Постанова № 27485548, 13.09.2012, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2a-0770/1633/12

рядок статзвіту - 10.3.4

код - 01

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2012 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі судді Андрійцьо В.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарської санкції у сумі 6 127,70 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - суб'єкт владних повноважень - Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6085,00 грн. адміністративно-господарських санкцій за неподання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та 42,70 грн. пені.

13 вересня 20112 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від позивача та представника відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, за наявними матеріалами.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи в порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Частиною першою ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875 -XII (з подальшими змінами та доповненнями, далі -Закон 875), для підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання, встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, та відповідачеві за змістом вищенаведеного Закону встановлено на 2010 рік норматив створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у кількості 1 робоче місце.

Згідно ч.1 ст. 20 Закону 875 підприємства (об'єднання), установи і організації, незалежно від форми власності і господарювання, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативами, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Матеріалами справи, зокрема, статистичним звітом відповідача "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік" (форма № 10 -ПI), встановлено, що на підприємстві відповідача у звітному періоді не працювали інваліди у кількості, визначеній Законом (а.с. 5). Згідно поданого відповідачем звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу -10 осіб, чисельність інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях для інвалідів складає -1 особа, фактична середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві -0 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника -12170 грн., та сума адміністративно -господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів -6085,00 грн.

Вказані адміністративно-господарські санкції сплачуються підприємством самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. ч. 2, 4 ст. 20 Закону 875). Механізм нарахування пені встановлено Порядком нарахування пені та її сплати, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 223 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 року за № 553/13819), відповідно до п. 3.4 якого нарахування пені здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій (з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу), та у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до суду відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання (п.3.7 Порядку). Станом на день подачі позову термін сплати адміністративно-господарських санкцій прострочено на 35 днів, пеня за порушення термінів сплати адміністративно -господарських санкцій, нарахована відповідно до ст. 20 Закону 875, становить 42,70 грн.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань і правил здійснення господарської діяльності та необхідності встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. При цьому учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. З огляду на викладене, оскільки відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, судом встановлено наявність підстав для застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені ч. 3 ст. 18 Закону 875, а саме: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Довідкою Вищого адміністративного суду України "Про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 23 серпня 2008 року зазначено, що працевлаштуванню інваліда передує виконання відповідачами дій, до яких відносяться: розроблення заходів щодо створення робочих місць для інвалідів; включення їх до колективного договору; інформування центрів зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділення Фонду про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів; у межах нормативу створення за власні кошти робочих місць для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подання відділенням Фонду відомостей про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначення видів виробництв, цехів та дільниць, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечення соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; запровадження у разі потреби посад інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розроблення і затвердження інструкції про робоче місце інваліда.

Обов'язок державних органів щодо працевлаштування інвалідів виникає після виконання відповідачем обов'язку щодо створення робочих місць і надання інформації (яка передбачена законодавством про соціальну захищеність інвалідів) про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праці інвалідів.

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (затверджений постановою КМ України, від 31.01.2007 року за № 70), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Судом встановлено, що звіт форми 3-ПН (про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів) до центру зайнятості подався лише один раз 05 червня 2012 року, а отже, відповідачем не повністю виконано обов'язку щодо створення робочих місць і надання інформації (яка передбачена законодавством про соціальну захищеність інвалідів) про наявність вільних робочих місць.

Виходячи з наведеного, судом відхиляються доводи відповідача щодо відсутності підстав для застосування адміністративно -господарської санкції, оскільки матеріалами справи не доведено вжиття заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема, щодо створення робочих місць і надання інформації (яка передбачена законодавством про соціальну захищеність інвалідів) про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів (хоча відповідач зазначає про виконання ним обов'язку щодо створення робочих місць для інвалідів та повідомлення центру зайнятості про наявність вакансій, однак, такий звіт подавався лише один раз в 2012 році).

Оскільки відповідачем не доведено, що ним вжито заходів для недопущення господарського правопорушення, судом встановлено наявність підстав для застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Посилання на судову практику також до уваги не приймається, оскільки з аналізу такої вбачається, що підприємства (організації, установи) звільняються від господарсько-правової відповідальності виключно за умови вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, та відповідачем та матеріалами справи не доведено виконання жодної із вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

У відповідності до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідачем не надано доказів того, що робочі місця для інвалідів (згідно встановленого Законом нормативу) ним створені, не доведено, що ним, як роботодавцем, виконано законодавчо встановлений обов'язок зі створення робочих місць для інвалідів згідно нормативу, а також те, що створені робочі місця не були зайняті інвалідами з незалежних від нього причин.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14 код 13592841) адміністративно - господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 6127 (шість тисяч сто двадцять сім) грн. 70 грн.

3. Виконавчий лист видати після набрання, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постановою законної сили в порядку, визначеному частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Андрійцьо В.Д.