Постанова № 27491752, 15.11.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 року Справа № 5019/1281/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник Коваленко В.Ю.

відповідача: представник Бобанич М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "Променергомаш" на рішення господарського суду Рівненської області від 04.09.12р. у справі № 5019/1281/12 (суддя Андрійчук О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Елекон ЛТД"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "Променергомаш"

про стягнення в сумі 24 033 грн. 81 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №5019/1281/12 від 04.09.12р. позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «Променергомаш» на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Елекон ЛТД» 23918,14грн. основного боргу, 115,67грн. - 3% річних, а також витрат по сплаті судового збору в сумі 1 609,50грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивач довів, а відповідач не спростував належними та допустимими доказами факту позадоговірної поставки товару та існування заборгованості.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "Променергомаш" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 04.09.12р. у справі 5019/1281/12 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що по видатковій накладній № ЕЛ-0005595 Виріб "Щит ВРУ і автоматики" вартістю 5787 грн. 00 коп. ТОВ фірмою "Елекон ЛТД" поставлено з порушенням "Правил експлуатації електричних установок", що призвели до заміни автоматів згідно видаткової накладної від 02.02.2011 року № ЕЛ-0000546 на суму 590 грн. 40 коп. ТОВ фірмою "Елекон ЛТД" було поставлено теплообмінник 75 кВт вартістю 4695 грн. 29 коп., який в процесі експлуатації показав характеристики потужності на 30 кВт і в подальшому ТОВ фірма "Елекон ЛТД" відмовилась виправляти браковану продукцію, в чому ТОВ компанією "Променергомаш" понесені додаткові витрати на модернізацію в умовах виробника теплообмінників (ТОВ НВП "Гідротерм інжиніринг" м. Київ") згідно накладної від 11.03.2011 р. № ГІ-0000222 на суму 4265 грн. 68 коп. та понесені додаткові витрати на відрядження працівників ТОВ "Променергомаш" на виконання робіт по демонтажу та повторному монтажу теплообмінника і проведення повторних пусконалагоджувальних робіт системи опалення будівлі дитячого садка в с. Немирівка.

Апелянт наводить у апеляційній скарзі і інші обставини, пов'язані із порушенням позивачем неякісного обладнання та у зв'язку із цим понесення додаткових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач її заперечує, наводить свої аргументи, відхиляючи звинувачення у поставці продукції неналежної якості (неякісної). Зазначає, що жодних претензій від відповідача щодо неякісної продукції не надходило у продовж 2-х років. Маючи несплачену суму заборгованості, відповідач усіляко ухиляється від її сплати, у тому числі і поданні апеляційної скарги на законне , на думку позивача, рішення суду першої інстанції.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала подане заперечення, просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду від 04.09.12р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Судом апеляційної інстанції витребовувалися від сторін додаткові письмові докази: розширені розрахунки щодо поставок та оплат за кожну партію товару із доданням рахунків-фактур, накладних, копій платіжних доручень, банківські виписки.

На виконання вимог ухвали суду від 02.11.2012р. представник позивача надала клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке долучилися судом до матеріалів справи. На виконання вимог ухвали суду від 02.11.2012р. директор ТОВ "Променергомаш" надав письмове пояснення та копії банківських виписок, рахунків, видаткових накладних, які долучалися судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні відповідач директор ТОВ "Променергомаш"- Бобанич М.І. заявив усне клопотання про витребування судової справи №5019/1484/11 із господарського суду Рівненської області, оскільки не погоджується з винесеною ухвалою від 04.09.2012р. про повернення зустрічної позовної заяви ТОВ "Променергомаш" до ТОВ "Елекон ЛТД" про стягнення 24 172,21 грн., якою намагався захистити порушене право щодо поставки неякісної продукції.

Головуючий суддя з'ясовує думку представника позивача щодо заявленого клопотання відповідача.

Представник позивача заперечив проти клопотання відповідача, оскільки вказує, що дана ухвала не є предметом даного спору.

З'ясуванням обставин щодо поданого клопотання про витребування справи (провадження у якій закінчено) встановлено, що зустрічна позовна заява подавалася не у справі №5019/1484/11, а у даній справі (а.с.69-72), та яка ухвалою господарського суду Рівненської області (а.с.138) повернута заявнику без розгляду. При цьому така ухвала ні даною апеляційною скаргою, ні окремою апеляційною скаргою не оскаржувалася до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила: відхилити клопотання відповідача директора ТОВ компанії "Променергомаш"- Бобанича М.І. про витребування справи.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 04.09.12р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив на користь відповідача товар на загальну суму 75 415,74 грн., з яких відповідачем проведено оплату на 50 907,20 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 5019/1484 від 12.12.2011 року з відповідача на користь позивача стягнуто 590,04 грн.

