Постанова № 27486319, 07.11.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 р. № 2а-4181/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

за участі секретаря судового засідання Івашків В.І.

представника позивача Жили В.С.

представника відповідача Оленюк Х.І.

розглянув адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львова Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2012 року № 0000220803/1883 в частині збільшення ТзОВ «ТВК «Львівхолод»суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 215 351,57 грн., та від 07.05.2012 року № 0000210803/1884 в частині збільшення ТзОВ «ТВК «Львівхолод»суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 101 577,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод»звернулася до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львова Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2012 року № 0000220803/1883, 07.05.2012 року № 0000210803/1884 .

У судовому засіданні 10.10.2012 року у долученій до матеріалів справи справи заяві про зменшення позовних вимог представник позивача просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби № 0000220803/1883 від 07.05.2012р. в частині збільшення ТзОВ «ТВК «Львівхолод»суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 215 351,57 грн. в т.ч. основний платіж -215 351,57 грн. та податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби № 0000210803/1884 від 07.05.2012р. в частині збільшення ТзОВ «ТВК «Львівхолод»суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 101 577,80 грн. в т.ч. основний платіж -97 647,39 грн., штрафні санкції -3 930,41 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог, долученої до матеріалів справи у судовому засіданні від 26.09.2012 року та заяві про зменшення позовних вимог, долученої до матеріалів справи у судовому засіданні від 10.10.2012 року. Зокрема, зазначив, що висновки органу державної податкової служби про порушення позивачем закону під час здійснення господарських операцій з контрагентами ТзОВ «Галексі Груп», ТзОВ СУПП «Магнет-Пластік», ПП «Грін-Р»є протиправними, оскільки факт здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами, висновками акта перевірки попередніх періодів та відомостями про використання придбаного у перелічених контрагентів товару у власній господарській діяльності. Крім того, представник позивача вважає, що зазначене податковим органом щодо помилок при оформленні товарно-транспортних накладних не є підставою для визнання нікчемною господарської операції в цілому. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву, долученому до матеріалів справи в судовому засіданні від 02.07.2012 року, в якому зазначає, що стосовно господарських операцій з ПП «Грін-Р»до перевірки представлено неналежним чином заповнені товарно-транспортні накладні, не надано сертифікатів якості товару та карток складського обліку, а також відповідно до акта перевірки ПП «Грін-Р»у цього підприємства відсутні умови для ведення господарської діяльності; щодо ТзОВ СУПП «Магнет-Пластік», то позивачем до перевірки не надано інформації про транспортування товару; щодо господарських операцій з ТзОВ «Галексі Груп», то до перевірки позивачем представлено товарно-транспортні накладні, які заповнені з порушенням встановленого порядку оформлення, а також не представлено сертифікатів відповідності продукції, яка постачалася цим підприємством.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

При прийнятті постанови суд застосовує законодавство, чинне на час існування правових відносин між сторонами, а також між позивачем та його контрагентами..

Працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби проведено документальну перевірку перевірку ТзОВ «ТВК «Львівхолод, за результатами якої складено Акт про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «ТВК «Львівхолод»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. № 91/08-10/01553681 від 26.04.2012р. (далі - Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000220803/1884 від 07.05.2012р. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 243 858,59 грн. (основний платіж -243 857,59 грн., штрафні санкції - 1,00 грн.); № 0000210803/1884 від 07.05.2012р. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 105 941,56 грн. (основний платіж -100 556,56 грн., штрафні санкції -5 385,00 грн.).

З висновків Акта перевірки вбачається, що ТзОВ «ТВК «Львівхолод»порушено п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97р. (із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 132 314,14 грн.; пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, пп.138.8.1 п.138.1 ст.138 пп. 139.1.9 п.139.1ст.139 п.140.2 ст.140 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено нараховану суму податку на прибуток в розмірі 111 543,47 грн., в тому числі за 2-3 квартали на суму 111 395,80 грн., за 2-4 квартали на суму 111 543,47 грн.; п.14.1.185, п.14.1.191 ст.14, п.185.1, ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ, в результаті чого підприємством занижено ПДВ, що підлягає до сплати на загальну суму 100 556,56 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 1582,50 грн., за березень 2011 року на суму 38 129,33 грн., за квітень 2011 року на суму 38 745,25 грн., за травень 2011 року на суму 11 331,50 грн., за липень 2011 року на суму 7858,81 грн., за жовтень 2011 року на суму 2 909,17 грн.

Зазначені порушення пов'язані із неправомірним включенням до складу валових витрат та податкового кредиту сум по господарських операціях між позивачем та контрагентами, зокрема, ТзОВ «Галексі Груп», ТзОВ СУПП «Магнет-Пластік», ПП «Грін-Р».Судом встановлено, що 23.05.2010р. між ТзОВ «Галексі Груп»(Постачальник) та ТзОВ ТВК «Львівхолод»(гідно умов договору «Покупець») було укладено Договір поставки № 1652 про постачання позивачу товарів згідно з підписаними сторонами накладними.

На виконання сторонами умов договору, згідно з видатковими накладними на загальну суму 133 619,74 грн. ТзОВ «Галексі Груп»поставило позивачу товар (кавун). Придбання зазначеного товару підтверджується долученими до матеріалів справи видатковим накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями (банківськими виписками) про оплату вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи розрахунки за придбаний товар проведені у повному обсязі. Крім того, судом встановлено, що реалізація приданого товару здійснювалася через мережу роздрібних магазинів що підтверджується карточкою товару по складу. Як вбачається із акту перевірки, податковим органом встановлено завищення валових витрат та податкового кредиту на вказану суму придбаного товару через відсутність належних доказів фактичного отримання товару, як от товарно-транспортних накладних, які достовірно підтверджують постачання придбаного товару.

Згідно з укладеним 03.01.2011р. між ПП «Грін-Р»(Постачальник) та ТзОВ ТВК «Львівхолод»(Покупець) договору поставки № 230, ПП «Грін-Р»здійснювало поставку товару ТзОВ ТВК «Львівхолод». Умовами договору (п. 2.4.) передбачено, що поставка товару може здійснюватись за рахунок та силами Постачальника або Покупця за взаємною домовленістю сторін. За погодженням сторін, товар постачався шляхом його відпуску зі складу Постачальника при цьому Покупець (позивач) власним транспортом (свідоцтво про реєстрацію наявне в матеріалах справи) здійснював перевезення товару на склад: м. Львів, вул. Угорська, 22.

За період перевірки позивачем було придбано товару на загальну суму 927 769,07 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковим накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями (банківськими виписками) про оплату вартості товару, карточками товарів по складу (копії усіх первинних документів долучено до матеріалів справи).

14.10.2010р між ТзОВ СУПП «Магнет-Пластік» (згідно з умовами договору «Постачальник») та ТзОВ ТВК «Львівхолод»(«Покупець») було укладено Договір поставки № 1651 про постачання позивачу товарів згідно з підписаними сторонами накладними.

На виконання сторонами умов договору, згідно з видатковими накладними № 1 від 05.01.2011 на загальну суму 5 895 грн. та № 8 від 24.01.2011р. на загальну суму 3 600 грн. ТзОВ СУПП «Магнет-Пластік»поставило позивачу цукерки в асортименті. Розрахунки за придбаний товар проведені у повному обсязі. Реалізація приданого товару здійснювалася через мережу роздрібних магазинів, що підтверджується довідкою з розрахунків по контрагенту.

Як вбачається із Акта перевірки встановлене податковим органом завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту відбулося внаслідок непредставлення відомостей щодо транспортування товару, що був предметом договору між позивачем та ПП «Магнет-Пластік».

Згідно з пунктом 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»)

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

У відповідності до вимог п. 14.1.27. ст. 14 Податкового кодексу України, витрати -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1. ст 138 Податкового кодексу України -витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п. 138.1.1. ст.. 138 Податкового кодексу України);

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності (п. 139.1. ст 139 Податкового кодексу України).

Частинами 1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, яким встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якої складений документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції та складання первинного документа.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення Позивачем ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»та п. 138.1., 138.2., ст. 138 п. 139.1.9, п.139.1. ст. 139 Податкового кодексу України суд зазначає, що витрати, понесені позивачем підтверджуються наявними у матеріалах справи первинними документами. Крім того, дані витрати понесені позивачем в межах своєї господарської діяльності, що підтверджується інформацією декларацій про податок на прибуток підприємства та інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в частині, що стосується діяльності підприємства.

Суд також зазначає, що в Акті перевірки не зазначено факту відсутності документального підтвердження правочинів купівлі-продажу товарів.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної (абз. 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. (п. 201.4, п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. п. 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010р.). Інших випадків визнання податкової накладної недійсною законодавством не передбачено.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (абз. 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

На момент проведення перевірки та складання Акта перевірки, позивачем було представлено відповідачу усі належним чином оформлені документи по господарських операціях по вказаних вище контрагентах, що підтверджують формування податкового кредиту (в т.ч. податкові накладні).

Таким чином, банківські виписки, податкові накладні є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту. Видані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені законом, недійсними не визнавались.

Враховуючи зазначене, на фактичну поставку контрагентами товарів (робіт, послуг) та оплату їх вартості, товариством включено суми ПДВ до складу податкового кредиту підприємства.

