Постанова № 27485668, 10.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2012 року 2а-3233/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання -Роздобудько Я.В., за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Стандарт»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової служби Київської області Державної податкової служби №0000162202 від 04.07.2012 р., -

В С Т АН О В И В:

ПП «Стандарт»звернулось до суду з позовом до Броварської ОДПІ Київської області ДПС з вимогою визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ Київської області Державної податкової служби №0000162202 від 04.07.2012 р. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки ПП «Стандарт»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «РІП»за червень 2011 р. відповідачем складено акт від 10.02.2012р. № 147/232/32499451 (далі -Акт перевірки), на підставі висновків якого винесено податкове повідомлення-рішення від 29.02.2012 р. №0000322301, яким визначено позивачу зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі -140798,00 грн., податкових зобов'язань за основним платежем -140797,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій -1,00 грн., за порушення п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Вказує, що податковим органом під час перевірки встановлено порушення:

- п. 198.1, п. 198.3. ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 140797,00 грн. за червень 2011 р.;

- п.1, п. 5 ст.203, п.1 п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.629, 650, ст.655, ст. 658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Зазначає, що позивач не згоден з висновками Акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з їх протиправністю.

Крім того, вважає, що позиція Верховного Суду України повністю узгоджується із позицією позивача та протилежна висновкам відповідача в акті перевірки щодо нікчемності та безтоварності господарських операцій позивача.

У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач - Броварська ОДПІ Київської області ДПС проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що згідно акту №1984/23-03/32163147 від 07.09.2011 р. перевірки ТОВ «РІП»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період червень-липень 2011 р., складеного ДПІ у Шевченківському районі м.Києва. «Згідно пояснення наданого службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.07.11 р. №452 8/Д111/26-10/3 директор підприємства ОСОБА_1 не є директором ТОВ "РІП", підприємство не реєстрував, жодних наказів чи протоколів на призначення директора та головного бухгалтера не складав та не підписував документів, та не здійснював жодних фінансово-господарській взаємовідносин з іншими підприємствами. Декларації з податку на додану вартість за період червень-липень 2011 р. підписані ОСОБА_1

Вказує, що в ході перевірки встановлено, що між ПП «Стандарт»(в особі директора Стопник Г.В.) та ТОВ «РІП»(в особі ОСОБА_1) укладено договір №060511 від 06.04.2011 р., згідно якого ТОВ «РІП»зобов'язується виконати і здати ПП «Стандарт»роботи на об'єктах ПП «Стандарт»відповідно до проектно-кошторисної документації, а ПП «Стандарт»зобов'язаний прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах договору. ПП «Стандарт»на підставі податкової накладної №400 від 30.06.2011 р. сформовано податковий кредит по послугам монтажу системи водопостачання на загальну суму 844780,00 грн., в тому числі ПДВ 140796,67 грн. Податкова накладна підписана ОСОБА_1

Вважає, що ПП «Стандарт»неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній №400 від 30.06.2011 р., оскільки вона підписана не уповноваженою особою ТОВ «РІП».

У зв'язку з цим відповідачем зроблено висновки, про те, що в порушення п.198.3. статті 198 Податкового кодексу України, підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ від вартості послуг монтажу системи водопостачання отриманих від ТО«вϻ, яка є постачальником ПП «Стандарт».

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки ПП «Стандарт»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «РІП»за червень 2011 р. відповідачем складено Акт перевірки в якому були зафіксовані виявлені порушення, а саме:

- п. 198.1, п. 198.3. ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 140797,00 грн. за червень 2011 р.;

- порушення п.1, п. 5 ст.203, п.1 п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.629, 650, ст.655, ст. 658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000322301 від 29.02.2012 р., яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість на суму -140798,00 грн., з яких основний платежем - 140797,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції -1,00 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд вважає за необхідне вказати наступне.

Так, безпосередньо в Акті перевірки (стор.3-4) зазначається, що згідно акту №1984/23-03/32163147 від 07.09.2011 р., перевірки ТОВ "РІП" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період червень-липень 2011 рр., складеного ДПІ у Шевченківському р-ні м.Києва. «Згідно пояснення наданого службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.07.2011 р. №452 8/Д111/26-10/3 директор підприємства ОСОБА_1 не є директором ТОВ "РІП", підприємство не реєстрував, жодних наказів чи протоколів на призначення директора та головного бухгалтера не складав та не підписував документів, та не здійснював жодних фінансово-господарській взаємовідносин з іншими підприємствами. Декларації з податку на додану вартість за період червень-липень 2011 р. підписані ОСОБА_1

Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, - усі операції купівлі-продажу за ТОВ "РІП" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Крім цього, правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач обґрунтовує тим, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва повідомлено, що отримано Постанову про проведення виїмки від 05.01.2012 р. згідно якої встановлено, що в провадженні СВ ПМДПА в Черкаській області перебуває кримінальна справа №3601100054 по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Під час розслідування кримінальної справи встановлено, що громадяни: ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_5, з метою систематичного збагачення, в період 2010-2011 років, використовуючи завідомо підроблені документи, з приводу відображення безтоварних операцій, надавали незаконні послуги по мінімізації податкових зобов'язань та по проведенню безготівкових коштів в готівкові різним суб'єктам господарської діяльності Черкаської області та інших регіонів України, використовуючи реквізити фіктивних підприємств, одним з яких було ТОВ «РІП».

ПП «Стандарт»неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній №400 від 30.06.2011 р., оскільки вона підписана не уповноваженою особою ТОВ «РІП».

