Постанова № 27491770, 14.11.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2012 р. Справа№ 5011-19/10155-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Реуцькій Т.О.,

за участю представників:

від позивача Безручко Ю.В. дов. від 11.04.12,

від відповідача Бориславський В.А., дов. від 28.12.11 №317,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Арма"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.12 (дата підписання - 01.10.12)

у справі №5011-19/10155-2012 (суддя Шаптала Є.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелсі Енд Хепі"

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Арма"

про стягнення 22966,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелсі Енд Хепі" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Арма" (далі - відповідач) про стягнення 22966,07 грн. задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 19880,40 грн. основного боргу, 818,18 грн. 3% річних, 576,45 грн. інфляційних втрат, 1550,46 грн. пені та 1609,50 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.12 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що строк дії укладеного між сторонами договору від 01.12.08 №П-181.08 про надання медичних послуг застрахованим особам закінчився 01.11.10, тому у відповідача немає обов'язку для виконання договірних зобов'язань по оплаті послуг. Рахунки-фактур та акти виконаних робіт не містять посилання на договір. На думку апелянта суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги п.2.3 договору, яким передбачено оплату медичних послуг за винятком франшизи (частини збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування).

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.10.12 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.12 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 14.11.12. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 23.10.12) позивачу та відповідачу - 25.10.12, долучені до матеріалів справи.

14.11.12 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 14.11.12 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.12 скасувати.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.08 між позивачем та відповідачем укладено договір № П-181.08 про надання медичних послуг застрахованим особам (далі - договір), відповідно до якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) приймає на себе зобов'язання, у разі настання страхових випадків надавати медичні послуги клієнту. Медичні послуги, що надаються виконавцем клієнту за договором оплачуються замовником за винятком франшизи (п.п.2.1, 2.3 договору).

Згідно п.п. 4.3.4, 4.3.5 договору замовник зобов'язаний забезпечити сплату рахунків виконавця, пов'язаних з наданням виконавцем медичних послуг клієнтам замовника, згідно тарифів, що наведені в додатку №1. Якщо платником за надані клієнту послуги є замовник -оплатити надані медичні послуги протягом 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів відповідних документів.

У пунктах 5.2, 5.3, 5.6 договору зазначено, що замовник оплачує вартість медичних послуг, які було замовлені ним у виконавця. Виконавець до 9 числа місяця наступного за тим, у якому були надані медичні послуги, зобов'язаний надати замовнику оригінали наступних документів: рахунок-фактура, акт виконаних робіт з калькуляцією наданих медичних послуг, податкова накладна. Оплата за надані виконавцем медичні послуги здійснюється замовником шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок виконавця до 2 числа місяця наступного за тим, у якому були надані документи.

Договір укладений на строк до 01.11.09 та може бути пролонгований на наступний рік на тих же умовах, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір припинити дію цього договору і не повідомить письмово іншу сторону за 1 (один) місяць до закінчення строку дії даного договору (п. 7.2 договору).

01.09.11 між позивачем та відповідачем укладено додаток № 1 до договору, в якому сторони погодили новий перелік медичних послуг та тарифи для подальшої співпраці.

З актів надання медичних послуг від 31.08.10, від 31.01.11, від 28.02.11, від 31.03.11, від 30.04.11, від 31.05.11 та від 30.06.11 вбачається, що позивачем були надані медичні послуги застрахованим особам, які направлялися до клініки відповідачем.

Зазначені акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками товариства без зауважень, тому правомірно прийняті судом першої інстанції як належний доказ виконання позивачем зобов'язань за договором по наданню медичних послуг.

За надані медичні послуги на загальну суму 19880,40 грн. позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактур від 31.08.10 №М-00000211 на суму 4811,75 грн., від 31.01.11 №М-00000012 на суму 1939,50 грн., від 28.02.11 №М-00000048 на суму 1513,25 грн., від 31.03.11 №М-00000092 на суму 1036,00 грн., від 30.04.11 №М-00000129 на суму 3394,50 грн., від 31.05.11 №М-00000165 на суму 5500,70 грн., від 30.06.11 №М-00000219 на суму 1684,70 грн..

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого обов'язку по оплаті наданих медичних послуг не виконав, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 19880,40 грн.

17.04.12 позивач звернувся до відповідача з претензією №43 про оплату медичних послуг.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості не сплатив.

На день розгляду апеляційної скарги заборгованість перед позивачем існує, сума боргу не змінилась та складає 19880,40 грн.

Відповідач не надав допустимих доказів на спростування позовних вимог, тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги та стягнуто з відповідача 19880,40 грн. основного боргу.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до п. 6.1, 6.2 договору за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, винна сторона несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України. У випадку порушення замовником строків оплати наданих виконавцем медичних послуг, замовник сплачує виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла на момент прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував 1550,46 грн. пені, 818,18 грн. 3% річних та 576,45 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів вважає їх правильними та такими, що підлягають задоволенню.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі, що договір не пролонговано, тому договірні відносини між сторонами припинені з 01.11.10, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У пункті 7.2 договору сторони погодили, що договір укладений на строк до 01.11.09 та може бути пролонгований на наступний рік на тих же умовах, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір припинити дію цього договору і не повідомить письмово іншу сторону за 1 (один) місяць до закінчення строку дії даного договору.

Цивільний кодекс України передбачає можливість автоматичної пролонгації договору в разі відсутності заперечень будь-якої сторони протягом місяця. Договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Керуючись принципом «свободи договору», сторони передбачили автоматичну пролонгацію договору, яка буде висловлюватись їх конклюдентними діями.

В матеріалах справи відсутні письмові звернення будь-якої сторони щодо розірвання договору чи припинення строку його дії.

Отже, під час процесу пролонгації договору, який розпочався 02.11.10, сторони не розірвали правочин, а продовжили співпрацю, що підтверджується підписаним відповідачем актом про надання медичних послуг за грудень 2010 року та оплаченим рахунком-фактури від 31.12.10 №М-347.

Крім того, 01.09.11 сторони підписала та скріпили печатками товариств додаток №1 до договору про новий перелік медичних послуг та тарифи для подальшої співпраці.

Тому суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження апелянта щодо закінчення строку дії основного договору, та погоджується з висновком місцевого господарського суду, що договір пролонговано на кожний наступний рік.

Стосовно посилань відповідача на те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги п.2.3 договору, яким передбачено оплату медичних послуг за винятком франшизи (частини збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування), колегія суддів зазначає.

Відповідно до п.3 договору при виникненні необхідності надання медичних послуг для клієнта замовник звертається до виконавця по телефону та визначеними номерами з повідомленням прізвища, ім'я та по батькові клієнта, номера договору страхування. Між замовником та виконавцем узгоджуються дата, час проведення медичних послуг та їх об'єм. При наданні виконавцем згоди на надання медичних послуг клієнту він зобов'язаний перевірити наявність, відповідність, строк дії договору страхування та чинність документа клієнта, що засвідчує особу.

Таким чином, в разі наявності в договорі страхування, укладеному між відповідачем та клієнтом франшизи (0% при зверненні до медичної установи державної або відомчої підпорядкованості та 60% при зверненні до приватних медичних закладів), відповідач повідомляє про це позивача, який відображає це у вартості медичних послуг (франшизу сплачує клієнт). Отже, вартість послуг в актах зазначена з врахуванням франшизи.

При дослідженні актів надання медичних послуг колегією суддів встановлено, що вони підписані відповідачем без зауважень, а тому вважаються погодженими з його сторони та підлягають оплаті.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.12 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Арма" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.12 у справі №5011-19/10155-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №5011-19/10155-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.