання, внаслідок чого порушилися його нормальні життєві зв'язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Але сума, в яку позивач оцінив заподіяну моральну шкоду і яка за його оцінкою становить 40000 грн., є завищеною і не відповідає отриманим ним моральним стражданням. При визначенні суми відшкодування заподіяної позивачеві моральної шкоди суд враховує характер, обсяг, тривалість зазнаваних позивачем страждань, його стан здоров,я, розмір і строковий характер втрати працездатності, істотність вимушеності змін у життєвих стосунках потерпілого, те, що отримане ним ушкодження здоров,я заважає йому вести повноцінний спосіб життя, вимагає від нього додаткових зусиль для його організації. Тому, виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає можливим визначити позивачу розмір відшкодування моральної шкоди у 21000 грн.

Позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги, укладеного з юридичною фірмою «ІНФОРМАЦІЯ_2»11.10.2012року, за п.2.1 якого фірма представляє інтереси клієнта як позивача по цивільній справі, складає позовну заяву, листи, запити, виконує інші процесуальні дії по справі у судах першої інстанції, надає консультативні послуги (а.с.34).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 187 від 11.10.2012 року юридична фірма «ІНФОРМАЦІЯ_2»прийняла від ОСОБА_2 на підставі договору 1500 грн. (а.с.35).

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року, який набрав чинності з 01.01.2012 року, передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи у суді.

З огляду на наведене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення на його користь понесених ним витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню, оскільки договір про надання правової допомоги позивач уклав з юридичною особою, а його інтереси у суді представляла фізична особа за нотаріально посвідченою довіреністю. Крім того, надана копія договору не підписана юридичною фірмою; перелік правових послуг, за які було сплачено 1500 грн., суду не доведено.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 107,30 грн.

На підставі ст.ст.23, 268, 1167, 1172 ЦК України, ст.ст.153 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок професійного захворювання, 21000 (двадцять одна тисяча) грн. 00 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровьске»на користь держави судовий збір у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12.11.2012 року.

Суддя Ж.Є.Редько