Суд вважає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення понесених витрат до складу валових.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Стандарт»(Підрядник) та ТОВ «РІП»(Субпідрядник) укладено Договір №060511 від 06.04.2011 р.

Згідно п.1.1 вказаного Договору Субпідрядник зобов'язується виконати і здати Підряднику роботи на об'єктах Підрядника відповідно до проектно-кошторисної документації, а Підрядник зобов'язаний прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах цього договору.

Безпосередньо за вказаним Договором ТОВ «РІП»були виконані роботи по монтажу системи водопостачання на наступних об'єктах:

- Будинок з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на перетині вулиць Ю.Шумського та Березняківської у Дніпровському районі м.Києва; (За результатами виконаних робіт сторони склали та підписали довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за червень 2011 р. від 30.06.2011 р. (Типова форма №КБ-3), Акт приймання-виконання будівельних робіт за червень 2011 р. від 30.06.2011 р. (Типова форма №КБ-2в));

- Житлово-офісний торговельний комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціального та торговельного призначення, з підземним та наземним паркінгами на вул. Регенераторній, 4 у Дніпровському районі м.Києва; (За результатами виконаних робіт сторони склали та підписали довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за червень 2011 р. від 30.06.2011 р. (Типова форма №КБ-3), Акт приймання-виконання будівельних робіт за червень 2011 р. від 30.06.2011 р. (Типова форма №КБ-2в));

- Односекційний 16-поверховий житловий будинок по вул.Будівельників в м.Українка Київської області (За результатами виконаних робіт сторони склали та підписали довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за червень 2011 р. від 30.06.2011 р. (Типова форма №КБ-3), Акт приймання-виконання будівельних робіт за червень 2011 р. від 30.06.2011 р. (Типова форма №КБ-2в)).

Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт ТОВ «РІП»виписало на адресу ПП «Стандарт»податкову накладну №400 від 30.06.2011 р. на суму 844780,00 грн. (в т.ч. ПДВ 140796,67 грн.), яка підписана від імені ТОВ «РІП»ОСОБА_1 та завірена печаткою підприємства.

За виконані роботи ПП «Стандарт»розрахувалося шляхом перерахування на банківський рахунок ТОВ «РІП»безготівкових коштів на повну суму виконаних робіт, що підтверджується платіжними дорученнями №693 від 13.05.2011 р. на суму 50000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.), №804 від 13.07.2011 р. на суму 22168,31 грн. (в т.ч. ПДВ 3694,72 грн.), №743 від 30.05.2011 р. на суму 70000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 11666,67 грн.), №747 від 31.05.2011 р. на суму 59000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 9833,33 грн.), №833 від 28.07.2011 р. на суму 300000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 50000,00 грн.), №469 від 09.08.2011 р. на суму 20000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 33333,33 грн.), №887 від 10.10.2011 р. на суму 20000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 33333,33 грн.).

Таким чином, фактичне здійснення робіт підтверджується наступними документами: договором №060511 від 06.04.2011 р.; довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за червень 2011 р. від 30.06.2011 р. (Типова форма №КБ-3), Актами приймання-виконання будівельних робіт за червень 2011 р. від 30.06.2011 р. (Типова форма №КБ-2в), податковою накладною №400 від 30.06.2011 р. на суму 844780,00 грн. (в т.ч. ПДВ 140796,67 грн.).

Крім того, на момент укладення та виконання вказаного договору ТОВ «РІП»мало ліцензію №575195 серії АГ зі строком дії до 21.10.2013 р. видану Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві (копія наявна у матеріалах справи) відповідно до якої підприємство має право виконувати 54 види будівельних робіт, в т.ч. монтаж інженерних мереж. Вказана обставина, на думку суду, також свідчить реальність виконання вказаних договорів.

Суми податку на додану вартість за вказаною податковою накладною включено ПП «Стандарт»до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено контрагенту суму податку на додану вартість на яку сформовано податковий кредит. Вказана обставина відповідачем по справі не заперечується.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як вбачається з матеріалів справи, та відповідачем не заперечується, що контрагент позивача - ТОВ «РІП»був зареєстрований як платник податку на додану вартість та мав право видавати податкові накладні під час господарських відносин з позивачем.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 р. №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві»затверджено Затвердити примірні форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Як вже зазначалось судом, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним за виконані контрагентом роботи, які підтверджені належним чином складеними №КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Статтею 2442 КАС України визначено, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини., а за ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»23.02.2006 р. №3477-IV, національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд констатує, що розуміння у цій справі змісту нормативних актів, щодо вимог до судового рішення співпадає з таким же їх застосуванням при вирішенні аналогічних питань у рішеннях Європейського суду з прав людини, ВС України, ВАС України.

Постановою Верховного Суду України № 14/11 від 31.01.2011 р. у справі №21-47а10 за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення визначено: «Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.».

У постанові від 13.01.2009 р. (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 р. (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності, зазначено в постанові ВС України №13/11 від 31.01.2011 р. у справі № 21-42а10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

На думку Верховного Суду України, такий висновок касаційного суду ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, яка полягає у тому, що несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту, - постанова ВСУ №3/10 від 22.10.2010 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Балтимор" до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Твердження відповідача про те, що провадженні СВ ПМДПА в Черкаській області перебуває кримінальна справа № 3601100054 по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України на думку суду не підтверджує правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зважаючи на положення ст.62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.198.1, 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого протиправно сформований податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «РІП»є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення №0000162202 від 04.07.2012 р., є таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 94, 128, 158-163, 167, 2442 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової служби Київської області Державної податкової служби №0000162202 від 04.07.2012 р.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України.

Суддя Щавінський В. Р.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 15 жовтня 2012 р.