Ухвала суду № 27496697, 05.10.2012, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1307/1-14/11 Головуючий у 1 інстанції: Цюмрак М.Д.

Провадження № 11/1390/1051/12 Доповідач: Ревер В. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2012 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Ревера В.В.

суддів Партики І.В., Вовка А.С.

за участю прокурора Малиш Н.С.

захисника ОСОБА_1

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляції засудженого ОСОБА_2 його захисника ОСОБА_1, та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Сірачинського Р.М. на вирок Жидачівського районного суду Львівської області від 11 квітня 2012 року, -

встановила:

цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Залісся Камінь-Каширського району Волинської області, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого 15.07.2003 року Жидачівським районним судом за ч.2 ст.364 КК України на п'ять років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати керівні посади на три роки та відповідно до ст.75 КК України звільненого від відбування основного покарання з іспитовим строком на один рік,

визнано винним та засуджено: за ч.3 ст.212 КК України до штрафу у розмірі 2 276 656,7 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно господарських обов'язків на підприємствах, установах чи організаціях строком на три роки та конфіскацією майна; за ч.2 ст.366 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах влади, підприємствах, установах та організаціях строком на три роки.

На підставі ст.70 КК України шляхом повного складання призначених покарань визначено покарання три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях строком на три роки з конфіскацією майна та сплатою штрафу в розмірі 2 276 656,7 грн.

На підставі ч.4 ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання два роки один місяць позбавлення волі за вироком Жидачівського районного суду Львівської області від 15.07.2003 року і за сукупністю вироків визначено остаточне покарання п'ять років один місяць позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах чи організаціях незалежно від форми власності строком на три роки та конфіскацією майна.

Відповідно до ч.3 ст.72 КК України покарання у виді штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах чи організаціях незалежно від форм власності строком на три роки та конфіскацією майна допущено до самостійного виконання.

За ч.1 ст.389 КК України ОСОБА_2 виправдано.

Відмовлено в задоволені позову прокуратури Львівської області про стягнення із ОСОБА_2 2 276 656,7 грн. шкоди заподіяної злочином.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 працюючи директором приватного підприємства «Агротех», будучи службовою особою та відповідальним згідно із ст.ст. 9, 11 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.91 року (із змінами та доповненнями), ст.10 Закону України «Про підприємство»від 19.09.91 року (із доповненнями), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»від 16.07.99 року, за організацію фінансово-господарської діяльності підприємства, бухгалтерського та податкового обліку, повноту нарахування і своєчасність сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів у встановлені законами України терміни, умисно, з корисливих мотивів шляхом заниження та приховування об'єктів оподаткування, здійснюючи фінансово-господарські операції в період часу з 4-го кварталу 2002 року по 30.09.2005 року ухилився від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах на загальну суму 2 276 656,7 грн. при наступних обставинах:

Так ОСОБА_2, знаючи про необхідність оформлення згідно Правил ведення податкового обліку розрахункових, платіжних та інших документів при здійсненні фінансово-господарських операцій в період з четвертого кварталу 2002 року по третій кварталі 2005 року, не зробив цього, та в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» з метою несплати ПДВ, неправомірно включив до податкового кредиту в жовтні, листопаді та грудні 2002 року суми податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними, внаслідок чого за четвертий квартал 2002 року умисно ухилився від сплати податку на додану вартість на загальну суму 50 100 грн.

Крім цього, здійснюючи фінансово-господарські розрахунки із ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія»відповідно до договорів №4 від 02.01.2003 року, № 4 від 01.11.2004 року, №4 від 05.01.2004 року та договору на обслуговування механізмами та машинами від 03.05.2004 року за період з січня 2003 року по вересень 2005 року ОСОБА_2, будучи директором ПП «Агротех», реалізував вищезазначеному підприємству лісоматеріали та надав послуги по навантаженню лісопродукції на загальну суму 5 626 800 грн. (в т.ч. ПДВ -937 800 грн.) відповідно до виписаних ним податкових та видаткових накладних.

В оплату за отримані товари і надані послуги, ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія»перерахувало 5 626 800 грн. на розрахунковий рахунок ПП «Агротех» № 260057166 в Жидачівському відділенні ЛОД АППБ «Аваль», які ОСОБА_2 в свою чергу знімав з рахунку кошти готівкою та використовував для придбання товарно -матеріальних цінностей без оформлення відповідних прихідних документів, чим порушив чинне податкове законодавство України.

При цьому ОСОБА_2, в порушення пп.7.7.1. п.7.7 ст.7 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року (із внесеними змінами і доповненнями), скривши вказані операції від оподаткування, не нарахувавши та не сплативши ПДВ, ухилився від сплати податку на додану вартість, що входить в систему оподаткування, в сумі 883 321 грн.

У той же час, з метою ухилення від сплати податків ОСОБА_2, в порушення п.3.1 ст.3.1 пп. 4.1.1 п. 4.1 ст.4, п.16 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року (із змінами та доповненнями), приховав проведені операції від оподаткування, не нарахував та відповідно не сплатив до бюджету податок на прибуток, що входить в систему оподаткування на загальну суму 1 293 200 грн.

Крім того, ОСОБА_2 не подав до державної податкової інспекції розрахунок по комунальному податку за третій квартал 2005 року, не нарахувавши і не сплативши комунальний податок на суму 35,7 грн., чим порушив ст. 15,22 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»від 20.05.1993 року.

Отже, ОСОБА_2 працюючи директором ПП «Агротех»за період часу з четвертого кварталу 2002 року по перше півріччя 2005 року ухилився від сплати податків на загальну суму 2 276 656,7 грн.

Також він з метою умисного ухилення від сплати податків до бюджету шляхом службового підроблення з жовтня 2002 року по вересень 2005 року, вносив до офіційних документів, якими є податкові декларації, завідомо неправдиві відомості щодо дійсного обсягу оборотів та прибутку підприємства, тобто складав і видавав завідомо неправдиві офіційні документи в податковий орган, внаслідок чого умисно ухилився від сплати податків на загальну суму 2 276 656,7 грн., що спричинило тяжкі наслідки у вигляді фактичного ненадходження в бюджет коштів в особливо великих розмірах.

На даний вирок засуджений ОСОБА_2, його захисник ОСОБА_1 та прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Сірачинський Р.М. подали апеляційні скарги.

Засуджений ОСОБА_2 в поданій апеляції просить вирок суду скасувати, як незаконний, оскільки по справі допущена неповнота. На досудовому слідстві та у суді не було з'ясовано всіх обставин справи.

Захисник ОСОБА_1 просить скасувати вказаний вирок, виправдати ОСОБА_2 та закрити провадження у справі на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину або на підставі п.2 ст.213 КПК України -за недоведеністю його участі у вчиненні злочину. У випадку неможливості виправдання ОСОБА_2 та закриття справи з вище вказаних підстав просить повернути справу прокурору Львівської області для організації додаткового розслідування або перекваліфікувати його дії на ст.367 КК України і звільнити його від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

В обґрунтування апеляції зазначає, що ні слідством , ні судом наявність умислу в діях ОСОБА_2 на ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів не встановлено. Про втрату первинних документів, які підтверджували витрати підприємства, він повідомив органи міліції. При цих обставинах перевірка господарської діяльності очолюваного ним підприємства мала би бути проведена, відповідно до вимог законодавства, за непрямим методом, чого не було зроблено. За таких обставин не було б донарахувань та фінансових санкцій, як наслідок і кримінальної справи. Всупереч вимогам ст.22 КПК України, органи досудового слідства та суд не вжили всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.

Вважає, що ОСОБА_2 за ч.3 ст.212 КК України слід виправдати та посмертно реабілітувати. Справа ж повинна бути повернута прокурору для проведення додаткового розслідування.

Також ОСОБА_2 безпідставно інкриміновано злочин передбачений ч.2 ст.366 КК України. Умислу на підробку документів слідством не встановлено, як і не підтверджено під час судового слідства. Кримінальне переслідування за цією статтею має бути припинене і ОСОБА_2 необхідно виправдати.

Крім цього вважає безпідставним приєднання судом невідбутої частини покарання за вироком Жидачівського районного суду від 15.07.2003 року, оскільки копія вироку на виконання у виконавчо-кримінальну службу не надходила, вирок сам по собі був не реалізований в зв'язку з недбалістю посадових осіб Жидачівського районного суду Львівської області.

Жодних обтяжуючих обставин в діях ОСОБА_2 не встановлено. Як вбачається з довідки Жидачівської МДПІ від 1.12.2008 року, ПП «Агротех»не мав заборгованості зі сплати податків, зборів та інших платежів до бюджету.

При обранні покарання у вигляд штрафу за ч.3 ст.212 КК України суд не врахував обставини справи, особу підсудного та вийшов за межі санкції статті, оскільки визначив суму штрафу більшу ніж передбачено санкцією вказаної частини даної статті.

Прокурор в поданій апеляції та змінах до такої просить скасувати даний вирок, а справу закрити на підставі п.8 ч.1 ст.6 КПК України.

В мотивах апеляційної скарги зазначає, що засуджений ОСОБА_2, як вбачається з свідоцтва про смерть, 27 травня 2012 року помер. Згідно п.8 ч.1 ст.6 КПК України виключається провадження у кримінальній справі стосовно померлого.

Встановивши обставини передбачені ст.6 КПК України, суд скасовує обвинувальний вирок і закриває справу. Тому даний вирок підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Заслухавши доповідь судді, виступ захисника ОСОБА_1 на підтримання поданої нею та засудженим ОСОБА_2 апеляцій, думку прокурора Малиш Н.С. про задоволення апеляції прокурора та заперечення апеляцій засудженого і захисника, обговоривши наведені доводи та вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення, а апеляції захисника та засудженого до часткового задоволення.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Як достовірно встановлено в справі, ОСОБА_2, працюючи директором приватного підприємства «Агротех», будучи службовою особою та відповідальним за організацію фінансово-господарської діяльності підприємства, бухгалтерського та податкового обліку, повноту нарахування і своєчасність сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, умисно, з корисливих мотивів, шляхом заниження та приховування об'єктів оподаткування, здійснюючи фінансово-господарські операції в період часу з 4-го кварталу 2002 року по 30.09.2005 року, ухилився від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах на загальну суму 2 276 656,7 грн.

Також він, з метою умисного ухилення від сплати податків до бюджету шляхом службового підроблення, з жовтня 2002 року по вересень 2005 року, вносив до офіційних документів, якими є податкові декларації, завідомо неправдиві відомості щодо дійсного обсягу оборотів та прибутку підприємства, тобто складав і видавав завідомо неправдиві офіційні документи в податковий орган, внаслідок чого умисно ухилився від сплати податків на загальну суму 2 276 656,7 грн., що спричинило тяжкі наслідки у вигляді фактичного ненадходження в бюджет коштів в особливо великих розмірах.

На досудовому слідстві, в суді першої інстанції засуджений вини не визнав. При цьому стверджував, що працівники податкової інспекції проводили перевірку підприємства без аналізу частини документів, які були ним втрачені. Умислу на ухилення від сплати податків та внесення завідомо неправдивих даних в податкові документи не мав.

У сукупності з іншими зібраними у справі доказами суд першої інстанції належно оцінив такі показання ОСОБА_2, ґрунтуючись на повному і всебічному розгляді всіх обставин справи, і правильно визнав їх такими, що не відповідають дійсності та взяв за основу вироку показання свідків, інші докази, які підтверджують факт вчинення ним злочину.

Так свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, показання яких всебічно перевірялися в судовому засіданні ствердили, що ними проводилась перевірка фінансово-господарської діяльності ПП «Агротех»на основі лише первинних бухгалтерських документів наданих ОСОБА_2 За наслідками перевірки було встановлено, що підприємство не сплатило до бюджету податок на додану вартість в сумі 883 321 грн., податок на прибуток на суму 1 293 200 грн. та комунальний податок в сумі 35,7 грн.

Ці показання підтверджуються актом планової документальної перевірки №1/23-2/31309255 від 10.01.2006 року (т.1 а.с.3-26).

Як вбачається з висновку судово-бухгалтерської експертизи №2122 від 29.02.2008 року (т.4 а.с.213-233), ПП «Агротех»за період проведення перевірки не сплатило до бюджету податок на додану вартість, податок на прибуток та комунальний податок на загальну суму 2 276 656,7 грн.

Висновок експертизи належно аргументований з наукової точки зору, не суперечить іншим доказам по справі, а тому суд правомірно поклав його в основу обвинувального вироку.

Також вина ОСОБА_2 в інкримінованих йому злочинах доказана і іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи апеляції засудженого та захисника про однобічність, неповноту і необ'єктивність при розслідуванні справи та її розгляді в суді є необґрунтованими. Як видно із матеріалів досудового слідства і протоколу судового засідання, органи слідства і суд дослідили у справі всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення.

При перевірці господарської діяльності ПП «Агротех»бралися до уваги лише ті документи, які були представлені директором підприємства. До початку перевірки ОСОБА_2 мав достатньо часу для відновлення втрачених документів, однак він цього не зробив. Правильність визначення суми донарахувань підтверджено висновком судово-бухгалтерської експертизи. Виходячи з цього доводи апеляції захисника про неправильність проведеної перевірки колегія суддів визнає надуманими та не приймає до уваги.

Також, беручи до уваги наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скерування справи для проведення додаткового розслідування чи реабілітації посмертно ОСОБА_2 в зв'язку з недоведеністю його вини, про що в апеляції просить захисник ОСОБА_1

На підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів, яким дана належна оцінка відповідно до вимог ст.67 КПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_2 і правильно кваліфікував його дії за ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України.

При перевірці справи колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону.

Разом з тим, як встановлено в апеляційному суді, після постановлення судом першої інстанції обвинувального вироку, але до часу набрання ним законної сили, ОСОБА_2 помер (т.5 а.с.224). Відповідно ж до положень ст.376 КПК України, при встановленні обставин передбачених ст.6 КПК України, що мало місце по даній справі, апеляційний суд скасовує обвинувальний вирок та закриває справу.

Беручи до уваги наведене, вирок Жидачівського районного суду Львівської області від 11 квітня 2012 року щодо ОСОБА_2 слід скасувати та закрити справу, задоволивши апеляцію прокурора. Оскільки вирок суду скасовується не з підстав зазначених в апеляціях засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, їх апеляції задовольняються частково.

Керуючись ст.ст. 6, 362, 366, 376 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Сірачинського Р.М. задоволити, а апеляційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 - задоволити частково.

Вирок Жидачівського районного суду Львівської області від 11 квітня 2012 року відносно ОСОБА_2 скасувати, а провадження по справі, на підставі п.8 ч.1 ст.6 КПК України -закрити.

Судді:

Ревер В.В. Партика І.В. Вовк А.С.