Постанова № 27487013, 12.11.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4902/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.

при секретарі - Горбач Д.О.

за участю: представника відповідача - Вербицької І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-Зерно" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Укррос-Зерно" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Дніпропетровському районі м.Києва проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-Зерно" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, яким встановлені порушення позивачем пп. 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5153844 грн. За результатами перевірки складено акт № 8942/23-222-30212223 від 20.12.2011 року. На підставі даного акту Державною податковою інспекцією у Дніпропетровському районі м.Києва винесене податкове повідомлення-рішення № 0000802302 від 28.12.2011 року, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5153844 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 577702,00 грн. Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку. Рішенням ДПС у м. Києві № 1444/4/12-114 від 05.03.2012 року скарга позивача задоволена частково, податкове повідомлення-рішення № 0000802302 від 28.12.2011 року скасоване в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 3204548,00 грн. та у відповідній частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій, в інший частині залишено без змін. На підставі рішення ДПС у м. Києві відповідачем - ДПІ у м.Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2012 року № 0046232308, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1949295,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 452325 грн. Як зазначає позивач вказане податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд його скасувати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини 2 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Слід зазначити, що справа неодноразово відкладалася в зв'язку з ненаданням позивачем документів на вимоги ухвал суду, дані обставини впливають на строк розгляду адміністративної справи, які встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до направлення від 09 листопада 2011 року № 2972, №2958, № 2968, № 2954, № 2997 податковими ревізорами-інспекторами ДПІ у Дніпропетровському районі м.Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-Зерно" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року.

В ході перевірки встановлено порушення:

-пп. 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97- ВР із змінами та доповненнями, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5153844 грн.

За результатами перевірки складено акт № 8942/23-222-30212223 від 20.12.2011 року (т.1 а.с.8-30).

На підставі даного акту Державною податковою інспекцією у Дніпропетровському районі м.Києва винесене податкове повідомлення-рішення № 0000802302 від 28.12.2011 року, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5153844 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 577702,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 56 Податкового кодексу України позивач оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку. Рішенням ДПС у м. Києві № 1444/4/12-114 від 05.03.2012 року скарга позивача задоволена частково, податкове повідомлення-рішення № 0000802302 від 28.12.2011 року скасоване в часині донарахування податку на додану вартість у сумі 3204548,00 грн. та у відповідній частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій, в інший частині залишено без змін (т.1 а.с.55-67).

За результатами розгляду скарги та на виконання рішення ДПС у м. Києві № 1444/4/12-114 від 05.03.2012 року відповідачем - ДПІ у м.Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2012 року № 0046232308, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1949295,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 452325 грн. (т.1 а.с.33).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач оскаржив його до суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню ДПІ у м.Полтаві від 07 травня 2012 року № 0046232308, суд зазначає наступне.

Актом перевірки встановлено порушення пп. 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме позивачем до складу податкового кредиту включено суми по податкових накладних без документального підтвердження про їх отримання у періоді віднесення до податкового кредиту, крім того, до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем включено суму ПДВ з вартості придбаних товарів по відносинах з ТОВ "Ресурс - Інвест", що в свою чергу укладало угоди без настання реальних правових наслідків, дане порушення встановлено Красноградською МДПІ в ході документальної невиїзної перевірки, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 5153844 грн. у тому числі за квітень 2010 року на суму 94623 грн., за травень 2010 року на суму 664239 грн., серпень 2010 року на суму 8007 грн., за жовтень 2010 року на суму 6266 грн., листопад 2010 року на суму 227 659 грн., за грудень 2010 року на суму 808501 грн., за лютий 2010 року на суму 140000 грн., за червень 2011 року на суму 2703046 грн., за серпень 2011 року на суму 1616грн., за вересень 2011 року на суму 499886 грн.

Судом встановлено, що відповідно до рядка 10.1 Декларації з податку на додану вартість "придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з ПДВ на митній території України" показників за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 рік у загальній сумі 172738590 грн., вбачається, що позивачем здійснювалися операції з придбання товарів сільськогосподарського асортименту (цукор, кукурудза, пшениця, мінеральні добрива, соняшникова олія) для їх подальшої реалізації, послуг по транспортуванню та зберіганню товарів, інших товарів та послуг, які пов'язані з веденням господарської діяльності, разом з тим, на підставі податкових накладних, платіжних доручень, оборотно - сальдових відомостей по рахункам встановлено завищення задекларованих показників на загальну суму 4393864 грн. у тому числі за серпень 2010 року на суму 6889 грн., за жовтень 2010 року на суму 6266 грн, за листопад 2010 року на суму 227659, за грудень 2010 року на суму 808501 грн., за лютий 2011 року на суму 140000 грн., за червень 2011 року на суму 2703046 грн., за серпень 2011 року на суму 1616 грн, за вересень 2011 року на суму 499886 грн.

Так, в жовтні 2010 року ТОВ "Укррос - зерно" було включено до складу податкового кредиту, до реєстрів отриманих податкових накладних та відображено в частині II "Податковий кредит" податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2010 року суми ПДВ віднесені до складу податкового кредиту в попередніх періодах, а саме податкові накладні від 12.08.2010 року № 944 на суму ПДВ 2103,68 грн. та від 27.08.2010 року № 945 на суму ПДВ 4785,80 грн., однак позивачем вищезазначені податкові накладні було віднесено до складу податкового кредиту в серпні 2010 року.

ТОВ "Укррос - зерно" було включено до складу податкового кредиту до реєстрів отриманих податкових накладних та відображено в частині II "Податковий кредит" податкових декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 4246975 грн. суми ПДВ з вартості придбаних товарів на підставі податкових накладних виписаних в минулих періодах, а саме: у жовтні 2010 року на суму 6265,75 грн. податкова накладна № 1061 від 31.07.2010 року, в листопаді 2010 року на суму 227659 грн. податкова накладна № 1 від 28.01.2010 року та № 7 від 21.01.2010 року, в грудні 2010 року на суму 808501,47 грн. податкові накладні № 4 від 03.03.2009 року, №217 від 30.09.2009 року, № 122 від 18.11.2009 року № 145 від 24.12.2009 року, № 25770 від 23.04.2010 року, № 952 від 08.06.2010 року № 0821019 від 21.08.2010 року, № 0810024 від 10.08.2010 року, № 490 від 14.09.2010 року, в червні 2010 року на суму 2703045,83 грн. податкові накладні № 177 від 31.03.2011 року, № 176 від 30.03.2012 року, № 96 від 31.03.2012 року, № 95 від 30.03.2012 року, № 175 від 29.03.2012 року, № 46 від 17.03.2012 року, за червень 2011 року на суму 1615,99 грн. податкова накладна № 659 від 20.05.2011 року, за серпень 2011 року на суму 499886,48 грн. податкова накладна № 61 від 22.06.2011 року, № 1732 від 04.06.2011 року.

Позивачем не надано доказів на підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум по податковим накладним, так як в матеріалах справи відсутні докази отримання зазначених податкових накладних у періоді віднесення їх до податкового кредиту.

Таким чином, вищезазначені податкові накладні, які були виписані за період з 2009 по 2011 роки не можуть бути включені до реєстру отриманих податкових накладних за жовтень 2011 року, за листопад 2010 року, грудень 2010 року та червень, серпень, вересень 2011 року.

Крім того, згідно податкової декларації з ПДВ (Додаток 5) ТОВ "Укррос - зерно" за лютий 2011 року в перевіряємому періоді мало взаємовідносини з ТОВ "Ресурс - Інвест" і до складу податкового кредиту віднесло суми ПДВ з вартості придбаних товарів по відносинам з контрагентом.

З матеріалів справи вбачається, що Красноградською МДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Ресурс - Інвест" за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року (акт від 31.05.2011 року № 629/18/32015772) в ході проведення якої встановлено, що ТОВ "Ресурс - Інвест" мало взаємовідносини з ТОВ "Різано Трейд" та останнім завищено податкові зобов'язання з ПДВ у лютому 2011 року на загальну суму 333333,00 грн. внаслідок відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям та операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств - постачальників. Тобто перевіркою встановлено, що вчинені правочини з моменту їх вчинення не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Доказів правомірності віднесення формування податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 140000,00 грн. в тому числі на суму 140000,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Ресурс - Інвест" до суду не надано.

Слід зазначити, що надані позивачем податкові декларації з ПДВ за квітень 2010 року, травень 2010 року, серпень 2010 року, жовтень 2010 року, грудень 2010 року (т.1 а.с.185 - 244, т.2 а.с. 1-8) не завірені та відсутні відмітки про отримання документів податковим органом, або інші докази вручення. Дослідивши в судовому засіданні надані копії податкових накладних за перевіряємий період судом встановлено, що вони не відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а відтак, вказані податкові накладні не є належним доказом реальності договорів укладених між позивачем та контрагентами та підтвердженням сформованого податкового кредиту з податку на додану вартість. Так, податкові накладні: № 17 від 23.04.2009 року ТОВ "Cавинці - Агро" сума ПДВ 3951,67 грн., №16 від 23.04.2009 року сума ПДВ 2356,67 грн., №15 від 03.04.2009 року сума ПДВ 1863,33 грн. (т.2 а.с.205 - 207) не містять розшифровку підпису посадової особи що її підписала, що унеможливлює індетифікування.

03.02.2011 року між ТОВ "Укррос - зерно" та ТОВ "Ресурс - інвест" було укладено договір поставки цукру - піску з мішками на загальну суму 23403000,00 грн. на підставі даного договору позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Разом з тим, позивачем не надано податкової накладної на придбання меляси та докази використання придбаного товару (меляси) в господарській діяльності, банківські виписки, платіжні доручення, докази транспортування, зберігання відповідно до додаткової угоди до договору № С/11/Р - від 03.02.2011 року укладеної між ТОВ "Укррос - зерно" та ТОВ "Ресурс - інвест" про придбання меляси на суму 109676,53 грн.

На момент спірних взаємовідносин позивача з його контрагентами діяли норми Закону України "Про податок на додану вартість" № 168-97-ВР від 03.04.1997 року.

Пункт 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон України "Про ПДВ") встановлює, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а пунктом 1.8 ст.1 визначено, що бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закон України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підставою для нарахування податкового кредиту у відповідності до п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), тобто за наявності такої податкової накладної платник податку не позбавлений права формувати власний податковий кредит незалежно від того, що такі податкові накладні отримані ним в періоді іншому ніж той, в якому ці накладні були виписані. При цьому, невключення платником податків до складу податкового кредиту податкових накладних в межах звітного періоду не свідчить про неможливість використання такого права в майбутніх податкових періодах і не є тотожним відмові платника податків від формування власного податкового кредиту.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закон України "Про ПДВ" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до норми пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закон України "Про ПДВ" суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В свою чергу пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 ЗУ Закон України "Про ПДВ" встановлює, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: - бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); - залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Також в період дії спірних правовідносин діяли норми Податкового Кодексу України, відповідно до вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.1995 року № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В ході судового розгляду справа неодноразово відкладалася в зв'язку з ненаданням позивачем документів на вимоги суду, ухвала про витребування доказів була проігнорована, в результаті чого не доведено реальність (товарність) господарських операцій з контрагентами на підставі яких сформовано податковий кредит з ПДВ.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

У даному випадку відповідач довів правомірність висновків щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в розмірі 1949295 грн.

Тому оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте в межах та у спосіб передбачений законодавством України, а позовні вимоги -є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 94 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-Зерно" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення- відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19 листопада 2012 року.

Суддя Г.В. Костенко