Ухвала суду № 27479891, 30.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/59064/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2011 року

у справі №2а/0570/5894/2011

за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька (надалі -ДПІ у Київському районі м.Донецька)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виват-Пром»(надалі -ТОВ «Виват-Пром»)

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Благос Інженерінг»(надалі -ТОВ «Благос Інженерінг»)

про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемним правочином, -

встановив:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про стягнення з ТОВ «Віват-Пром»у доход держави кошти, одержані за правочином.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2011р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2011р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції і прийняття у справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, відповідач перебував у правових відносинах із ТОВ «Благос Інженірінг», про що укладено договір від 01.06.2009р. №3-0106/2009, за умовами якого ТОВ «Виват-Пром»(продавець) передає у власність ТОВ «Благос Інженірінг»(покупець) товар згідно специфікаціям, які є невід'ємною частиною договору. Сума вказаного договору складає 320000,00грн., в т.ч. ПДВ 53333,33грн. Додатковою угодою №1 від 06.11.2009р., сторони дійшли згоди збільшити ціну договору на 300000,00грн. (загальна сума договору складає 620000,00грн.).

Згідно зазначеного договору, відповідач поставив ТОВ «Благос Інженірінг»шафи автоматики у комплекті ZX273-16, ZX162-10, про що виписано видаткову накладну №389 від 09.11.2009р. на суму 436542,00грн. та податкову накладну №389 від 09.11.2009р. на суму 436542,00грн. Розрахунки між зазначеними суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, всього на суму 436542,00грн.

В подальшому, ДПІ Київського району м. Донецька проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Благос Інженірінг»з питань правильності визначення повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні правовідносин із ТОВ «Виват-Пром»за період листопад 2009р., про що складено акт від 02.07.2010р. №4682/23-2.

За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення п. 1.31 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження податку на прибуток у сумі 90946,00грн. в т.ч. за IV кв. 2009р. в сумі 90946,00грн., а також порушення п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження ПДВ за листопад 2009р. в сумі 72757,00грн.

При цьому, в ході проведення планової виїзної перевірки відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 31.12.2009р. (акт перевірки від 26.04.2010р. №2868/23-2/33913327) податковим органом було встановлено взаємовідносини ТОВ «Виват-Пром»з ТОВ «Солана Трейд», а останній є основним покупцем у ТОВ «Автокріс». За висновками планової перевірки відсутні докази фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей відповідачем від ТОВ «Солана Трейд», а постачальником останнього було ТОВ «Автокрис»за листопад 2009р. у сумі 71360666,93грн.

Отже, з огляду на те, що за висновками перевірки угоди, укладені між ТОВ «Автокрис»та ТОВ «Солана Трейд» є нікчемними, та приймаючи до уваги, що основним покупцем у ТОВ «Солана Трейд»у листопаді та грудні 2009р. є ТОВ «Виват-Пром», то податковий орган стверджував, що правочини між ТОВ «Виват-Пром»та ТОВ «Благос Інженірінг»також не відповідає вимогам закону, оскільки не спричиняє реального настання правових наслідків, обумовлених таким правочином.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України , правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна особи, держави Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 ст. 208 ЦК України встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання його недійсним судом не вимагається.

Статтею 207 у ч.1 Господарського Кодексу України обумовлено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Таким чином, для застосування конфіскаційних санкцій необхідно доводити умисел учасників правочину направлений на порушення інтересів держави і суспільства.

Податковий орган правовою підставою для висновку про нікчемність оспорюваного правочину вказує те, що постачальник обумовленого цим договором товару по ланцюгу був встановлений - ТОВ «Автокрис». Разом з тим, засновником зазначеного підприємства є ОСОБА_1, який з 09.02.2009р. відбуває покарання у колонії суворого режиму. Зі слів матері ОСОБА_1, останній загубив свій паспорт наприкінці 2008р. Директором вказаного підприємства відповідно до ЄДРПОУ є ОСОБА_2, який заперечував свою причетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Автокрис». Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2010р. визнано недійсним запис про державну реєстрацію ТОВ «Автокрис»та скасовано дію свідоцтва платника ПДВ вказаної юридичної особи.

Позивач вказує, що зазначені обставини свідчать, що господарське зобов'язання вчинене від імені ТОВ «Автокрис»є нікчемним, а отже, наступні угоди з постачальниками у т.ч. між ТОВ «Виват-Пром»та ТОВ «Благос Інженірінг»також на думку позивача не відповідають вимогам закону.

При цьому, позивач ототожнює умисел на вчинення правопорушення юридичною особою та посадовою особою такої юридичної особи. Між тим, для фізичної особи, яка обіймала відповідну посаду на підприємстві передбачено кримінальну відповідальність за злочин, а на підтвердження підстави застосування адміністративно-господарської відповідальності щодо юридичних осіб суд має досліджувати та встановлювати обставини діяльності саме підприємства.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних на перевезення товару, обумовленого спірною угодою, то слід зазначити, що товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Крім того, відсутність або дефектність складення окремих документів бухгалтерського обліку у т.ч. товарно-транспортної накладної, у договорах постачання не може бути беззаперечним доказом невиконання договірних зобов'язань у разі підтвердження реального виконання угоди іншими обов'язковими документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку відповідач не є.

Таким чином суди обґрунтовано дійшли висновку про те, що суб'єктом владних повноважень не надано суду належних та допустимих доказів для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 208 ГК України.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька -залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов