Постанова № 27486546, 12.11.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2012 р. м. Львів № 2а-6557/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. за участю секретаря судового засідання Цицик Н.Я. розглянув адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Галка-Дрогобич»до Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Галка-Дрогобич»(далі –ПрАТ «Галка-Дрогобич») звернулося до суду з позовом до Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції ДПС України (далі –Дрогобицька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001511503/1 від 03.08.2009 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що свої податкові зобов’язання зі сплати орендної плати за землю за він виконав своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується долученими до справи платіжними дорученнями. Зазначені в акті перевірки від 21.05.2009 року висновки про несвоєчасну сплату позивачем самостійно визначеного зобов’язання за грудень 2007 року, січень-лютий 2008 року є необґрунтованими, оскільки є наслідком неправомірної зміни призначення платежу, зазначеному у платіжних дорученнях за вересень, жовтень та листопад 2008 року. На цій підставі просить позов задовольнити. Представник позивача подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі, повідомив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 15.08.2012 року. Зокрема зазначив, що внаслідок проведеної у травні 2009 року перевірки платника щодо своєчасності сплати орендної плати за землю виявилось, що у вересні, жовтні та листопаді 2008 року позивач сплачував податкові зобов’язання на загальну суму 39347,36 грн., граничний строк сплати яких завершився 30.01.2008 року, 03.03.2008 року та 31.03.2008 року. На цій підставі спершу було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001511503/0 від 01.06.2009 року, яке за наслідками адміністративного оскарження залишено без змін і в результаті чого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001511503/1 від 03.08.2009 року, про скасування якого заявлено цей позов. У своїх запереченнях відповідач ствердив, що сплачені кошти згідно з платіжним дорученнями № 732 від 24.09.2008 року, № 813 від 28.10.2008 року та № 403 від 27.11.2008 року спрямовувались на погашення боргів, що виникли раніше. З урахуванням наведеного відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Представник відповідача 12.11.2012р. до суду не прибув, надіслав клопотання про закриття провадження у справі. За таких обставин суд на підставі статті 128 КАС України ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд з’ясував обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, дослідив докази, якими вони підтверджуються та встановив такі фактичні обставини справи:

Згідно з податковою декларацією з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2007 рік, щомісячний розмір орендної плати ПрАТ «Галка-Дрогобич»становить 12875,43 грн.

Згідно з податковою декларацією з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік, щомісячний розмір орендної плати ПрАТ «Галка-Дрогобич»становить 13235,94 грн.

Протягом вересня-листопада 2008 року позивач сплатив орендну плату за землю за серпень, вересень та жовтень 2008 року (а.с. 24-26), а саме:

1) згідно з платіжним дорученням № 732 від 24.09.2008 року позивач сплатив 132235,94 грн., призначення платежу зазначено «орендна плата за землю за серпень 2008 року»;

2) згідно з платіжним дорученням № 813 від 28.10.2008 року позивач сплатив 14118,57 грн., призначення платежу зазначено «орендна плата за землю за вересень 2008 року»;

3) згідно з платіжним дорученням № 871 від 27.11.2008 року позивач сплатив 16545,78 грн., призначення платежу зазначено «орендна плата за землю за жовтень 2008 року».

У травні 2009 року орган ДПС провів невиїзну документальну перевірку ПрАТ «Галка-Дрогобич»на предмет своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки, в результаті якої встановив, що платник прострочив сплату орендної плати за грудень 2007 року, січень та лютий 2008 року на загальну суму 39347,36 грн. Результати перевірки оформлено актом № 491/15-3/31945760 від 21.05.2009 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001511503/0 від 01.06.2009 року. У результаті адміністративного оскарження це рішення залишено без змін, внаслідок чого прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0001511503/1 від 03.08.2009 року, відповідно до якого позивача зобов’язано сплатити штраф в сумі 19673,68 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з орендної плати юридичних осіб.

Не погодившись з рішенням органу ДПС, платник оскаржив його до суду. Позивач наполягає на тому, що своєчасно сплатив задекларовані зобов’язання з ПДВ за грудень 2007 року –лютий 2008 року, а чинне на той час законодавство не передбачало права органу ДПС змінювати призначення платежу, визначене платником податку.

При вирішенні спору суд керувався наступними нормативними положеннями:

Стаття 67 Конституції України зобов’язує кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До 01.01.2011 року (станом на дату виникнення спірних правовідносин) розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначав Закон України «Про плату за землю»(далі –Закон). Відповідно до статті 14 Закону платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно з частинами 1, 3 статті 17 Закону, податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами на той час був Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»№ 2181–ІІІ від 21 грудня 2000 року (далі –Закон № 2181).

Згідно підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією ж статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2, статті 6 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції на виконання покладених функцій, зокрема, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Перелік джерел самостійної сплати податкового зобов’язання або податкового боргу, а також джерела погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення визначено у ст. 7, згідно з якою джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Податкове зобов'язання або податковий борг погашається виключно коштами, які вносяться до відповідного бюджету у гривнях. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до підпункту 7.7 статті 7 Закону № 2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20 травня 1999 року за № 679–ХIV, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. Згідно з пунктом 3.8 цієї Інструкції, реквізит «призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіжні документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, до набрання чинності ПК України, право визначати призначення платежу належало виключно платнику податку, а тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу, з урахуванням вимог підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, які визначив саме платник податку.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

Органи державної податкової служби наділені повноваженнями змінювати визначене платником податку призначення платежу після набрання чинності Податковим кодексом України –з 01.01.2011р. Оскільки спірні правовідносини (щодо декларування орендної плати за землю у 2007-2008 роках, сплив граничних строків їх сплати, факт їх сплати) виникли до цієї дати, то підстав для застосування до них норм ст. 86, 126 Податкового кодексу України немає. Суд при оцінці спірних правовідносин застосовує закон, що діяв на момент їх виникнення, а саме –Закон № 2181.

З приводу застосування пп. 7.7. ст. 7 Закону № 2181 Вищий адміністративний суд України у листі № 358/13/13-09 від 17.03.2009 року звернув увагу адміністративних судів на те, що Законом № 2181 було визначено вичерпний перелік заходів, які може вживати контролюючий орган з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед яких не передбачено зарахування поточних платежів в рахунок погашення боргів минулих періодів шляхом зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Законом України «Про державну податкову службу»орган ДПС також не наділений таким правом. У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

У даному випадку, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.08.2009 року, як зазначив орган ДПС, є затримка у сплаті узгоджених податкових зобов’язань з орендної плати за землю за грудень 2007 року –лютий 2008 року. Суд встановив, що причиною для такого висновку стало те, що сплачені у жовтні-листопаді 2008 року кошти згідно з переліченими вище платіжними дорученнями податковий орган зарахував в рахунок погашення боргів минулих періодів, зокрема, частину коштів, сплачених відповідно до платіжного доручення № 732 від 24.09.2008 року в сумі 9412,68 грн. відповідач спрямував на погашення боргу за грудень 2007 року. Кошти, сплачені згідно з платіжним дорученням № 813 від 28.10.2008 року відповідач зарахував в рахунок погашення боргу з орендної плати за грудень 2007 року та січень 2008 року. Кошти, сплачені згідно з платіжним дорученням № 871 від 27.11.2008 року спрямовані на погашення боргу за лютий 2008 року.

Разом з тим, на спростування висновків акта перевірки від 21.05.2009 року позивач надав суду копії платіжного доручення №61 від 30.01.2008 року про сплату 12875,43 грн., призначення платежу «орендна плата за землю за грудень 2007 року, платіжного доручення № 148 від 29.02.2008 року про сплату 12875,43 грн., призначення платежу «орендна плата за землю за січень 2008 року»та платіжного доручення № 213 від 26.03.2008 року про сплату 13235,94 грн., призначення платежу «орендна плата за землю за лютий 2008 року»(а.с. 21-23).

Таким чином, дослідженими у справі доказами суд встановив, що позивач своєчасно і в повному обсязі сплатив задекларовані податкові зобов’язання з орендної плати за землю за грудень 2007 року, січень та лютий 2008 року, а тому висновки акта перевірки від 21.05.2009 року щодо несвоєчасної сплати цих же зобов’язань не відповідають дійсності і є наслідком неправомірної зміни органом ДПС призначення платежу, визначеного платником податку у банківських платіжних дорученнях, що суперечить нормам права, чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів.

Висновки про затримку ПрАТ «Галка-Дрогобич»у сплаті податкових зобов’язань з з орендної плати за землю за грудень 2007 року, січень та лютий 2008 року ґрунтуються на неправомірному зарахуванні податковим органом коштів платника податку у рахунок погашення боргів минулих періодів без належних на те законних підстав. З огляду на це, прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення № 0001511503/1 від 03.08.2009 року про накладення штрафу в сумі 19673,68 грн. не відповідає встановленим у ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, понесені позивачем судові витрати у виді судового збору підлягають стягненню з Державного бюджету на його користь.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 128, 160-163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції ДПС України № 0001511503/1 від 03.08.2009 року.

Стягнути з державного бюджету на користь приватного акціонерного товариства «Галка-Дрогобич»судовий збір в сумі 196 (сто дев’яносто шість) гривень 74 копійки.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Москаль Р.М.