Ухвала суду № 27494624, 13.11.2012, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів : Ковальчук Н.М., Собіни І.М.,

секретар судового засідання Приходько Л.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Радивилівського районного суду від 26 липня 2012 року в справі за позовом Радивилівського кооперативного торгово-роздрібного підприємства до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої під час виконання трудових обов'язків,

В С Т А Н О В И Л А :

09 квітня 2012 року Радивилівське кооперативне торгово-роздрібне підприємство (надалі Радивилівське КТРП) звернулося в Радивилівський районний суд із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 7479 грн., завданої працівником під час виконання трудових обов'язків.

В обґрунтування позовних вимог вказувало, що ОСОБА_2 перебувала в трудових відносинах з Радивилівським КТРП з 01.09.2011 року по 18.10.2011 року, працюючи продавцем маркету „Рікос", з якою було укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Відповідно до розпорядження голови правління Радивилівського КТРП від 17.10.2011 року в маркеті „Рікос" була проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, згідно якої було зафіксовано нестачу товарно-матеріальних цінностей в розмірі 7479 грн.

Відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність виявлена нестача підлягає стягненню з ОСОБА_2

В добровільному порядку ОСОБА_2, станом на 25.03.2012 року, суму вказаної нестачі не погасила.

Із цих підстав Радивилівське КТРП просило суд стягнути із ОСОБА_2 7479 грн. матеріальної шкоди.

Рішенням Радивилівського районного суду від 26 липня 2012 року позов задоволено.

_______________

Провадження № 22-ц1790/1644/2012 Головуючий у 1 інстанції : Бірук В.О.

Доповідач : Григоренко М.П.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Радивилівського кооперативного торгово-роздрібного підприємства 7479 грн. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на його незаконність, через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що в період роботи в маркеті „Рікос" нею дійсно не виконувались окремі пункти договору про повну матеріальну відповідальність, через незалежні від неї обставини. Зокрема, директор маркету „Рікос" не дозволяла їй складати звіти про рух та залишки матеріальних цінностей, грошових коштів, мотивуючи це тим, що вона особисто буде їх складати. Із цими звітами її не ознайомлювали, вони були складені та заповнені почерком директора маркету „Рікос" ОСОБА_3.

Також вона неодноразово повідомляла керівництво маркету про те, що в касовому апараті була зламана шухляда, в якій зберігалися грошові кошти і яка не закривалася на замок.

Крім того, при прийнятті на роботу продавцем ОСОБА_4 (05.10.2011 року) інвентаризація товаро-матеріальних цінностей керівництвом маркету „Рікос" не проводилася.

Після прийняття ОСОБА_4 на посаду продавця, вона працювала з нею чергуючись через 3 дні.

Вважає, що суд першої інстанції вищевказаних доводів не взяв до уваги, а взяв фіктивно складений наказ №55 від 05.10.2011 року про те, що ОСОБА_4 проходила стажування на посаді продавця, і після стажування 17.10.2011 року була прийнята продавцем в маркет „Рікос".

Після того, як вона написала заяву про звільнення 17.10.2011 року керівництвом Радивилівського КТРП відразу була проведена інвентаризація товаро-матеріальних цінностей та готівкових коштів відділу, де вона працювала разом із ОСОБА_4

З актом результатів перевірки цінностей її ознайомлено не було.

Вважає, що її вина у нестачі товаро-матеріальних цінностей за період з 01.10.2011 року по 17.10.2011 року не доведена.

Просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити .

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Задовольняючи позовні вимоги Радивилівського кооперативного торгово-роздрібного підприємства, суд першої інстанції виходив із того, що в ході судового розгляду знайшов своє підтвердження той факт, що виникнення нестачі матеріальних цінностей в маркеті „Рікос", в розмірі 7479 грн., станом на 17.10.2011 року, відбулось саме із вини продавця ОСОБА_2, з якою був укладений договір про повну матеріальну відповідальність і тому, згідно із вимогами статті 134 КЗпП України, остання підлягає притягненню до матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини позивачу.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 130, п.1 ч.1 ст. 134 КЗпП України при виконанні трудових обов'язків працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Посада продавця входить до Переліку посад і робіт, з якими можуть укладатись договори про повну матеріальну відповідальність, затверджених постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 22 грудня 1977 року № 447/24.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про повну матеріальну відповідальність у зв'язку з виконанням обов'язків продавця в маркеті „Рікос", які остання виконувала в період з 01.09.2011 року по 18.10.2011 року.

Відповідно до розпорядження голови правління Радивилівського КТРП від 17.10.2011 року в маркеті „Рікос" була проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, згідно якої було зафіксовано нестачу товарно-матеріальних цінностей в розмірі 7479 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо вини відповідачки у недостачі товару, оскільки товарно-матеріальні цінності були отримані відповідачкою особисто, що підтверджується її підписом в накладних, а виконання обов'язків за посадою було безпосередньо пов'язано з їх продажем, що обумовлює індивідуальну відповідальність за ввірений під звіт товар.

Посилаючись на відсутність своєї вини у недостачі товару, відповідач не надала суду жодних доказів на підтвердження своїх заперечень, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в обґрунтування доводів апеляційної скарги.

Твердження відповідача про те, що позивач не забезпечив належних умов праці та умов для схоронності товару є голослівними та не підтверджуються жодними доказами.

Так само не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_2 про те, що нестача могла виникнути і з вини ОСОБА_4, яка разом із нею працювала як повноцінний продавець, а не як стажист, оскільки наявні у справі накази №55 від 05.10.2011 року та № 57 від 17.10.2011 свідчать про те, що остання до 17 жовтня 2011 року працювала як стажист і з нею до цієї дати договір про матеріальну відповідальність не укладався.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що із відповідачем та ОСОБА_4, з одній сторони та позивачем, з другої сторони, укладався договір про колективну матеріальну відповідальність, відповідно до положень статті 1352 КЗпП України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст. 213 ЦПК України.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Радивилівського районного суду від 26 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої інстанції до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали апеляційної інстанції

Головуючий

Судді :