Суд не бере до уваги покликання відповідача на недекларування контрагентами позивача податкових зобов'язань по податку на додану вартість, недійсність податкової звітності контрагентів, не підтвердження останніми фактів придбання проданого позивачу товару в ході перевірок органами податкової служби зазначених суб'єктів господарювання з огляду на наступне.

Щодо встановлених органами податкової служби порушень податкового законодавства іншими контрагентами, то один платник податків (позивач) не може відповідати за податкові зобовязання іншого, оскільки в податковому законодавстві відсутня норма, яка надає право податковому органу виключати з податкового кредиту та витрат одного платника фактично понесені чи нараховані витрати внаслідок несплати податку іншим платником та застосовувати при цьому фінансові санкції.

Крім того, суд наголошує на тому , що чинним законодавством не передбачено обов'язку суб'єктів господарювання перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, посвідчень особи керівників підприємства-контрагента тощо. Також в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність трудових та матеріальних ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит та витрати лише за їх наявності.

За таких обставин платник податків не може нести відповідальність за несплату податку постачальником товару. Зазначене відповідає констиитуційно-правовому принципу індивідуальної юридичної відповідальності.

Суд також додатково зазначає, що щодо покликання відповідача на помилки при оформленні товарно-транспортних накладних у господарських операціях позивача з ТзОВ «Галексі Груп», саме: не зазначення пункту навантаження та пункту розвантаження (вулиця), то таке порушення не є підставою для визнання нікчемною господарської операції в цілому.

Щодо господарських операцій між позивачем та ТзОВ СУПП «Магнет-Пластік», то суд не бере до уваги покликання відповідача на непредставлення документів на перевезення товару, що постачався, оскільки згідно з умовами договору від 14.10.2010 року (п.2.5) доставити товар за вказаною адресою, погодженою у замовленні зобов'язаний постачальник.

При цьому згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Відповідно до Закону «Про автомобільний транспорт»та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації. Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, платник податку не має підстав віднести витрати по отриманню послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат.

У випадку позивача, ним здійснено віднесення до складу валових витрат не вартості придбаних транспортних послуг, які повинні бути підтверджені транспортною документацією, а вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Форма товарно-транспортної накладної, затверджена наказом Мінстату України та Мінтрансу України № 228/253 від 07.08.1996 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 року за №483/1508 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи», проте дія вищевказаного наказу зупинена відповідно повідомлення Держкомпідприємництва від 28.04.2006 та рішення про державну реєстрацію наказу скасовано на підставі висновку Міністерства юстиції №10/68 від 15.05.2006 року. Таким чином, форма товарно-транспортної накладної не затверджена і її застосування для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи не передбачена.

Окрім цього, наказ Мінстату України та Мінтрансу України № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, а отже, він не обов'язковий до виконання.

Що ж до порядку віднесення до складу валових витрат - витрат понесених позивачем у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, то в даному випадку такі витрати повинні бути підтверджені первинними документами, які фіксують факти здійснення такої господарської операції з придбання.

Таким чином безпідставними є посилання відповідача про неправомірність віднесення до податкового кредиту у зв'язку з відсутністю належним чином оформленої товарно-транспортної накладної.

Крім того, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом на підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу податкового кредиту придбаних позивачем ТМЦ.

Враховуючи зазначене вище, позивач не несе відповідальності за транспортування вантажу та не зобов'язаний доказувати наявності чи відсутності такого факту.

Крім того, суд додатково зазначає, що між позивачем та суб'єктами господарювання існували усталені господарські відносини, що підтверджується, зокрема, Договором між ТзОВ ТВК «Львівхолод»та ПП «Грін-Р» 02.01.2010 р., Договором між ТзОВ ТВК «Львівхолод»та СУПП ТзОВ «Магнет-Пластік»№1690 від 21.10.2009 р., предметом яких була довготривала поставка позивачу обумовлених сторонами товарів Крім того, як вбачається з Акта перевірки від 04.07.2011 р. №823/23-2/01553681 про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Львівхолод»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2009 р по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р., яким не встановлено порушення ТзОВ ТВК «Львівхолод» податкового законодавства у господарських відносинах з ПП «Грін-Р»та СУПП ТзОВ «Магнет-Пластік».

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що факти та висновки ДПІ, викладені в акті перевірки від 26.04.2012р., не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на припущеннях відповідача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, оскільки ТзОВ «Торгово-виробнича компанія «Львівхолод»не було допущено порушень закону у сфері оподаткування, то відповідно неправомірними є висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 26.04.2012р., у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби від 07.05.2012 року № 0000220803/1883 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 215351,57 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ ВПП м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 07.05.2012 року № 0000210803/1884 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 101577,80 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК «Львівхолод» (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Угорська, 22, ідентифікаційний код 01553681) 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Постанову в повному обсязі складено 12.11.2012 року.

Суддя Лунь З.І.