Постанова № 27491729, 09.10.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2012 № 5011-35/939-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Браславській А.В.

за участю представників:

від позивача - Чайка О.В.

від відповідача - Бас К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Фірма «Авіаінвест» на рішення Господарського суду м. Києва від 11.07.2012 року (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Октан»

до Публічного акціонерного товариства «Фірма «Авіаінвест»

про стягнення 13 137,59 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Октан» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Фірма «Авіаінвест» (далі - відповідач) про стягнення 13 137,59 грн.

Через відділ документального забезпечення Господарського суду м. Києва представником позивача були подані уточнення до позовної заяви, в яких останній просить суд стягнути з відповідача 5 477,65 грн. інфляційних збитків, 1 969,05 грн. плати за товарне кредитування, 3 744,02 грн. пені, 1 892,93 грн. 3 % річних та 3 000 грн. витрат на послуг адвоката.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.10.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Фірма Октан» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан» 5 477,65 грн. - інфляційних втрат, 1 892,93 грн. - 3% річних, 3 136,81 грн. - пені, та 1 969,05 грн. - плати за товарне кредитування, 1 528,38 грн. - судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Фірма «Авіаінвест» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд змінити рішення Господарського суду м. Києва від 11.07.2012 року по справі № 5011-35/939-2012 та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Октан» у стягненні із Публічного акціонерного товариства «Фірма «Авіанвіст» 846,01 грн. інфляційних, 6,19 грн. 3 %річних та 1 969,05 грн. плати за товарне кредитування в іншій частині залишити без змін рішення Господарського суду м. Києва від 11.07.2012 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2012 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фірма «Авіаінвест» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.09.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2012 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 77 ГПК України відкладено розгляд апеляційної скарги на 09.10.2012 року та продовжено строк вирішення спору у справі № 5011-35/939-2012.

У судове засідання 09.10.2012 року з'явилися представники позивача та відповідача.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан» (продавець) та Акціонерним товариством закритого типу «Фірма «Авіаінвест» (покупець) - надалі - Публічне акціонерне товариство «Фірма «Авіаінвест» виникли на підставі укладеного 01.11.2004 року Генерального договору поставки нафтопродуктів №14/12-20 (далі - договір).

Предметом даного договору є те, що позивач зобов'язався передати у встановлений строк (строки) нафтопродукти у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти нафтопродукти і оплатити їх на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Поставка нафтопродуктів покупцю здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту зарахування грошових коштів на рахунок продавця (п. 2.1 договору).

Згідно п. 2.2 договору сторони домовились, що у разі неотримання з вини покупця партії нафтопродуктів протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту її оплати, ця партія нафтопродуктів передається продавцю на зберігання, з оплатою зберігання згідно розцінок продавця, про що сторони укладають додаткову угоду. До укладання вказаної додаткової угоди нафтопродукти покупцю не відвантажуються.

Поставка нафтопродуктів здійснюється у погоджені сторонами засобами поштового, факсимільного, телефонного зв'язку строки (п. 3.1 договору).

Відповідно до умов даного договору позивач 12.01.2010 року та 05.02.2010 року здійснив поставки нафтопродуктів

Оплата за передані партії нафтопродуктів здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту передачі нафтопродуктів (п.3.2 договору).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідно до умов договору, враховуючи три банківські дні з моменту поставки зобов'язання щодо оплати товару покупець повинен був виконати дата поставки 12.01.2010 року початок прострочення 16.01.2010 року, дата поставки 05.02.2010 року початок прострочення 11.02.2010 року.

Однак, в порушення наведених норм права та умов договору відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставлених нафтопродуктів виконав лише 05.09.2011 року.

Оскільки, відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 5 477,65 грн. та 3 % річних у розмірі 1 892,93 грн. за період з 16.01.2010 року по 05.09.2011 року.

Враховуючи періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку та строки оплати партій нафтопродуктів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати та 3 % річних, проте у перерахованому судом апеляційної інстанції розмірі 4 631,64 грн. - інфляційна складова боргу та 1 886,74 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

При наведених обставинах, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягає зміні.

Водночас, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 3 136,81 грн. та 1 969,05 грн. - плати за товарне кредитування з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Генеральним договором поставки нафтопродуктів № 14/12-20 позивач також просив стягнути з відповідача 3 744,02 грн. пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що за невиконання покупцем свого грошового зобов'язання, останній сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від проіндексованої суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність та зазначається, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок пені погоджується з висновками та мотивами часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 3 136,81 грн.

Відповідно до ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу.

Положення вказаної правової норми сторонами конкретизуються у п. 3.3 договору, згідно якого, у разі прострочення покупцем терміну розрахунку, передбаченого п. 3.2, отримана ним партія нафтопродуктів вважається переданою на умовах товарного кредиту строком на 30 календарних днів з моменту отримання товару, з урахуванням сплати 60% річних за користування товарним кредитом.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язань та його розмір встановлено статтею 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, вимоги про стягнення з відповідача 1 969,05 грн. - плати за товарне кредитування є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 3 000,00 грн. витрат на послуги адвоката, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 12 Роз'ярень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірно, тобто завищеним.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/973 від 14.12.2007 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в раїні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування цих витрат.

Позивачем на підтвердження витрат на послуги адвоката надано Угоду про надання правової допомоги від 10.03.2011 року, укладену між позивачем та Адвокатом Мисенко Ярославом В'ячеславовичем.

Предметом даної угоди є прийняття адвокатом на себе доручення клієнта про надання останньому юридичної допомоги обумовленої ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню наступної правової допомоги:

- правовий аналіз законодавства та ситуації з ЗАТ «Фірма «Авіаінвест» про подачі та складанні позовної заяви про стягнення боргу та відшкодування збитків з акціонерного товариства закритого типу «Фірма «Авіаінвест» за генеральним договором поставки нафтопродуктів №14/12-2 від 01.11.2004 року та представництва інтересів клієнта у господарському суді м. Києва при її розгляді;

- представництва інтересів клієнта в інших місцевих, обласних та апеляційних господарських судах України, Вищому господарському суді України, органах Державної виконавчої служби з питання стягнення заборгованості з акціонерного товариства закритого типу «Фірма «Авіаінвест» за генеральним договором поставки нафтопродуктів №14/12-20 від 01.11.2004 року.

До матеріалів справи також надано видатковий касовий ордер від 14.03.2011 року на суму 3 000,00 грн., підставою призначення платежу є акт виконаних робіт від 14.03.2011 року та угода про надання правової допомоги від 10.03.2011 року.

Належних доказів на підтвердження надання адвокатом правової допомоги в рамках укладеної угоди суду не надано. Позов підписаний генеральним директором підприємства, акт виконаних робіт відсутній, адвокат Мисенко Я.В. в судових засіданнях не приймав участь.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення витрат на послуги адвоката у розмірі 3 000,00 грн. слід визнати такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено суду обґрунтованість суми витрат на послуги адвоката.

За змістом ст.ст. 32,33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Фірма «Авіаінвест» підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає зміні в частині нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, в частині частково задоволених позовних вимог щодо стягнення пені, плати за товарне кредитування та в частині позовних вимог щодо відмови в стягненні витрат на послуги адвоката - рішення залишити без змін.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 33, 34, ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фірма «Авіаінвест» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 11.07.2012 року змінити, викласти п. 2 резолютивної частини рішення в такій редакції:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фірма «Авіаінвест» (03151, м. Київ, вул. Волинська, 65, ідентифікаційний код 21631911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан» (03680, м. Київ, бул. І. Лепсе, 4, корпус 21, ідентифікаційний код 24718890) 4 631,64 грн. (чотири тисячі шістсот тридцять одну гривню 64 коп.) - інфляційних втрат, 1 886,74 грн. (одну тисячу вісімсот вісімдесят шість гривень 74 коп.) - 3% річних, 3 136,81 грн. (три тисячі сто тридцять шість гривень 81 коп.) - пені, та 1 969,05 грн. (одну тисячу дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 05 коп.) - плати за товарне кредитування, 1 390,65 грн. (одну тисячу триста дев'яносто гривень 65 коп.) -судового збору.»

В решті рішення Господарського суду м. Києва від 11.07.2012 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан» (03680, м. Київ, бул. І. Лепсе, 4, корпус 21, ідентифікаційний код 24718890) на користь Публічного акціонерного товариства «Фірма «Авіаінвест» (03151, м. Київ, вул. Волинська, 65, ідентифікаційний код 21631911) 109,42 грн. (сто дев'ять гривень 42 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 5011-35/939-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.