Рішення № 27491218, 19.11.2012, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-0590/11965/12 Головуючий у 1 інстанції Мороз Л.І.

Категорія 27 Доповідач Дундар І.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2012 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Санікової О.С.,

суддів Дундар І.О., Барсукової О.І.,

при секретарі Таранові М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»

на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 23 грудня 2011 року,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2011 року позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 15 квітня 2008 року між ними та ОСОБА_1 укладено договір, за яким він отримав кредит в сумі 13500 грн. строком до 10 квітня 2011 року. Також з ОСОБА_2 укладено договір поруки. ОСОБА_1 взяті зобов'язання не виконує. Просили стягнути з відповідачів солідарно заборгованість в сумі 20742,32 грн. та судові витрати.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 23 грудня 2011 року позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором №237Б/08-8 від 15 квітня 2008 року в сумі 20742,32 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом 12428,39 грн., несплачені проценти за користування кредитом 6320,80 грн., плата за пропуск платежів 1993,13 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 207,42 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.; позивачу в позові до ОСОБА_2 відмовлено за відсутністю підстав.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги, оскільки рішення суду винесено внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права - суд не врахував, що проведення досудового врегулювання спору є правом, а не зобов»язанням сторони, тому недотримання позивачем п.2.1 договору поруки щодо не надіслання поручителю повідомлення про невиконання боржником своїх зобов»язань по кредитному договору не позбавляє банк права звернутися за захистом шляхом вчинення прямого позову до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В судовому засіданні представник позивача Жернова Є.В. підтримала доводи апеляційної скарги, просила задовольнити з підстав, зазначених в неї.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду не з»явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином - телефонограмами, які передані 13 листопада 2012 року та зареєстровані в Журналі телефонограм №4 за №№186, 187.

ОСОБА_2 надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з таких підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що позивач порушив умови договору поруки щодо письмового повідомлення поручителя про невиконання боржником своїх зобов»язань, внаслідок чого поручитель не мав можливості своєчасно прийняти заходи для погашення кредитної заборгованості та про розірвання договору поруки, оскільки боржник також не повідомляв йому, що борг він не сплачує.

Але з такими висновками суду погодитися неможливо.

Судом першої інстанції при розгляді справи було встановлено, що 15 квітня 2008 року між ПАТ «ВіЕйБіБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №237Б/08-8, за яким було надано кредит в сумі 13500 грн. зі строком погашення до 10 квітня 2011 року зі сплатою 24% річних, в цей же день укладено договір поруки між ПАТ «ВіЕйБіБанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_1 зобов»язання не виконує, заборгованість складає 20742,32 грн..

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що боржником ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість.

На підставі ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як роз»яснено в п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012, № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Зі змісту договору поруки (п.2.3) виходить, що кредитор зобов»язується письмово повідомити Поручителя про невиконання Боржником своїх зобов»язань (арк..спр.13).

Таким чином договір поруки не містить умови, щодо обов»язкового попереднього письмового повідомлення поручителя про невиконання боржником зобов»язань до подачі позову до суду.

Крім того, статтями 598-609 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав для припинення зобов»язання, а статтею 559 ЦК України встановлені підстави для припинення поруки, які відсутні в даних правовідносинах.

Виходячи з викладеного суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відповідальності поручителя.

На підставі встановлених обставин справи, доказів по справі та відповідно до зазначених норм матеріального права позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Таким чином апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 207,42 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. (арк..спр.1, 2).

Враховуючи, що апеляційний суд задовольнив позовні вимоги повністю, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору в сумі по 103,71 грн. з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі по 60 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» задовольнити.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 23 грудня 2011 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (ЕДРПОУ 19017842, рах. ПАТ «ВіЕйБі Банк» №37396880020 Код Банку 380537) заборгованість по кредитному договору в сумі 20742,32 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі по 103,71 грн. з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі по 60 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: