Постанова № 27485725, 01.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 року місто Київ № 2а-4645/12/1070

15.51

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача:- Перемежко А.О.відповідача:- Угольков Є.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Київське лісове господарство»доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Державне підприємство «Київське лісове господарство»з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 06.06.2012 року № 0001112302 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить чинному законодавству України та підлягає скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача.

Представники позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.10.2012 року надав письмові заперечення на адміністративний позов з доказами на їх обґрунтування, просив у задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Державне підприємство «Київське лісове господарство»є юридичною особою, ідентифікаційний номер: 00991373.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2012 року працівниками податкового органу проведено перевірку позивача за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Стоянка, вулиця Лісна, 15, за результатами якої складено Акт фактичної перевірки № 0113/101322/00991373.

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано, що підприємством здійснюється переробка деревини та її реалізація за безготівковий розрахунок, не ведеться облік товарних запасів за місцем їх реалізації (в лісозаготівельному цеху, де заведена окрема касова книга, були відсутні підтверджуючі документи на товар на загальну суму 40 973, 40 гривень), чим порушено пункт 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі Акта перевірки № 0113/101322/00991373 від 30.05.2012 року, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області винесено податкове повідомлення-рішення від 06.06.2012 року № 0001112302 на суму штрафних (фінансових) санкцій -81 946, 8 гривень.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 06.06.2012 року № 0001112302, рішенням ДПС в Київській області від 09.08.2012 року № 1918/10/10-206/395-981 та рішенням ДПС України від 04.09.2012 року № 1298/0/61-12/10-2415, вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд його скасувати, що і є предметом даного позову.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних положень законодавчих актів.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі -Закон № 265/95), в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до статті 20 вказаного Закону № 265/95- до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, для застосування зазначеної норми необхідна наявність двох підстав: наявність необлікованих товарів та здійснення їх реалізації.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV зі змінами і доповненнями (далі -Закон № 996-ХІV) - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванні оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З урахуванням наведеного, до документів, що підтверджують придбання товарів та є підставою для їх обліку, належать накладні та товарно-транспортні накладні.

Перевіркою встановлено не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (в лісозаготівельному цеху, де заведена окрема касова книга, були відсутні підтверджуючі документи на товар на загальну суму 40 973, 40 гривень).

Станом на 30.05.2012 року проведено зняття залишків лісоматеріалів (деревини). На момент перевірки по документам у відповідності до звіту по руху лісопродукції станом на 01.05.2012 року залишок становив 24, 41 кубічних метрів лісопродукції у відповідності ТТН, що були надані до перевірки, проте протягом травня 2012 року поступило 76, 00 кубічних метрів та списано в розпиловну з урахуванням затверджених норм витрат сировини на кількість 47, 45 кубічних метрів.

Залишок лісоматеріалів на момент перевірки станом на 30.05.2012 року по документам складає 52, 96 кубічних метрів. Фактичний залишок внаслідок вимірювання становить 69, 05 кубічних метрів, готової продукції виготовленої з нього 40, 3 кубічних метрів.

Надлишок не облікованої продукції складає:

- пиловник 16, 09 кубічних метрів, ціна реалізації 390, 00 гривень за 1 кубічний метр на загальну суму 6 275, 10 гривень;

- готова продукція (пиломатеріал хвойний обрезний) 40, 3 кубічних метрів, ціна реалізації 861, 00 гривень за 1 кубічний метр на загальну вартість 34 698, 30 гривень.

Згідно пояснень бухгалтера Пікузи К.П. до перевірки було надано всі товарно-транспортні накладні, які показують надходження і реалізацію продукції, тобто додаткові товаросупроводжувальні документи, що підтверджують облік продукції відсутні.

Водночас, з письмових пояснень начальника лісозаготівкового цеху ОСОБА_4, підтвердженими у судовому засідання в якості свідка, встановлено, що по встановленому перевіряючими надлишку продукції ще не встигли документи передати до бухгалтерії. Зазначив, що товарно-транспортні накладні (№ 082558 та № 082559) ще не були здані до бухгалтерії з вини водія, який привіз з лісу вказаний матеріал. Вже на наступний день копії товарно-транспортних накладних були подані до відповідача.

Також, позивачем до матеріалів справи долучено додаткові докази, а саме наряд-акт № 9 на переробку деревини (розпиловку деревини на стрічковій пилорамі), відповідно до якого визначено термін по виконанню робіт -початок роботи -22.05.2012 року, термін закінчення роботи -31.05.2012 року, обсяг фактично виробленої сировини пиломатеріал обрізний 35, 3 куб.м. Позивач вказує, що перевірка виконаної роботи з передачею необхідних документів була проведена 31.05.2012 року вже після закінчення перевірки.

Відповідно до товарно-транспортних накладних від 30.05.2012 року № № 082560, 082563, 082557, 082556 був поставлений пиловник 3 сорту в загальній кількості 57, 40 куб.м.

Згідно товарно-транспортних накладних від 30.05.2012 року № 082558 та № 082559 було поставлено пиловник 3 сорту 20-24 на загальну кількість 16, 09 куб.м.

Отже, порушення вимог статей вказаного Закону, з урахуванням матеріалів справи, позивачем не вчинено, оскільки пункт 12 статті 3 Закону № 265/95 чітко не визначає самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказує на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.

Частиною п'ятою статті 8 Закону № 996-XIV передбачено, що підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Відсутність (порушення) обліку товарів за місцем реалізації або зберігання, в розумінні пункту 12 статті 3 Закону № 265/95 є не ведення такого обліку взагалі або ведення з порушенням встановленого порядку, а не тимчасова відсутність первинних документів за місцем зберігання або реалізації товарно-матеріальних цінностей.

В матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, накладні на товар, акт-наряд на переробку продукції, які підтверджують надходження товарів та їх подальшу переробку, і вони є первинними документами, на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік на підприємстві, а відтак, відповідач безпідставно посилається на відсутність в момент перевірки накладних на переміщення товарів, як на беззаперечний факт відсутність такого обліку.

Під час розгляду справи позивачем надано журнал вивезення лісопродукці та прибутково-видаткову книгу, копії відповідних сторінок яких долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що товарно-транспортні накладні під відповідними номерами бланків були видані 23.05.2012 року, тобто підстави вважати, що облік не ввівся підтверджується ще й цією обставиною.

Також судом встановлено, що перевірка закінчилась о 15 годині 20 хвилин, тому покази свідків -перевіряючи ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що вони перевірку проводили до 18 години не беруться судом до уваги, оскільки відповідно не підтверджені.

Суд дійшов висновків, що за диспозицією вищевказаних правових норм підставою для застосування штрафних санкцій передбачено або реалізацію товарів, які не було обліковано, або ведення такого обліку з порушенням, або не ведення взагалі.

Отже, зазначеними нормами передбачено допущення суб'єктом господарювання певної бездіяльності, тобто неведення обліку, а не відсутність документів на місці реалізації.

У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач жодних доказів на підтвердження викладених в Акті перевірки доводів не надав та не спростував твердження позивача про ведення обліку належним чином.

Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 06.06.2012 року № 0001112302.

Стягнути на користь Державного підприємства «Київське лісове господарство» понесені ним судові витрати в сумі 819 (вісімсот дев'ятнадцять) гривень 47 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06 листопада 2012 р.