Ухвала суду № 27479807, 18.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2012 р. м. Київ К-26825/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенко М.І., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 вересня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2010 року

по справі №2а-6530/09/2670

за позовом Приватного підприємства "Торнадо Плюс" (надалі -ПП "Торнадо Плюс")

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва (надалі -ДПІ у Печерському районі м.Києва)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У червні 2009р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва №0002542313/0 від 30.03.2009р. та №0002542313/1 від 01.07.2009р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.09.2009р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2010р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Печерському районі м.Києва №0002542313/0 від 30.03.2009р. та №0002542313/1 від 01.07.2009р.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Печерському районі м.Києва звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, працівниками ДПІ у Печерському районі м.Києва, на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 17.12.2008р., була проведена документальна невиїзна перевірка ПП «Торнадо Плюс», щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ТД Медторгсервіс»за період з 01.09.2008р. по 30.09.2008р., за результатами якої було складено акт від 12.03.2009р. №151/23-13/32915902, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податку на додану вартість.

На підставі зазначеного акта та за результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.07.2009р. №0002542313/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення -рішення, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, з урахуванням приписів ч.2 ст.71 КАС України виходив з того, що позивач в повному обсязі перерахував кошти за виконання робіт та надання послуг з врахуванням податку на додану вартість. Крім того, чинне законодавство не передбачає обов'язку платника податку на додану вартість перевіряти дотримання його контрагентом вимог податкового законодавства та законодавства, що регулює порядок реєстрації юридичних осіб.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на наступне.

Як вказують суди попередніх інстанції, згідно копій договорів та актів виконаних робіт в період з 01.03.08р. по 30.09.08р. між позивачем та ТОВ «ТД Медторгсервіс»було укладено ряд договорів на здіснення ремонтно - будівельних робіт, технічного та санітарного обслуговування офісної техніки, продажу товару та ін. Вартість виконаних робіт в повному обсязі включають в себе податок на додану вартість, дані суми були перераховані ТОВ «ТД Медторгсервіс», даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 даного Закону передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит, а в подальшому на відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару так і наявність здійснення робіт (послуг).

Так, згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, поставка товару або здійснення робіт (послуг) є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість.

Однак, поставка товару або здійснення робіт (послуг) належним чином відповідачем, судом першої та апеляційної інстанції не перевірялась, тобто не з'ясовано, чи мали операції з придбання та реалізації товарів реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення. Також не досліджувались первинні бухгалтерські документи (угоди оренди чи відповідального зберігання товару, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, тощо), які підтверджують факт реалізації, зберігання товару або здійснення робіт (послуг) за період проведення зазначених господарських операції з ТОВ «ТД Медторгсервіс».

Отже, суди попередніх інстанції не звернули достатньої уваги на зазначене та не врахували, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно з'ясувати та встановити, чи мали операції між підприємствами реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

Крім цього, слід зазначити, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Верховний Суд України висловив правову позицію щодо застосування зазначених норм права при розгляді справ цієї категорії, зокрема, у постанові від 03 червня 2008 року №08/121, яка в силу норми ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Під час нового судового розгляду справи судам попередніх інстанції також слід врахувати те, що слідчим відділенням податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі м.Києва 24.03.2009р. порушено кримінальну справу №80-0204 за умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах відносно службових осіб ПП «Торнадо Плюс»за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Отже, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 2 статті 71 цього Кодексу передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва -задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 вересня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2010 року -скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко