Ухвала суду № 27489717, 14.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 р. Справа № 32549/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Нормандія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2010р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Нормандія» до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та ввізного мита, -

В С Т А Н О В И Л А:

07.04.2010р. позивач Приватне підприємство /ПП/ «Нормандія» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданого під час розгляду справи доповнення до позовної заяви, просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Львівської митниці форми «Р» № 6 від 16.02.2010р. та № 7 від 16.02.2010р. (а.с.4-5, 33-34).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2010р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.51-54).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ПП «Нормандія», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити повністю (а.с.58-60).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що проведена митницею перевірка є неправомірною, будь-якої методологічної помилки позивачем під час розмитнення товарів та оформлення вантажної митної декларації /ВМД/ не було допущено; позивачем правильно визначені ставки оподаткування імпортованих товарів. Також ввезені товари були конфісковані митним органом, через що останній не може вимагати сплати податкових зобов'язань.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 10.07.2009р. позивач ввіз на митну територію України за ВМД № 209000004/2009/014615 та № 209000004/2009/014616 від 10.07.2009р. (а.с.38-43) зазначений у них товар. Для проведення розрахунку митних платежів прийнято до уваги дані документів, які були представлені декларантом (інвойси тощо).

За результатами камеральної перевірки складений Акт № к/004/10/209000000/30053125 від 29.01.2010р. (а.с.10-15), відповідно до якого встановлено порушення вимог УКТ ЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України та Основних правил інтерпретації класифікації товарів.

На підставі вказаного акту винесені спірні податкові повідомлення форми «Р» № 6 від 16.02.2010р. на загальну суму 1500 грн., у т.ч. 1428 грн. 57 коп. основного платежу та 71 грн. 43 коп. штрафної санкції, та № 7 від 16.02.2010р. на загальну суму 1539 грн. 86 коп., у т.ч. 1466 грн. 53 грн. основного платежу та 73 грн. 33 коп. штрафної санкції (а.с.6-9).

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затв. постановою КМ України № 339 від 09.04.2008р., передбачено право контролюючих органів проводити камеральні перевірки. Цей Порядок установлює процедуру здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів не лише під час проведення, а й після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, а також донарахування обов'язкових платежів.

За наявних обставин справи відповідач зобов'язаний був самостійно визначити належну до сплати суму обов'язкових платежів; посилання позивача на те, що в ході камеральної перевірки здійснювалось дослідження інших джерел, окрім наданих відповідачу документів, не доведено у встановленому порядку належними доказами та спростовується поясненнями відповідача, згідно із якими більш ретельно перевірявся не сам товар, а подані відповідачу документи.

Жодних доказів наявності у даному випадку передбачених законом підстав для звільнення позивача від відповідальності, порушення відповідачем вимог закону суду не надано. Позивач не оскаржував правильності проведених нарахувань, заперечуючи дії відповідачів з формальної підстави.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду вірними і такими, що відповідають нормам закону та підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про те, що в розумінні листа ДПА України № 9018/7/23-3317 «Щодо застосування штрафних санкцій у разі виявлення арифметичних або методологічних помилок в поданій платником податків податковій декларації» у даному випадку дійсно присутня у поданих ВМД методологічна помилка, оскільки позивач неправильно застосував ставки оподаткування через невірну класифікацію товарів згідно УКТ ЗЕД, а також взагалі не застосував вказану ставку до деяких видів товарів через недостовірне визначення ваги товарів.

Згідно з пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Методологія заповнення вантажної митної декларації, яка є податковою декларацією у розумінні цього Закону, визначена Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затв. наказом Держмитслужби України № 307 від 09.07.1997р.

Згідно положень цієї Інструкції, Митного кодексу України та п.1.6 розділу «Загальні положення» Порядку здійснення митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затв. наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005р., зазначення в графах 31, 33, 47 ВМД достовірних даних є обов'язком декларанта, за невиконання якого він несе юридичну відповідальність, передбачену Митним кодексом України.

Відповідно до складеного Акту перевірки № к/004/10/209000000/30053125 від 29.01.2010р. за результатами здійснення камеральної перевірки були виявлені методологічні помилки, а саме зазначення невірних кодів та недостовірної кількості товарів, як наслідок, невірних ставок ввізного мита і невірного розміру ввізного мита та ПДВ.

Сам термін «методологічна помилка» у тексті наведеного Акту є відсутнім, однак у чинному законодавстві відсутня вимога щодо обов'язковості вказівки даного терміну в акті камеральної перевірки. За таких обставин не заслуговує на увагу твердження апелянта про те, що в Акті перевірки № к/004/10/209000000/30053125 від 29.01.2010р. не зазначається про методологічну помилку.

Таким чином, Львівська митниця діяла в межах та відповідно до чинного законодавства.

Стосовно твердження апелянта про необхідність витребування рішення суду щодо конфіскації вказаних товарів колегія суддів враховує, що Львівська митниця прийняла податкові повідомлення форми «Р» на підставі Акту перевірки № к/004/10/209000000/30053125 від 29.01.2010р., а не на підставі постанови Галицького районного суду м.Львова від 03.11.2009.

Постанова Галицького районного суду м.Львова від 03.11.2009р. винесена за наслідками розгляду справи про порушення митних правил (протокол про порушенням митних правил № 1360/20900/09 від 15.10.2009р.), дане рішення не відноситься до предмету розглядуваного позову.

Окрім цього, визначена Львівською митницею сума податкових зобов'язань, не є видом юридичної відповідальності за порушення митних правил, а лише обов'язковими податками і зборами, які позивач зобов'язаний сплатити у зв'язку із ввезенням товарів на митну територію України.

Також відповідно до ч.3 ст.320 Митного кодексу України притягнення до відповідальності за порушення митних правил не звільняє зазначених осіб від обов'язку сплати мита та інших податків і зборів.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Нормандія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2010р. в адміністративній справі № 2а-3009/10/1370 залишити без задоволення, а згадану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний