Постанова № 27486937, 20.01.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

20.01.2012 р. Справа № 2а-8807/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складi суддi Малих О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Котенко О.В.,

представників:

позивача: Рижий В.Ф., довіреність б/н від 24.11.2011 року;

відповідача: Кирилов О.В., довіреність № 9/9/10-007 від 03.01.2012 року;

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопідприємство Альянс-Миколаївтранс»(вул.. Китобоїв, 12, кВ. 10, м. Миколаїв, 54056)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028),

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.10.2011 року № 0000272360,

Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.10.2011 року № 0000272360, винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва, - повністю.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2012 року № 2а-8807/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складi суддi Малих О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Котенко О.В.,

представників:

позивача: Рижий В.Ф., довіреність б/н від 24.11.2011 року;

відповідача: Кирилов О.В., довіреність № 9/9/10-007 від 03.01.2012 року;

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопідприємство Альянс-Миколаївтранс»(вул.. Китобоїв, 12, кВ. 10, м. Миколаїв, 54056)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028),

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.10.2011 року № 0000272360,

встановив

Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопідприємство Альянс-Миколаївтранс ", пред'явлено позов до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва з вимогою визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 12.10.2011 року № 0000272360, на суму грошового зобов'язання 58850,00 грн. та штрафних санкцій 14 712,50 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у позовній заяві, додаткових поясненнях та наданих доказах ( а.с.3-6).

На підтвердження своєї правової позиції позивач зазначає, що Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопідприємство Альянс-Миколаївтранс" та ТОВ «Астраком»було укладено реальну угоду, за якими підприємство фактично отримало товар (дизпаливо), що підтверджується первинними документами, документами, використання отриманого товару у виробництві, первинні документи, що вказують на отримання від контрагента позивача товару, позивач повністю розрахувався з постачальником; на момент видачі податкових накладних контрагент мав свідоцтво платника ПДВ та був включений до ЄДР; відповідач не має повноважень на визнання нікчемними або фіктивними угод, укладених між позивачем та його контрагентом; доказів визнання угоди фіктивною, у встановленому законодавством порядку, відповідачем не надано.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 12.10.2011 року № 0000272360 прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством ( а.с.82-83).

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу.

У судовому засіданні 20.01.2012 року судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

З 15.09.2011 року по 21.09.2011 року заступником начальника відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ в Ленінському районі м. Миколаєва Власенко І.В. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопідприємство Альянс-Миколаївтранс" з питань правових відносин з платником податків ТОВ "Астраком" за період 01.01.2010 року по 31.07. 2011 року.

За результатами перевірки було складено Акт №2505/23-100/36384206 від 27.09.2011 року (а.с.7-26). На підставі вказаного Акту відповідачем 12.10.2011 року було прийняте податкове повідомлення -рішення № 0000272360, на суму грошового зобов'язання 58850,00 грн. та штрафних санкцій 14 712,50 грн.. (а.с.33).

В податковому повідомленні-рішенні №0000272360 від 12.10.2011 року зазначено, що позивачем порушено п.п.7.4.1., 7.4.5. п.7.4., ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість", внаслідок цього, у податковому повідомленні-рішенні визначено загальну суму податкового зобов'язання - 73 562,50 грн., в тому числі за основним платежем -58 850,00 грн., та штрафними фінансовими санкціями відповідно до абз.1 п.123 Розділу II Податкового кодексу в сумі - 14 712,50 грн.

Підставою відмовлення в зарахуванні позивачу вказаної суми податкового кредиту є, як вказується в Акті перевірки, є те, що, на думку відповідача, операції з поставки товару (дизпаливо) від ТОВ "Астраком" мати ознаки безтоварності, оскільки у ТОВ "Астраком" відсутні необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності основні засоби (складські приміщення, автотранспорт, земельні ділянки, обладнання, інше), а також для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару (робіт, послуг) у обсягах, що задекларовані, не має достатньої кількості найманих працівників з необхідним фаховим знанням для здійснення відповідного виду діяльності.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою позивача з питань правових відносин з платником податків з ТОВ " Астраком " за період з 01.01.2010 року по 31.07. 2011 року не було виявлено будь-яких порушень податкового законодавства або іншого законодавства з питань оподаткування зі сторони позивача. Фактично всі недоліки та претензії сформульовано в акті перевірки щодо контрагентів третьої особи по справі, а не до позивача та його безпосереднього контрагента.

У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідачем повинно було досліджуватись факти здійснення господарської операції безпосередньо між учасниками господарської операції (тобто між позивачем та третьою особою по справі), а не між іншими учасниками господарських взаємовідносин по третіх, четвертих тощо ланках -"ланцюгах".

Водночас слід зазначити, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків несплата ПДВ продавцем (підрядником, замовником) і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцю.

Відтак власне відсутність доказів сплати або декларування постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування.

Слід також зазначити, що відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг. Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, відповідач у даному випадку первинно мав встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Позивач надав суду копії документів, що підтверджують здійснення ним реальних господарських операцій у періоді що перевірявся. Зазначені документи у повному обсязі надавалися відповідачу під час проведення перевірки, проте, відповідачем первинні документи та пояснення позивача не було взято до уваги.

Суд зазначає, що констатування фактів порушень податкового законодавства, ґрунтуючись лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимим при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки). Зазначене є порушенням п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. №984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що фінансово-господарські операції позивача є такими, що вчинені без додержання норм законодавства, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків (стаття 203 Цивільного кодексу України), а також що вказана підстава, відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину нікчемним.

У зв'язку з цим суд зазначає, що згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є один із перелічених у ст.228 ЦК України напрямків.

В акті перевірки відсутні посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо притягнення посадових осіб учасників правочину до кримінальної відповідальності за цими статтями, як і відсутнє посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо недійсності або фіктивності вчинених правочинів.

Таким чином, відповідачем на надано суду достатніх та допустимих доказів спрямованості правочинів позивача на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним або на вчинення без наміру створення правових наслідків, тощо.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону "Про державну податкову службу" та ст.20 ПКУ.

В свою чергу, позивачем та третьою особою надано суду достатньо доказів реальності господарських операцій між ними.

Позивач повністю оплатив контрагенту - Товариству з обмеженою відповідальністю "Астраком" ПДВ у вартості товару та одержав від нього податкові накладні, які містять усі необхідні реквізити, передбачені положеннями п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивач своєчасно перерахував податки та надав звітність щодо їх оплати. Відповідачем в акті не наведено даних про порушення позивачем цих вимог Закону.

Так, факт поставки та доставки товару на підприємство, факт оплати цього товару на підставі укладеного договору підтверджується нижченаведеними документами.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопідприємство Альянс-Миколаївтранс" та ТОВ "Астраком" укладений договір № 000000022 від 01.06.2010 року, згідно якого ТОВ «Астраком»зобов'язано поставити, а ТОВ «Автопідприємство Альянс-Миколаївтранс»- прийняти і оплатити дизпаливо.

Поставка дизпалива у період 01.01.2010 року по 31.07.2011 року була здійснена за видатковими накладними (а.с. 67-76).

Оплата за поставлений у період 01.01.2010 року по 31.07. 2011 року товар здійснена згідно з платіжними дорученнями (а.с. 98-108).

Податкові накладні у період 01.01.2010 року по 31.07.2011 року (а.с. 48-66) були складені та отримані Позивачем у відповідні дати та на відповідні суми.

Вся поставка товару та його оплата були виконані в передбачений договором строк. Замовники не мали претензій щодо невиконання або неякісного виконання поставки товару робіт і здійснили розрахунки за поставлений товар в повному обсязі.

Надані для перевірки документи: видаткові та податкові накладні, які свідчать про придбання: дизпалива , виписки з банківського рахунку позивача про сплату відповідних сум за придбання товарів та сплату податків, - не мали зауважень зі сторони відповідача .

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що:

- на момент здійснення правочинів між позивачем та ТОВ "Астраком" всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності й були включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

- волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі (кожен з учасників був зацікавлений у здійсненні робіт, оскільки операція була спрямована на отримання прибутку обома сторонами, жоден з учасників не здійснював операцію примусово);

- правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- кожен із учасників був зареєстрований на момент укладення та виконання договору як платник податку на додану вартість.

Таким чином, суд також дійшов висновку, що відповідачем не доведено в акті перевірки неправомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, не надано суду доказів безтоварності або нереальності господарських операцій позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що у сукупності призвело до прийняття протиправного повідомлення-рішення.

Крім того, слід зазначити, що вимоги щодо оформлення податкових накладних встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями норм, встановлених податковим законодавством.

В той же час, актом перевірки підтверджено і це не заперечено відповідачем у судовому засіданні, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, що надають право на віднесення сум до складу податкового кредиту.

Згідно із положеннями ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача -такими, що підлягають судовому захисту.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 94, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд,

Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.10.2011 року № 0000272360, винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва, -повністю.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В.Малих

Постанова оформлена у відповідності до ст.. 163 КАС України

та підписана суддею 23 січня 2012 року.