Ухвала суду № 27484432, 30.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5861/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Паскаль Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Новел" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року позивач -Приватне підприємство «Новел»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, в якому просив визнати дії відповідача протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення -рішення по податку на додану вартість № 0001662203 від 04.04.2012 року на загальну суму 81 375,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2012 року та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2012 року -без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції проведені позивачем з контрагентом -Товариством з обмеженою відповідальністю «Кімосбуд»підтверджуються наявною у справі податковою накладною, яка видана та оформлена без порушень норм чинного законодавства; видатковою накладною, розрахунки між контрагентами підтверджуються наявним в матеріалах справи рахунком на оплату та банківськими виписками, на підтвердження подальшого використання отриманого товару (пляшок ПЕТ) у своїй господарській діяльності, позивачем було надано суду договір оренди нежитлових приміщень № 99 від 18.02.2011, додатки до нього та акти прийняття-здачі приміщень, за яким ПП «Новел»отримало від ТОВ «Термогальванічний завод»нежитлове приміщення під склад, яке використовувалось ПП «Новел»у якості складського приміщення для зберігання поставленого ТОВ «Кімосбуд»товару; договір суборенди від 01.01.2007 року та акт прийому-передачі до нього, за яким ПП «Новел»прийняло в строкове платне користування частину майнового комплексу хлібохарчкомбінату - цех безалкогольних напоїв від ДП «Контрольно-адміністративний центр»Київської облспоживспілки, який позивач використовував у своїй господарській діяльності для виробництва напою «Тан Айран», що розливався у поставлені ТОВ «Кімосбуд»пляшки ПЕТ 0,5 тощо.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, 21.03.2012 року за результатами документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «Новел»ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС було складено Акт № 476/23-02/32420198 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп.пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму 65100 грн.

04.04.2012 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001662203, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 65100 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 16275 грн.

Відповідно до Акту перевірки підставою для висновку відповідача про заниження ПП «Новел»податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 65100 грн. стала встановлена ним нікчемність правочину між ПП «Новел»та ТОВ «Кімосбуд», внаслідок, по-перше, надходження до податкового органу акту про результати проведення зустрічної звірки від ДПІ у Дніпровському районі м. Києва щодо ТОВ «Кімосбуд»від 06.12.2011 р., в якому є посилання на акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Пулсар»по взаємовідносинам з ТОВ «Кімосбуд»від 02.12.2011 р., яким не підтверджено взаємовідносини між ТОВ «Пулсар»та ТОВ «Кімосбуд», по-друге, того, що правочин між ПП «Новел»та ТОВ «Кімосбуд»е спричинив, на думку контролюючого органу, реального настання юридичних наслідків.

Щодо нікчемності правочину, вчиненого між Приватним підприємством «Новел» та його контрагентом ТОВ «Кімосбуд»та неправомірності формування податкового кредиту колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі -ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 31.08.2011 року між позивачем та ТОВ «Кімосбуд»було укладено договір поставки.

На підставі вказаного Договору ТОВ «Кімосбуд»поставило позивачу товари (пляшки ПЕТ 0,5) на суму 390600 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 65100 грн.), що підтверджується належним чином оформленими видатковою накладною № 312708 від 31.08.2011 року та податковою накладною № 156 від 31.08.2011 року.

Дані товари позивач оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 65100 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 723 від 31.08.2011 року та банківськими виписками з відмітками банку про їх виконання.

Разом з тим, зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України ґрунтується на аналізі юридичного статусу та законності фінансово-господарської діяльності контрагента позивача ТОВ «Кімосбуд».

Зокрема, як зазначено в акті перевірки, «…правочини між ТОВ «Кімосбуд»та ТОВ «Пулсар»є нікчемними (здійснені без мети настання реальних наслідків), отже і подальше реалізація ТОВ «Кімосбуд»товарів, придбаних у ТОВ «Пулсар»є нікчемною по ланцюгу до вигодонабувача».

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, «Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. … відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу юридичного статусу та законності фінансово-господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ «Кімосбуд» є протиправними, оскільки результати такого аналізу відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

На підтвердження виконання сторонами умов Договору поставки від 31.08.2011 року, реальності здійснення господарської діяльності та використання у господарській діяльності отриманого товару позивачем було надано:

- договір оренди нежитлових приміщень № 99 від 18.02.2011 року, додатки до нього, акти прийняття-здачі приміщень, за яким ПП «Новел»отримало від ТОВ «Термогальванічний завод»нежитлове приміщення під склад, яке використовувалось ПП «Новел»у якості складського приміщення для зберігання поставленого ТОВ «Кімосбуд» товару;

- договір суборенди від 01.01.2007 року та акт прийому-передачі до нього, за яким ПП «Новел»прийняло в строкове платне користування частину майнового комплексу хлібохарчкомбінату - цех безалкогольних напоїв від ДП «Контрольно-адміністративний центр»Київської облспоживспілки, який позивач використовував у своїй господарській діяльності для виробництва напою «Тан Айран», що розливався у поставлені ТОВ «Кімосбуд»пляшки ПЕТ 0,5;

- штатний розклад від 01.01.2011 року, згідно якого ПП «Новел»мало необхідний персонал для здійснення господарської діяльності;

- подорожні листи, що підтверджують транспортування реалізованого ПП «Новел»третім особам напою «Тан Айран», для виготовлення якого були використані поставлені ТОВ «Кімосбуд»пляшки ПЕТ 0,5;

- договір суборенди №11/012011 від 10.01.2011 року та акт прийому-передачі приміщень, за якими ТОВ «Кімосбуд»отримало від ТОВ «Солід»у тимчасове володіння та користування складські приміщення, які використовувались ТОВ «Кімосбуд» для зберігання товару поставленого в наступному ПП «Новел»;

- накази №№ 2, 7 від 03.01.2011 року та від 01.04.2011 року директора ТОВ «Кімосбуд» про введення штатного розкладу, з яких видно, що у ТОВ «Кімосбуд»був наявний необхідний персонал для здійснення господарської діяльності.

Також колегія суддів звертає увагу на той факт, що при дослідженні наявної у матеріалах справи податкової накладної встановлено, що остання заповнена у відповідності до норм чинного законодавства. Відповідач не надав суду доказів щодо спростування даного факту.

Відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»від 25.01.2011 року № 41 (чинного на момент складання вищевказаних податкових накладних) всі складені примірники податкової накладної-підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Досліджена судом податкова накладна виписана контрагентом позивача та скріплена печаткою. Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за договорами.

Податкова накладна видається для покупця, отримувача робіт або послуг, однак вона є податковим документом постачальника (продавця), і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Окрім того, відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст.. 71 КАС України, не доведено того факту, що оспорюваний договір був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договору поставки з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказаний правочин не можє розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відповідачем, натомість не оспорюється той факт, що на момент вчинення вищевказаної господарської операції контрагент позивача знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а отже позивачем було вчинено усіх можливих дій щодо встановлення правосуб'єктності контрагента.

Окрім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарської операції, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеним договором та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваного повідомлення -рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2012 року -без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.