Постанова № 27496436, 07.11.2012, Личаківський районний суд м.Львова

2-а/1312/445/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" листопада 2012 р. Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Жовніра Г.Б.

при секретарі судових засідань Мединській Л.С.

у відкритому судовому засіданні розглянувши адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця відділу примусових виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №33933390 від 30.08.2012р., суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася із адміністративним позовом до відповідача про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №33933390 від 30.08.2012р.

Позов мотивує тим, що 20.08.2012р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №33933390 на виконання виконавчого листа №2-4427, виданого 08.02.2012р. Личаківським районним судом м. Львова та встановлено термін добровільного виконання рішення до 27.08.2012р. З настанням цієї дати Личаківським відділом СЗ УСЗДГП Львівської міської ради здійснено розрахунок заборгованості та скеровано лист начальнику Головного управління соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації про виділення йому бюджетних коштів для подальшої виплати цих коштів стягувачу. Не впевнившись, що ці кошти боржнику виділені не були, не вживши інших заходів примусового виконання рішення 30.08.2012р. старший державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №33933390, чим фактично позбавив позивача можливості отримати соціальні виплати та порушив гарантовані їй Конституцією права, а тому просить позов задоволити.

В судове засідання позивач не з'явилася, про час та місце розгляду адміністративного позову була повідомлена у встановленому законом порядку, подала до суду клопотання про слухання справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному об'ємі. А тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надав. Також представник відповідача не надав жодних доказів суду на підтвердження правомірності своїх дій та рішень.

Відповідно до частин четвертої, шостої ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що вході виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова по справі №2-4427 про зобов'язання провести нарахування та виплату на користь позивача щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 30.08.2007р. по 31.12.2007р. відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»30.08.2012р. державним виконавцем винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження із посиланням на п. 11 ч. 1 ст. 49, ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" на тій підставі, що відсутність бюджетного фінансування унеможливлює виконання рішення.

Отже, згідно оскаржуваної постанови державного виконавця виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-442710 від 08.02.2012 р. виданого Личаківським районним судом м. Львова, закінчено без реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку встановленого для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав. В такому випадку у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 49 цього ж Закону, виконавче провадження підлягає закінченню.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону від 23.02.2006 р. № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»1950 р., ратифікованої ВР України 17.07.1997 р., передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 15.10.2009р. у справі «ОСОБА_3 проти України» (Заява № 40450/04), зазначено про те, що Суд повторює, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції»(Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі»проти Італії»(Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Тому не вжиття державним виконавцем достатніх заходів щодо виконання судового рішення, яке винесено з метою захисту прав позивача, порушує права позивача, гарантовані йому Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі "Жовнер проти України" державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.

Відповідно до п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 13.07.2006 року по справі "Васильєв проти України" виконання рішення щодо боржника залишається обов'язком держави.

Отже, держава повинна виконувати взяті на себе зобов'язання та не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виклик суду та пропозицію представити свої заперечення на позовну заяву відповідач не відреагував, доказів в підтвердження законності оскаржуваної постанови та наявності вказаних в ній обставин суду не представив.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Тетюка Р.М. щодо винесення постанови від 30.08.2012р. ВП №33933390 про закінчення виконавчого провадження є неправомірними, а постанова підлягає скасуванню.

Вирішуючи решту позовних вимог суд виходить з положень ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою, у разі, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Таким чином, порядок відновлення виконавчого провадження врегульований зазначеним Законом, як і обов'язок державного виконавця вчиняти відповідні виконавчі дії та не потребує на це додаткової вказівки суду. Окрім того, позовні вимоги про зобов'язання судом державного виконавця виконати судове рішення не узгоджуються з повноваженнями адміністративного суду при вирішенні справи, визначеними статтею 162 КАС України, тому в цій частині у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, Конвенцією «Про захист прав людини і основоположних свобод»1950 р., ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 49, 50, 75, 89, 51 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задоволити частково.

Визнати дії старшого державного виконавця відділу примусових виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області Тетюка Р.М. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №33933390 від 30.08.2012р.протиправними.

Постанову про закінчення виконавчого провадження №33933390 від 30.08.2012р. -скасувати.

В решті позовні вимоги залишити без задоволення у зв'язку із безпідставністю.

На постанову суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду через районний суд.

Суддя Жовнір Г. Б.