Відтак, залишок заборгованості за поставлений товар складає 23 918,14 грн.

На підтвердження існування вказаної суми заборгованості судом встановлено таке.

Позивач з метою отримання оплати за товар виставив відповідачу рахунки-фактури № ЕЛ-0006705 від 22.09.2010 року на суму 27 356,27 грн., № ЕЛ-0006724 від 23.09.2010 року на суму 1 915,99 грн., № ЕЛ-0007035 від 04.10.2010 року на суму 1 290,58 грн., № ЕЛ-0008016 від 02.11.2010 року на суму 5 787,00 грн.

Згідно з видатковими накладними № ЕЛ-0004529 від 28.09.2010 року на суму 1 915,99 грн., № ЕЛ-0004527 від 28.09.2010 року на суму 27 230,29 грн., № ЕЛ-0004536 від 28.09.2010 року на суму 125,98 грн., № ЕЛ-0004662 від 05.10.2010 року на суму 991,42 грн., № ЕЛ-0004697 від 05.10.2010 року на суму 299,16 грн., № ЕЛ-0005595 від 12.11.2010 року на суму 5 787,00 грн. позивач поставив відповідачу товар.

Загальна сума поставки склала 36 349,84 грн.

Відповідач, прийнявши товар, що стверджується довіреностями, провів його часткову оплату на суму 12 431,70 грн. шляхом зарахування переплати по рахунку № 0007881 від 28.10.2010 року в погашення заборгованості за виставленими рахунками № ЕЛ-0006705 від 22.09.2010 року, № ЕЛ-0008016 від 02.11.2010 року.

Факт зарахування переплати по рахунку № 0007881 від 28.10.2010 року в погашення заборгованості по рахункам № ЕЛ-0006705 від 22.09.2010 року, № ЕЛ-0008016 від 02.11.2010 року стверджується банківською випискою, листами відповідача № б/н від 27.12.2010 року, № 23 від 14.04.2011 року.

07.05.2012 року з метою врегулювання спору та на виконання вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України позивач направив відповідачу вимогу про сплату коштів № 117 від 25.04.2012 року, що стверджується листом з описом вкладення від 01.05.2012 року.

Станом на день розгляду справи в суді першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем не погашена.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З наведеної норми вбачається, що за відсутності домовленостей між сторонами, обов'язок покупця оплатити товар виникає з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (зазначена позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з порушенням відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого товару, позивачем нараховано 3% річних в розмірі 115,67 грн. за період з 23.05.2012 року по 20.07.2012 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, перевіривши розрахунок 3% річних, дійшов вірного висновку про його обґрунтованість, а відтак про наявність підстав для стягнення 115,67 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги, які були підтримані в суді апеляційної інстанції представником відповідача, та які покладалися в основу заперечень позовних вимог і відхилені були місцевим господарським судом заперечень відповідача, то колегія суддів їх відхиляє як необґрунтовані та безпідставні.

Стверджуючи упродовж усього судового засідання про відсутність заборгованості (із-за неякісного поставлення товарів електричної групи) представник відповідача, після детального з'ясування судом апеляційної інстанції руху товарів та коштів по кожному рахунку-фактурі, накладних, платіжних дорученнях та банківських виписок, визнав, що позивачем поставлено продукції на загальну суму 75415,74грн. а оплачено компанією "Променергомаш" 50907,20грн.

Таким чином, з урахуванням, що сума боргу 590,40грн., присуджена до стягнення постановою Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 5019/1484/11, відповідач заборгував позивачу 23 918,14грн., яка і заявлена до стягнення позивачем.

Стосовно заяви про зарахування (залік) зустрічних однорідних вимог від 22.10.2011 року, на яку посилається відповідач як на одну з підстав відсутності заборгованості, то відповідачем не надано жодних доказів того, що вказана заява направлялася позивачеві.

По-друге, у вказаній заяві йдеться про заборгованість, що виникла у відповідача перед позивачем на підставі договору комерційного представництва № 133/09-2010 КП від 09.09.2010 року, а не за видатковими накладними, що є предметом дослідження у даній справі. І на сам кінець - в обґрунтування існування заборгованості позивача перед відповідачем в розмірі 10 000,00 грн. останній посилається на договір на виконання комплексу проектних робіт комбінованої системи теплопостачання індукційного типу з акумуляцією тепла від 21.10.2010 року. У той же час акт виконаних робіт між сторонами не підписаний, що свідчить про відсутність обов'язку у позивача сплачувати відповідачу 10 000,00 грн. (п. 3.2. договору). Отже, сума в 10 000,00 грн. не є безспірною.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 04.09.12 р. у справі №5019/1281/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "Променергомаш" - без задоволення.

Справу №5019/1281/12 повернути господарському суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.