Ухвала суду № 27479835, 30.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/46558/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року

у справі №2а-1670/732/11

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Селянська спілка ім.Шевченка» (надалі -СТОВ «Селянська спілка ім.Шевченка»)

до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (надалі -Лохвицька МДПІ Полтавської області)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У січні 2011р. позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Лохвицької МДПІ Полтавської області від 21.12.2010р. №0000142351/0.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011р., позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу СТОВ «Селянська спілка ім.Шевченка»зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом була проведена документальна невиїзна перевірка своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість СТОВ «Селянська спілка ім. Шевченка», за результатами якої складено акт від 15.12.2010р. № 376/23/03770494.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі зазначеного акту, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2010р. №0000142351/0, яким до СТОВ «Селянська спілка ім. Шевченка»застосовано штрафні санкції у сумі 2649,97грн. за затримку на 482 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ.

Судами також встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2010р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010р., у справі №2а-46806/09/1670 у задоволенні позову СТОВ «Селянська спілка ім. Шевченка»про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2009р. №0000112351/1 відмовлено.

Так, в ході судового розгляду справи, під час перевірки фактичної обґрунтованості висновку відповідача щодо порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань з ПДВ за липень-грудень 2009р. та згідно податкового повідомлення-рішення від 27.07.2009р. №0000112351/1 - 25.06.2010р. та 02.12.2010р. зі строками затримки у 322 дня, 482 дня, 458 днів, 428 днів, 398 дня, 367 днів, 337 днів, 304 дня, судами встановлено наступне.

Відповідно до наявних у справі платіжних доручень, позивач вказані вище податкові зобов'язання з ПДВ за липень, вересень - грудень 2009р. сплатив не 02.12.2010р., як вказує відповідач в акті перевірки, а 20.12.2010р.; за серпень 2009р. сплачено не 02.12.2010р., як вказує відповідач в акті перевірки, а 21.09.2009р.; а згідно податкового повідомлення-рішення від 27.07.2009р. № 0000112351/1 сума зобов'язання сплачена не 25.06.2010р., а 02.12.2010р. При цьому, податкове зобов'язання за серпень 2009р. взагалі сплачено позивачем своєчасно - 21.09.2009р. згідно платіжного доручення №120.

Наведене свідчить про те, що позивач, дійсно, порушив строки сплати податкових зобов'язань з ПДВ за липень, вересень - грудень 2009 року і згідно податкового повідомлення-рішення від 27.07.2009р. №0000112351/1 однак, обраховуючи строки затримки, відповідач виходив не із фактичних дат сплати позивачем цих податкових зобов'язань згідно призначення платежу у платіжних дорученнях, а із дат самостійного зарахування податковим органом сплачених позивачем сум податкових зобов'язань у рахунок погашення податкового боргу.

Отже, матеріали справи свідчать, що визначені позивачем реквізити «призначення платежу»у згаданих платіжних дорученнях не враховано податковим органом під час зарахування сплачених сум зобов'язань у особовому рахунку платника податку, оскільки сплачені суми відповідач скерував на погашення податкового боргу за попередні періоди.

Неправильне визначення Лохвицькою МДПІ Полтавської області строків фактичної сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань за липень, вересень - грудень 2009р. року та відповідно строків затримки спростовує висновок акту перевірки про визначення прострочених днів затримки сплати узгоджених зобов'язань, що безпосередньо впливає на суму штрафних санкцій, визначену у спірному податковому повідомленні-рішенні від 21.12.2010р. №0000142351/0.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що був чинним на час правовідносин, визначено порядок сплати зобов'язань платників податків, зокрема п.п. 17.1.7 п. 17 ст. 17 Закону встановлено відповідальність у вигляді штрафу за порушення граничних строків сплати узгоджених сум зобов'язань.

Відповідно до підпунктів 5.3.1 та 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

З матеріалів справи вбачається, що узгоджені суми податкових зобов'язань позивача підтверджено наявними копіями податкової декларації та платіжних доручень із зазначенням періодів за які проведено оплату у відповідних графах «призначення платежу».

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суди попередніх інстанцій правильно звернули увагу на те, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дійсно, передбачено пріорітет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, вищезазначені норми цього ж Закону України не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому, слід звернути увагу на те, що нормами п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам було надано право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п.1.3 Закону включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Отже, цілком правомірно, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що на час виникнення правовідносин не було передбачено права у податкового органу за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) направляти кошти такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (і про це зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення по відповідному податку нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому, відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Крім того, дійсно п.п. 8.6.2 п. 8. 6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з урахуванням положень п.п. «б»п.п. 8.6.1 п.8.6 ст. 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зміна призначення платежу за наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями здійснена податковим органом поза межами наданих законодавством повноважень, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державного влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області -залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов