Постанова № 27486129, 26.01.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

26.01.2012 р. Справа № 2а-5967/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Котенко О.В.,

представників позивача: 1. Гапєєва А.В., довіреність № 11 від 01.01.2012 року,

2. Свечинський О.С., довіреність № 16 від 16.01.2012 року,

представника відповідача: Моторний О.С., довіреність № 2069/9/10-021 від 28.11.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «Океан»(Заводська площа, 1, м. Миколаїв, 54050)

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017)

про скасування податкових повідомлень -рішень від 01.08.2011 року № 0000933600, № 0000943600,

Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення від 01.08.2011 року № 0000933600, № 0000943600, винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві - повністю .

3. Присудити на користь позивача, Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» (Заводська площа, 1, м. Миколаїв, 54050, інд. код 14307653), судові витрати у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2012 р. Справа № 2а-5967/11/1470

м.Миколаїв

16:35

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Котенко О.В.,

від позивача: Гапєєва А.В., довіреність № 11 від 01.01.12;

від позивача: Свечинський О.С., довіреність № 16 від 16.01.12;

від відповідача: Моторний О.С., довіреність № 2069/9/10-021 від 28.11.11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан», вул. Заводська площа, 1,Миколаїв,54050 доСпеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20,Миколаїв,54017 проскасування податкових повідомлень -рішень від 01.08.2011 року № 0000933600, № 0000943600, в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан»звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2011 року № 0000933600, № 0000943600.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилався на невірне трактування відповідачем змін, внесених до Закону України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні», оскільки не дивлячись на виключення статті 1 вказаного Закону Публічне акціонерне товариство «Миколаївський суднобудівний завод «Океан»не перестало бути підприємством суднобудівної промисловості.

Також, в обґрунтування своїх вимог, ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан»посилалося на те, що ним не порушено вимоги підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК), оскільки податковий кредит сформовано ним правомірно та обґрунтовано заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за квітень 2011 року, нараховані у зв'язку з придбанням товару з метою їх подальшого використання у своїй діяльності, на підставі податкових накладних і первинних бухгалтерських документах, оформлених належних чином відповідно до норм податкового законодавства; по-друге, нормами ПК не встановлено виключне застосування української мови при заповненні податкової накладної, тому позивачем не порушено вимоги законодавства щодо порядку заповнення та оформлення цієї накладної.

СДПІ у м. Миколаєві проти позову заперечує (т. 4 а. с. 112-117) вказуючи на те, що, по-перше, у позивача відсутнє право на податковий кредит та сформоване з урахуванням відповідних сум, бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за операціями з придбання товарів (послуг) через ланцюги постачальників - платників податку (посередників), які свої податкові зобов'язання зі сплати цього податку до бюджету не виконали, укладені між ними угоди, є нікчемними, оскільки укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, без настання реальних наслідків, а саме - ухилення від сплати податків, штучного формування податкового кредиту і його наступного відшкодування з бюджету; по-друге, з моменту виключення статті 1 Закону № 1242-ХІV України, використання ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан»при визначенні бази оподаткування пільг підприємства суднобудівної промисловості, є неможливим.

У судовому засіданні представники ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" позов підтримали та просили суд задовольнити його повністю.

Представник СДПІ у м. Миколаєві позов не визнав та просив суд у його задоволенні відмовити.

У судовому засіданні 26.01.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан»є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та перебуває на податковому обліку в СДПІ у м. Миколаєві як платник податків.

СДПІ у м. Миколаєві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2011 року, за наслідками якої складено акт від 19.07.2011 р. № 814/36/14307658 (далі - акт перевірки), у якому, зокрема, встановлено порушення платником податків вимог:

- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 ПК, що призвело до завищення податкового кредиту за квітень 2011 р. у сумі 1 651 264,82 грн., у результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 р. у сумі 1 649 687 грн., та занижено податок на додану вартість за квітень 2011 р. у сумі 1578,00 грн.;

На підставі цього акту перевірки, СДПІ у м. Миколаєві прийняті податкові повідомлення - рішення від 01.08.2011 р. № 0000933600, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі основний платіж - 1 649 687 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 грн. та № 0000943600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 579 грн. (у т.ч. основний платіж -1 578 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 грн.).

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом установлено і матеріалами справи підтверджено, що у квітні 2011 року між ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан»та ПП ВКФ «Промзварка», ТОВ «ТД «Укрцветмет», ТОВ «АПК Комунар», ТОВ «Електрик-Інжинірінг», ТОВ «Алевайнсе Україна», ТОВ «МеталИнвестРесурс», ПАТ «Лінде Газ Україна», ПП «ДДП», ПП «ФБМ Україна»існували господарські операції на поставку судового обладнання, виконання і реальність яких підтверджено відповідними первинними документами: податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками обслуговуючого банку платників податків, рахунками-фактурами та актом здачі-прийому робіт тощо.

Проте, з посиланням на відомості, наявні в актах перевірки, відповідач вказує на не декларування контрагентами позивача до сплати податку на додану вартість, слід зазначити наступне.

Факт не декларування іншими підприємствами (в ланцюгу постачання) до сплати податку на додану вартість у певному місяці не може свідчити про те, що ці підприємства не відображали у своєму податковому та бухгалтерському обліку суму податкових зобов'язань з ПДВ за операціями поставки з позивачем. Зазначене, з огляду на норми податкового законодавства, може також свідчити про те, що у певному періоді ці підприємства мали від'ємне значення (податковий кредит перекрив зобов'язання), та не може бути доказом наявності порушень податкового законодавства з боку позивача.

Суд враховує те, що ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод "Океан", отримавши у встановленому порядку від ПП ВКФ «Промзварка», ТОВ «ТД «Укрцветмет», ТОВ «АПК Комунар», ТОВ «Електрик-Інжинірінг», ТОВ «Алевайнсе Україна», ТОВ «МеталИнвестРесурс», ПАТ «Лінде Газ Україна», ПП «ДДП», ПП «ФБМ Україна»податкові накладні, які містили всі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством, правомірно включило суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту і час укладення та виконання господарських операцій, зазначені контрагенти позивача включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, установлені судом обставини, свідчать про те, що дії ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан»як платника податку є добросовісними, вчинені ним господарські операції сумніву в їх реальності не викликають та відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються достатніми і наявними у матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов'язаннями, не передбачена.

Суд вважає, що у випадку не виконання контрагентами позивача, своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї юридичної особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права формування податкового кредиту і наступне відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, установлені судом обставини свідчать про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит, сформовано та обґрунтовано заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за квітень 2011 року, нарахованих у зв'язку з придбанням товару з метою їх подальшого використання у своїй діяльності, на підставі податкових накладних і первинних бухгалтерських документах, оформлених належних чином відповідно до норм податкового законодавства.

Посилання відповідача на те, що використання позивачем російської мови під час заповнення податкової декларації призвело до вимог податкового законодавства щодо порядку та форми її заповнення, суд вважає безпідставними і необґрунтованими з наступних підстав.

Норми чинного законодавства не встановлюють виключне застосування платником податків української мови при заповненні податкової накладної, це не змінює сутність і зміст зазначених у ній даних та є достатнім і належним документальним підтвердженням сплати податку на додану вартість і включення до накладної суми податку до податкового кредиту.

Стосовно висновку СДПІ у м. Миколаєві про неможливість використання ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан», при визначенні бази оподаткування пільг підприємства суднобудівної промисловості у зв'язку з виключенням статті 1 Закону № 1242-ХІV, слід зазначити наступне.

Відповідно до преамбули Закону № 1242-ХIV, цей Закон спрямований на ефективне використання виробничого, науково-технічного та експортного потенціалу і підвищення конкурентоспроможності вітчизняного суднобудування, в тому числі малотоннажного, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, зокрема іноземних, зниження витрат на будівництво суден і поповнення обігових коштів суднобудівних підприємств.

Стаття 1 Закону № 1242-XIV (у редакції, що діяла до 01.01.2011 р.) передбачала впровадження з 1 січня 2000 року до 1 січня 2012 року певних заходів державної підтримки суднобудівної промисловості. Частина 2 цієї статті містила Перелік суднобудівних підприємств затверджуються Кабінетом Міністрів України за наслідками їх діяльності за попередній період, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1256 «Про затвердження переліку суднобудівних підприємств, для яких запроваджуються заходи державної підтримки суднобудівної промисловості» (із змінами та доповненнями, далі - Постанова № 1256), на виконання вимог Закону № 1242-ХIV, затверджено перелік суднобудівних підприємств, для яких запроваджуються заходи державної підтримки суднобудівної промисловості (надалі - Перелік), до якого, зокрема, віднесено і Відкрите акціонерне товариство «Дамен Шіпярдс Океан» (м. Миколаїв, код ЄДРПОУ14307653).

У грудні 2010 року змінено найменування позивача - Відкрите акціонерне товариство «Вадан Ярдс Океан» перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Вадан Ярдс Океан», у березні 2011 року також змінено його найменування, а саме - Публічне акціонерне товариство «Вадан Ярдс Океан» перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» і яке є його правонаступником (про що свідчить наявна в матеріалах справи копія витягу статуту від 25 березня 2011 року).

Законом України від 23.12.2010 р. № 2856-VI «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» статтю 1 Закону № 1242-XIV виключено.

Суд вважає, що статтею 1 Закону № 1242-XIV і не було визначено перелік підприємств суднобудівної галузі, а вона є лише відсильною нормою до Постанови № 1256, яка є чинною, і в якій позивача, як правонаступника Відкритого акціонерне товариство «Дамен Шіпярдс Океан», віднесено саме до підприємства суднобудівної промисловості.

Із наявних у справі матеріалів убачається, що основним видом діяльності позивача є будівництво нових пасажирських, вантажних, річкових, морських, океанських та інших типів суден, як загального так і спеціального призначення, будівництво військових кораблів; виробництво різної продукції суднобудування, ремонт, обслуговування та переобладнання будь-яких видів суден та військових кораблів (засвідчені належним чином копії статуту, довідки з ЄДРПОУ, відповідні договори, акти прийому-передачі, вантажні митні декларації, сертифікаційні свідоцтва збудованих суден додані до позовної заяви).

Установлені судом обставини свідчать, що ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» є підприємством суднобудівної промисловості і має право декларувати бюджетне відшкодування у податковому періоді, наступному за звітним період, у якому виникло від'ємне значення.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, завдання адміністративного судочинства ґрунтуються на положеннях статті 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення частини 1 статті 9 КАС відповідають приписам частини 2 статті 19 Конституції України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 КАС).

Враховуючи викладені норми матеріального і процесуального законодавства, встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» про скасування податкових повідомлень - рішень СДПІ у м. Миколаєві від 17 серпня 2011 року № 0001013600, № 0000973600, є обґрунтованими і слід задовольнити повністю.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 01 серпня 2011 р. № 0000933600, № 00009436.

3. Відшкодувати Публічному акціонерному товариству «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В.Малих

Постанова оформлена у відповідності до ст. 163 КАС України

та підписана суддею 31.01.2012р.