Постанова № 27485924, 08.11.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/7563/2012

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Широкої К.Ю.,

секретаря судового засідання Бондар Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 441699,84 грн. та пені за порушення за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 14487,76 грн.,

ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 441699,84 грн. та пені за порушення за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 14487,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що згідно із статтею 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина 3 статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

В порушення вимог статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у 2011 році на підприємстві публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» працювало 10 інвалідів при нормативі 22 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Таким чином, відповідач до 15 квітня 2012 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 441699,84 грн. за 12 робочих місць, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами. Оскільки сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її з відповідача разом із нарахованою пенею в сумі 14487,76 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року залучено до участі у справі у касті третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, - Лутугинський центр зайнятості.

У судовому засіданні представник третьої особи позовні вимоги позивача підтримав, просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення, вважає, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялись, також не було безпосереднього звернення інвалідів на підприємство для працевлаштування, хоча відповідач подавав звіти в Лутугинський центр зайнятості (щомісячно) по формі 3-ПН і Лутугинське управління праці та соціального захисту населення (поквартально) про наявність вакансій по працевлаштуванню інвалідів. Частиною 3 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачена оплата штрафних санкцій підприємством, установою, організацією за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після уплати всіх податків, зборів (обов'язкових платежів). Однак, за результатами фінансово-господарської діяльності за 2011 рік підприємство відповідача працювало збитково. Умови праці на публічному акціонерному товариству «Групова збагачувальна фабрика «Луганська»небезпечні і можуть призвести за собою не тільки погіршення працездатності інваліда, а також нанести шкоду його здоров'ю, що суперечить вимогам статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського Кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізують владні управлінські функції.

Право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку (частина 9 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-XII.

Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 цього Закону, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно із частини 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» від 21.03.1991 № 875-Х11 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною 3 статті 18 вказаного закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств,організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - роботодавці), установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Наразі поняття робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», і розуміється як:

- робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;

- спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42 «Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за №117/13384 встановлено, що форма №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи, від 8 і більше осіб. Роботодавці, які мають відокремлені підрозділи або належать до числа господарських об'єднань, створених з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», заповнюють зведений звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів. Роботодавці, які мають відокремлені підрозділи, належать до числа роботодавців, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, чи господарських об'єднань, створених з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», разом зі звітом надають до відділення Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації документи, визначені Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, а також перелік підприємств, що входять до їх складу, за формою згідно з додатком.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» на відповідача покладений обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Періодичність подання даної інформації визначена в статті 20 вищевказаного Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні». Як вбачається з матеріалів справи відповідачем подавалася інформація про вакансії робочих місць для інвалідів щомісячно до Лутугинського районного центру зайнятості (звіти форми 3-ПН), окрім липня 2011 року, що підтверджується журналом реєстрації звітів та маршрутних листів на 2011 рік Лутугинського районного центру зайнятості (а.с. 11-21, 44-55, 82-107), у зв'язку з чим суд вважає, що в даному випадку відповідач порушив статтю 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» відповідно до якої на відповідача покладений обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Отже, відповідач не вжив всіх передбачених чинним законодавством заходів для забезпечення працевлаштування дванадцяти інвалідів впродовж одного місяця 2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» від 21.03.1991 №875-Х11 встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частина 4 статті 20 зазначеного Закону передбачає, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 цього Закону.

Згідно із частиною 5 статті 20 вказаного Закону, у разі несплати адміністративно-господарської санкції або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду із стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

10 лютого 2012 року на адресу відділення Фонду надійшов звіт форми 10 -ПІ, згідно із яким середньооблікова кількість штатних працівників підприємства у 2011 році становила 553 особи, на підприємстві працювало 10 інвалідів замість 22 (а.с.21).

В судовому засіданні встановлено що відповідачем в січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2011 року (а.с11 -20, 63) були направлені до Лутугінського центру зайнятості звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН, також це підтверджується листом Лутугінського районного центу зайнятості від 19.10.2012 № 18\4-1764 (а.с.63) та витягом з журналу реєстрації звітів та маршрутних листів на 2011 рік (а.с.82-107).

Судом було встановлено, що до Лутугінського центру зайнятості не надходив звіт за формою №3-ПН за липень 2011 року. В судовому засіданні було встановлено, що в липні 2011 року на підприємстві Відповідача було дев'ять вакансій інвалідів, однак звіт за зазначений місяця до центру зайнятості не надходив, тобто центр зайнятості не мав можливості працевлаштувати на підприємство інвалідів, так як не знав про наявність вакансій в липні 2011 року на підприємстві.

Розрахунок адміністративно - господарських санкцій позову, проведеного на підставі звіту форми 10-ПІ від 10.02.2012 за 2011 рік наданого публічним акціонерним товариством «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з урахуванням не подання звіту за липень 2011 року та складає 27606,24 грн. А саме: відповідно до розрахунку за 2011 рік середня річна заробітна плата штатного працівника 36808,32 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за 2011 рік за не працевлаштування інвалідів складає 36808,32 грн.*9 = 331274,88 грн., а за липень 2011 року складає 331274,88 грн./ 12 = 27606,24 грн.

Оскільки відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарської санкції, то це є підставою для стягнення пені.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» від 21.03.1991 № 875-Х11 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Розмір нарахованої пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарської санкції за липень 2011 року складає 905,48 грн., а саме (27606,24 грн. х 0,02%) х 164 дня (прострочення) = 905,48 грн.

Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у липні 2011 році в розмірі 27 606 грн. 24 коп. та пеню за порушення терміну сплати санкцій у розмірі 905 грн.48 коп. не сплатив, позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів визнаються судом частково обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають до часткового задоволення.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 08 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 13 листопада 2012 року, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 441699,84 грн. та пені за порушення за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 14487,76 грн. задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» (ідентифікаційний код 32441307, місцезнаходження: 92016, Луганська область, Лутугинський район, смт. Білоріченський) на користь Державного бюджету України в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 27606,24 грн. (двадцять сім тисяч шістсот шість гривень двадцять чотири копійки).

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» (ідентифікаційний код 32441307, місцезнаходження: 92016, Луганська область, Лутугинський район, смт. Білоріченський) на користь Державного бюджету України в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 905,48 грн. (дев'ятсот п'ять гривень сорок вісім копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 13 листопада 2012 року.

Суддя К.Ю. Широка